Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №604/108/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/108/26

1-кп/604/83/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області в залі суду кримінальну справу (кримінальне провадження № 12026211100000007) про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Щаснівка Волочиського району Хмельницької області, громадянки України, освіта середня спеціальна, не заміжня, офіційно не працевлаштована, раніше не судимої, проживає за місцем реєстрації в АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 240-1 ч.1 КК України,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 в один із днів липня місяця 2025 року, перебуваючи на території відпочинкового комплексу «Бальзакові стовпи» в Рівненській області, діючи умисно, незаконно, в порушення вимог ст. ст. 1, 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, придбала шляхом привласнення знайденого у лісосмузі каміння бурштину в сировині, масою 0,413 кг, який відноситься до дорогоцінного каміння органогенного утворення, відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою КМУ № 827 від 12.12.1994 та який в подальшому перевезла до місця свого проживання в с. Мислова Хмельницького району Хмельницької області, де зберігала в будинку АДРЕСА_2 . 21.01.2026 близько 11.31 години ОСОБА_4 , перебуваючи на залізничному вокзалі в сел. Підволочиськ Тернопільської області добровільно видала працівникам поліції каміння бурштину в сировині, масою 0,413 кг.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена вину свою в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялася, пояснила, що дійсно знайшла каміння бурштину під час відпочинку в Рівненській області влітку 2025 року, який перевезла по місцю свого проживання та зберігала там, допоки не видала працівникам поліції 21.01.2026. Про вчинене жалкує.

Інші докази по справі, з урахуванням думки учасників кримінального провадження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, судом не досліджувалися, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорювалися, цивільного позову не заявлено.

Суд вважає, що вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи. Злочинні дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 240-1 ч. 1 КК України як незаконне придбання, перевезення, зберігання бурштину, законність походження якого не підтверджується відповідними документами.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченій суд визнав: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями "Про практику призначення судами кримінального покарання", досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації, таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який є нетяжким злочином, її вік, стан здоров`я, матеріальний та сімейний стан, міцність соціальних зв`язків, позитивну громадську характеристику, вчинення злочину вперше, наявність двох помякшуючих покарання обставин та відсутиність обставин, які його обтяжують, і вважає, що їй слід призначити покарання у виді обмеження волі, але із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки обвинувачена не є суспільно небезпечною особою, тому її виправлення ще можливе без ізоляції від суспільства.

На думку суду, таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченої та відповідатиме загальним засадам призначення покарання згідно з ст.65 КК України, зокрема, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та меті кримінального покарання, що визначена ст.50 КК України, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченої, змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність як нею самою так і іншими особами, та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання. Саме таке покарання, на думку суду, буде відповідати загальним засадам призначення покарання, буде законним та справедливим, сприятиме виправленню винної, попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Керуючись ст.ст. 100, 368, 370 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 240-1 ч.1 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в один рік, якщо вона протягом цього терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язок: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 3565,60 грн. процесуальних витрат за проведення судової експертизи.

Речовий доказ – каміння бурштину вагою 0,413 кг – конфіскувати у власність держави, застосувавши до нього спеціальну конфіскацію на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, з урахуванням положень ст. 100 КПК України, скасувавши накладений на нього арешт ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22.01.2026 по справі № 604/66/26.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Підволочиський районний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копії вироку вручити сторонам під розписку.

Суддя ОСОБА_1