Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №943/2347/25 — Буський районний суд Львівської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер №943/2347/25

Провадження №3/943/63/2026

03 березня 2026 року м. Буськ

Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., за участі секретаря судового засідання Дутки С.І., за участі ОСОБА_1 , розглянувши в приміщенні суду матеріали, які надійшли від т.в.о. заступника начальника відділення поліції № 2 Золочівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , -

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

01 грудня 2025 року о 11 год. 31 хв. на вул. Львівська, 8 у місті Буську Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), а від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому правопорушенні заперечив, оскільки його незаконно зупинили поліцейські, вказане обвинувачення побудоване на припущеннях, ознак сп`яніння у нього не було. Крім того він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак поліцейські не доставили його в медичний заклад, а на місці зупинки він боявся проходити такий огляд та виходити із власного автомобіля, оскільки його раніше побили працівники поліції, а також покликався на те, що його не відсторонили поліцейські та дозволили йому поїхати, а тому просив закрити справу за відсутністю його вини.

Заслухавши доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З огляду на вимоги ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до вимог п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Частиною другою статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Згідно положення п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що діяння ОСОБА_1 містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №528604 від 01.12.2025, яким підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом із явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) та подальшу його відмову від проходження такого огляду на місці зупинки та в медичному закладі під відеозапис на відеокамеру; письмовим направленням поліцейського М. Коляси від 01.12.2025 до КНП «Буська ЦРЛ» для визначення стану алкогольного сп`яніння у ОСОБА_2 згідно виявлених поліцейським ознак такого сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук.

Також вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6257538 від 01.12.2025, відповідно до якої 01 грудня 2025 року на вул. Львівська, 8 у місті Буську Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , несвоєчасно подав попереджувальні сигнали про зміну напрямку руху, чим порушив п. 9.4 ПДР України, у зв`язку із чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 510 грн. Вказана постанова органом поліції на даний час не оскаржена, про що в судовому засіданні повідомив ОСОБА_1 .

Крім того, як об`єктивно слідує із дослідженого судом відеозапису події, що у ході спілкування поліцейським із ОСОБА_1 , де у нього було виявлено такі ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук та поведінку, що не відповідає обстановці, чого ним не спростовано та про що вбачається із дослідженого відеозапису події, які в силу приписів п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, є ознаками алкогольного сп`яніння та згідно п. 1 розділу ІІ цієї Інструкції були безумовною підставою для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, зокрема приладу «Драгер», що й було виконано поліцейським на місці події, а тому наведене об`єктивно спростовує доводи правопорушника в судовому засіданні щодо припущень з приводу наявності ознак алкогольного сп`яніння та відсутності підстав для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такі доводи є безпідставними та об`єктивно спростовуються дослідженим відеозаписом події.

Також суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та поліцейські не доставили його в медичний заклад, оскільки такі доводи повністю спростовуються дослідженим відеозаписом події, де на численні та неодноразові пропозиції поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер», так і в медичному закладі, ОСОБА_1 фактично відмовився, ігноруючи законні пропозиції поліцейського та намагався уникнути такого освідування, постійно перебуваючи в салоні власного транспортного засобу, із якого він не виходив, внаслідок чого поліцейським законно складено протокол відносно ОСОБА_1 за порушення ним п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, суд вважає безпідставними покликання ОСОБА_1 на те, що місці зупинки він боявся проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння та виходити із власного автомобіля оскільки його раніше побили працівники поліції, оскільки такі доводи суд вважає невиправданими і такими, що спрямовані на уникнення ним проходження відповідного огляду на законну вимогу поліцейського.

Відтак, суд вважає, що досліджений відеозапис події об`єктивно та безспірно спростовує доводи сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження законної підстави для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , незаконність пропозиції йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння без встановлення поліцейським жодних передбачених законодавством ознак для такого огляду та відсутність підстав для його огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку через відсутність у нього ознак такого сп`яніння, а також про порушення встановленої процедури та формальний підхід службових осіб до виконання своїх обов`язків.

Інші доводи ОСОБА_1 , зокрема, що його незаконно зупинили поліцейські та в подальшому не відсторонили від керування транспортним засобом, на думку суду, не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також мають формальний характер, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява №63566/00, § 23).

Крім того, слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Відтак, досліджені та перевірені вищенаведеними доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).

Отже, із представлених вище доказів, які у своїй сукупності є логічними та послідовними, об`єктивно убачається те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вина в скоєнні повністю доведена та підтверджена належними і достовірними доказами, а тому його слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням технічних засобів відеозапису.

Обставини, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.

Таким чином, ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, яке є безальтернативним, спрямованим на виправлення правопорушника та запобіганню вчинення ним нових правопорушень.

Разом із тим, оскільки відносно правопорушника винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відтак у відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на користь держави, що відповідає положенню ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 34, 35, 40-1, 130, 245, 266, 268, 279, 280, 283, 284, 288, 299, 301, 304, 307, 308 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ст. 308 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, у разі оскарження - після залишення скарги без задоволення.

Повний текст постанови складено: 05.03.2026 року.

Суддя І. Б. Кос