Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №678/212/26 — Летичівський районний суд Хмельницької області

Справа №678/212/26

Провадження №1-кп-678-57/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції залі суду в селищі Летичів матеріали кримінального провадження за №12025240000000984 від 11.09.2025 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Вороніж, Шосткинського району Сумської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немаючого, військовослужбовця ЗСУ, начальника електростанції роти підводного розмінування військової частини НОМЕР_1 , солдата, інвалідності не маючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

ОСОБА_6 05.08.2024 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №87РС було прийнято на військову службу та призначено на посаду курсанта навчального взводу 3 навчальної роти 2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат». В подальшому, 05.09.2024 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №112РС солдата ОСОБА_6 було призначено на посаду водія-сапера розмінувальника військової частини НОМЕР_1 . В подальшому, 16.08.2025 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №89РС солдата ОСОБА_6 було призначено на посаду водія-механіка відділення підводно- технічних робіт взводу підводного розмінування роти підводного розмінування військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до положень п.9 ст.1, п.1 ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу.

Відтак, з моменту прийняття на військову службу у військову частину НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 набув статус військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу, та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.ст.9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, бути дисциплінованим, поводитись з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Окрім цього, солдат ОСОБА_6 мав поводити себе пристойно і дотримуватись вимог ст.68 Конституції України, згідно яких кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей, та ст.49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно яких військовослужбовці постійно повинні бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Разом з тим, ОСОБА_6 , діючи в порушення вищевказаного законодавства, став на шлях протиправної діяльності, вчинивши дії, спрямовані на порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_7 .

Так, 11.09.2025 року, близько 08 год. 45 хв., в світлу пору доби, без опадів, водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ TF69YP (LANOS)», р.н. НОМЕР_2 , рухався по ділянці 303 км, автодороги М-30 сполученням «Стрий-Ізварине», поблизу с.Головчинці, Меджибізької ТГ, Хмельницького (Летичівського) району Хмельницької області, по сухій чистій асфальтобетонній проїзній частині зі сторони від м.Хмельницький в напрямку до м.Вінниця, зі швидкістю близько 80 км/год, чим грубо порушив вимоги п.12.9 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, оскільки перебував в зоні дії дорожнього знака 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год».

Продовжуючи рух на вказаній ділянці дороги, а саме на 303 км + 252 м, автодороги М-30 сполученням «Стрий-Ізварине», поблизу с.Головчинці, Меджибізької ТГ, Хмельницького (Летичівського) району Хмельницької області, водій ОСОБА_6 в порушення вимог п.п.1.3, 1.5, 2.3 б), д) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну і створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху.

Так, ОСОБА_6 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.2 «зебра» та дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід», маючи об`єктивну спроможність виявити на проїзній частині пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну частину в межах вищевказаного нерегульованого переходу справа-наліво відносно напрямку руху керованого ним автомобіля марки «ЗАЗ TF69YP (LANOS)», р.н. НОМЕР_2 , в порушення вимог п.18.1 Правил, не вжив заходів для зменшення швидкості та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_7 , чим створив для неї небезпеку, та продовжуючи свій рух, на нерегульованому пішохідному переході, в межах лівої з двох смуг, призначених для руху в напрямку до м.Вінниця, допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_7 .

Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_7 загинула на місці пригоди, отримавши тілесні ушкодження у вигляді ран шкіри зовнішнього краю правої брови, тім`яної ділянки голови справа, тім`яної ділянки голови зліва; розривів міжхребцевого з`єднання на рівні 2-3 шийних хребців з частковим розходженням тіл хребців, вісцеральної плеври та тканини середньої долі правої легені по задній поверхні, вісцеральної плеври та тканини нижньої долі лівої легені по задній поверхні, капсули та тканини селезінки, капсули та тканини печінки; переломів 2-7 ребер по середній пахвовій лінії справа, 1-7 ребер по середній пахвовій лінії зліва; 2-7 ребер справа на рівні шийки ребра; 2-7 ребер зліва на рівні шийки ребра; крововиливів в підшкірну жирову клітковину передньої поверхні грудної клітки в проекції мечоподібного відростку, в праву плевральну порожнину (близько 800 мл рідкої темно-червоної крові), в ліву плевральну порожнину (близько 150 мл рідкої темно-червоної крові), в черевну порожнину (близько 250 мл рідкої темно-червоної крові), під плевру обох легень по задній поверхні, в м`які тканини задньої поверхні грудної клітки по хребтовій лінії, під м`які покриви голови з боку внутрішньої поверхні лобної ділянки голови, тім`яної ділянки голови зліва, тім`яної ділянки голови справа, під м`які мозкові оболонки правої лобно-скроневої та лівої лобних часток головного мозку, які є тяжкими тілесними ушкодженнями як такі, що небезпечні для життя в момент заподіяння та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті, а також тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу зовнішньої поверхні середньо-верхньої третини правого стегна; переломів діафізів правого стегна та лівого плеча; тазу в місці з`єднання лівої клубової кістки з крижовою, крововиливів в м`які тканини зовнішньо-верхнього квадранту правої сідниці, правого кульшового суглобу, які є тілесними ушкодженнями середнього ступеня тяжкості та в прямому причинному зв`язку з настанням смерті не перебувають.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_6 порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.3.б), д), 12.9(б), 18.1 Правил, зміст яких полягає в наступному:

- п.1.3. Учасники дорожнього руху зобов`язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

- п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальні збитки.

- п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- п.12.9.Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п.12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил;

- п.18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками - спричинення смерті потерпілої ОСОБА_7 .

Тобто, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся та надав показання про те, що всі обставини зазначені у обвинувальному акті він визнає в повному обсязі, нічого не оспорює та підтверджує їх. Його показання є добровільними, правдивими та істинними. Він добровільно та повністю відшкодував завдану шкоду потерпілій, шкодує про свій вчинок, просив вибачення та вибачається перед потерпілою за свої дії та за трагічні наслідки які настали Свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення він визнає в повному обсязі, щиро розкаюється у вчиненому, просить суд його суворо не карати та не позбавляти волі.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні надала показання про те, що вона очевидцем або учасником даної ДТП не була. Їй зателефонували 11.09.2025 року та повідомили, що її матір потрапила у ДТП та вона лежить на дорозі. Вона одразу ж викликала свого чоловіка та вони разом поїхали на місце ДТП. Вже на місці ДТП вона побачила свою матір, також там були інші люди та працівники поліції. Вона в той час перебувала у стресовому та шоковому становищі. Потім надалі всі обставини та інші питання з даного приводу з`ясовував її чоловік. Обвинувачений відшкодував їй завдані моральні та матеріальні збитки, про що наявні відповідні розписки, будь-яких претензій з даного приводу у неї до нього немає. Він відшкодував кошти на поховання та облаштування пам`ятника. Вона підтверджує те, що обвинувачений вибачався перед нею за свої дії та вона його пробачає, оскільки він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, він не залишив місце ДТП, він відшкодував завдану шкоду. Просить суд обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти волі, надати шанс для виправлення та призначити іспитовий термін.

Судом встановлено, що показання обвинуваченого ОСОБА_6 у судовому засіданні є послідовними і логічними, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. За таких обставин, суд переконавшись, у відсутності сумнівів в добровільності позицій учасників процесу, згідно вимог ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, допитом потерпілої, дослідженням, зібраних досудовим розслідуванням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших, як-то: висновки експертів з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень КК України.

Виходячи з наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, у межах ч.3 ст.349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого.

Згідно ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Таким чином дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого).

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до ч.1 ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Згідно ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено.

Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 являється особою раніше не судимою, повністю визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення, щиро розкаявся, добровільно відшкодував потерпілій завдані збитки, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання та місцем несення військової служби характеризується виключно позитивно, що відповідно пом`якшує йому покарання.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, особу винного, який являється особою раніше не судимою, повністю визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та добровільно відшкодував потерпілій завдані збитки, позицію сторони обвинувачення та захисту, позицію потерпілої, яка просила суд суворо не карати та не позбавляти волі обвинуваченого ОСОБА_6 , а також інші в сукупності обставини та їх поєднання, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, суд приходить до висновку призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладенням відповідних обов`язків визначених ст.76 КК України, яке на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні становлять 11142,50 грн., які у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави. Вказаний розмір процесуальних витрат та факт їх понесення ніким із учасників судового провадження не оспорюється.

Запобіжний захід під час судового розгляду ОСОБА_6 не обирався і суд приходить до переконання, що не має необхідності його обирати і до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 110, 124, 368-371, 374, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

У відповідності до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_6 в доход державного бюджету документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні, які становлять 11142 (одинадцять тисяч сто сорок дві) гривні 50 коп., а саме за проведення:

- судової інженерно-транспортної експертизи висновок експерта №СЕ-19/123-25/14252-ІТ від 07.11.2025 року (довідка про витрати на проведення експертизи №СЕ-19/123-25/14252-ІТ від 07.11.2025 року) – 3119,90 грн. (Т.1 а.с.72-76);

- судової інженерно-транспортної експертизи висновок експерта №СЕ-19/123-25/14250-ІТ від 30.10.2025 року (довідка про витрати на проведення експертизи №СЕ-19/123-25/14250-ІТ від 30.10.2025 року) – 3565,60 грн. (Т.1 а.с.80-85);

- судової інженерно-транспортної експертизи висновок експерта №СЕ-19/123-26/1489-ІТ від 28.01.2026 року (довідка про витрати на проведення експертизи №СЕ-19/123-26/1489-ІТ від 28.01.2026 року) – 4457 грн. (Т.1 а.с.225-232);

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази:

- належний військовій частині НОМЕР_1 на підставі технічного талону транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 19.09.2023 року Відділом організації забезпечення та відновлення автомобільної техніки управління озброєння Адміністрації Держспецтрансслужби, автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «TF69YP (LANOS)», номер кузова НОМЕР_4 , зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було 11.09.2025 року вилучено в ході огляду місця події, - після набрання вироком законної сили повернути військовій частині НОМЕР_1 , за належністю, скасувавши в повному обсязі арешт накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.09.2025 року (справа №686/26272/25, провадження №1-кс/686/8822/25). (Т.1 а.с.66).

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Летичівський районний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1