Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №462/8122/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8122/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 лютого 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Боровкова Д.О.

при секретарі Свищо В.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Рибака М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові у загальному позовному проваджені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 /Третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування/ про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

Представник позивача звернулася до суду із позовом, у якому просить позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь законного представника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач є матір`ю малолітнього ОСОБА_5 , апозивач ОСОБА_1 є його прабабусею по батьковій лінії. Дитина проживаює разом з позивачем та перебуває повністю на її утриманні. Батько дитини ОСОБА_6 , перебуваючи на військовій службі під час виконання бойового завдання зник безвісти. ОСОБА_3 зловживає алкоголем та відповідач взагалі не цікавиться дитиною, не займається його вихованням, матеріально не забезпечує, не піклується про дитину. Вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. В зв`язку з наведеним просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, дали пояснення аналогічні вищенаведеному, просять позов задовольнити. Окрім цього, позивач додатково пояснила, що відповідач від квітня 2025 року взагалі не бачила дитину. Батько дитини зник безвісти під час виконання бойового завдання, а відповідач отримала виплату на ОСОБА_5 , проте дитині жодної матеріальної допомоги не надає.

У судовому засіданні представник третьої особи позов підтримав, пояснивши, що позбавлення відповідача батьківських прав у повній мірі буде відповідати інтересам дитини. Зазначив, що відповідач зловживає алкоголем та веде кочівний спосіб життя. Орган опіки та піклування вживав заходів, щоб відповідач змінила свою поведінку, проте остання поведінки не змінила.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи без участі відповідача, яка відзиву суду не подала, у судові засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про час і місце їх проведення, а позивач не заперечує відносно такого розгляду.

22 жовтня 2025 року ухвалою суду у справі відкрито провадження; постановлено розгляд справи проводити у загальному позовному провадженні та призначено підготовче судове засідання, запропоновано відповідачеві надати відзив.

16 грудня 2025 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 /а.с.83/.

Позивач ОСОБА_1 є бабусею відповідача ОСОБА_3 та прабабусею малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З акту від 12 грудня 2024 року, складеного комісією в складі майстрів ЛКП «Сигнівка» вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 разом з позивачем ОСОБА_1 проживає малолітній ОСОБА_4 без реєстрації /а.с.10/.

Відповідно до характеристики на вихованця ОСОБА_4 , виданої 07 жовтня 20125 року Закладом дошкільної освіти № 75, за період відвідування закладу дошкільної освіти дитина завжди виглядала акуратно та доглянуто. ОСОБА_5 проживав у сім`ї з прабабусею та хресним, які опікувались хлопчиком та зауважень щодо виховання дитини у сім`ї з боку педагогів не було. Мати хлопчика у вихованні дитини участі не приймала. Досягнувши шестирічного віку з вересня 2025 року ОСОБА_5 вступив до першого класу СЗШ №40 м.Львова, де зараз і навчається /а.с.13/.

Як убачається із листа відділу «Служби у справах дітей» Залізничного району від 12 вересня 2025 року, відповідач ОСОБА_3 не бере належної участі у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та фактично переклала базові батьківські обов`язки на прабабусю дитини. Малолітній ОСОБА_5 перебуває у відділі на обліку дітей, які опинились в складних життєвих обставинах у зв`язку із ухиленням батьків від виконання батьківських обов`язків з 20 листопада 2024 року /а.с.14/.

Відповідно до характеристики учня ОСОБА_4 , виданої СЗШ №40 м.Львова від 09 жовтня 2025 року, останній зарекомендував себе як здібна та розумна дитина, швидко і легко засвоює навчальний матеріал. 17 квітня 2025 року мати дитини ОСОБА_3 подала заяву про зарахування дитини до 1-го класу, проте після подання заяви мати дитини до школи не з`являлась, не телефонувала та не підтримувала контакту з адміністрацією та класним керівником. ОСОБА_4 до школи приводять та забирають прабабуся ОСОБА_1 , дідусь ОСОБА_7 та хресний батько ОСОБА_8 . Найбільш активну участь у шкільному житті бере прабабуся ОСОБА_1 . Вона постійно підтримує зв`язок з класним керівником, відвідує школу для вирішення організаційних питань ат контролює навчальний процес та виконання домашніх завдань ОСОБА_5 /а.с.25/.

З листа ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області №305616-2025 від 23 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_3 являється матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після народження ОСОБА_10 працівниками сектору ювенальної превенції здійснювались неодноразові виходи за адресою проживання ОСОБА_3 , оскільки були встановлено антисанітарні умови та новонароджена дитина була у недоглянутому стані. Також, неодноразово за участі працівників сктору ювенальної превенції, відділу «Служба у справах дітей» та центру «Джерело» здійснювались візити за адресою проживання малолітнього ОСОБА_5 та було встановлено, що хлопчик проживає з прабабусею ОСОБА_1 , а мати дитини самоусунулась від виконання батьківських обов`язків. Окрім цього, ОСОБА_3 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, зокрема за ч.1,2 ст.184, ч.1 ст.178, ч.1 ст.175-1 КУпАП /а.с.15/.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250517-4132, ОСОБА_6 під час виконання бойового завдання зник безвісти /а.с.17/.

З листа ТВО командира військової частини НОМЕР_2 від 24 липня 2025 року вбачається, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №184 від 30.06.2025 року ОСОБА_3 як матері неповнолітньої дитини було нараховано та виплачено грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_6 за період з 01 червня 2024 року по 31 січня 2025 року у сумі 294604,07 грн та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №122 від 30.04.2025 року ОСОБА_3 як матері неповнолітньої дитини було нараховано та виплачено додаткове та інше грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_6 в травні 2025 року у розмірі 36854,26 грн, в червні 2025 року в розмірі 12443,24 грн, в липні 2025 року в розмірі 12454,17 грн /а.с.18/.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 16 грудня 2024 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 184 КУпАП та визнано винною у вчиненні невиконання передбачених ст.150 СК України обов`язків по вихованню сина ОСОБА_9 /а.с.21/.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 16 вересня 2025 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 184 КУпАП та визнано винною у вчиненні невиконання передбачених ст.150 СК України обов`язків по вихованню сина ОСОБА_4 /а.с.20/.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 31 березня 2025 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 184 КУпАП та визнано винною у вчиненні невиконання передбачених ст.150 СК України обов`язків по вихованню сина ОСОБА_4 /а.с.22/.

Окрім того, у провадженні Сихівського районного суду м.Львова перебуває справа №464/4903/25 за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_9 до ОСОБА_3 , третя особа Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Центр здоров`я та реабілітації дітей» про позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_9 /а.с.23/.

Свідок ОСОБА_11 , яка займає посаду старшого інспектора СЮП ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, пояснила, що вона знає ОСОБА_12 з 2023 року, оскільки вона народила дитину, проте не здійснювала за дитиною належний догляд. Згодом, їм стало відомо про ще одного сина ОСОБА_13 , який проживає у прабабусі, а мати ним не цікавиться. Позивач повідомляла, що зможе утримувати дитину, а ОСОБА_14 змінить відношення, проте цього так і не сталось. Відповідач зловживає алкоголем та не бере участі у вихованні дитини.

Свідок ОСОБА_15 , яка є подругою ОСОБА_3 з дитинства та хресною мамою її сина ОСОБА_5 , пояснила, що вона раз в два тиждні приходить до дитини. З ОСОБА_14 вона не спілкується та знає, що вона останній раз рік тому приходила до дитини.

Малолітній ОСОБА_4 в присутності класного керівника СЗШ №40 м.Львова ОСОБА_16 , у судовому засіданні повідомив, що мати його не виховує, а виховує прабабуся.

Відповідно до висновку Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки і піклування від 26 листопада 2025 року, враховуючи асоціальний спосіб життя матері ОСОБА_3 , зловживання нею алкоголем, не спілкування з дитиною в обсязі достатньому для самоусвідомлення своєї сім`ї, тривале її проживання окремо від сина, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків, рекомендації комісії з питань захисту прав дитини від 13.11.2025 року, з метою захисту прав та інтересів дитини, вважає за доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.63-65/.

Згідно із частиною 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із частинами 2 та 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який міститься у постанові від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц.

За таких обставин, врахувавши характер поведінки відповідача, її відношення до виконання своїх батьківських обов`язків, що свідчить про те, що змінити її поведінку відносно малолітнього сина у кращу сторону неможливо, оскільки відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, усунулась від його матеріального забезпечення, а також, те, що середовище у якому живе відповідач не можна вважати безпечним, спокійним та благонадійним для дитини, у той же час, як позивач повністю забезпечила розвиток дитини у безпечному та спокійному середовищі, суд прийшов до висновку, що відповідач повинна бути позбавлена батьківських прав.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, вважає, що позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав відносно її малолітнього сина підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно із частиною 1 статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_3 є працездатною особою, яка інших осіб на своєму утриманні немає, враховуючи, що дитина перебуває на виховані у позивача, яка самостійно виховує, утримує, навчає та лікує правнука, приходить до висновку, що стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дитини у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно буде відповідати вимогам розумності та є співмірний витратам, які мають нести батьки на утримання дитини, а також, зможе забезпечити мінімальні стандарти щодо нормальних та гідних умов для життя дитини.

З врахуванням задоволення позовних вимог позивача - двох вимог немайнового характеру, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 під час звернення до суду з даним позовом була звільнена від сплати судового збору, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 2224 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст. 81,89,141,263-265, 280-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 /Третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування/ про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 жовтня 2025 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 2224 гривень 240 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКП: НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКП: НОМЕР_4 ).

Повний текст рішення складений 02 березня 2026 року.

Суддя:

Оригінал рішення.