Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №443/2111/25 — Жидачівський районний суд Львівської області

Суд: Жидачівський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 03 березня 2026 р.

Справа: №443/2111/25

Суддя: ПАВЛІВ А. І.

Справа №443/2111/25

Провадження №3/443/19/26

ПОСТАНОВА

іменем України

04 березня 2026 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , пенсіонера,

за частиною 1 статті 130 КУпАП, –

встановив:

ОСОБА_1 19.11.2025 о 04 год 25 хв у селі Заліски, вул. Франка, 7, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2103», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у мединому закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. ПДР, за що відповідальність передбачена за частиною 1 статті 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення, за змістом яких алкоголь він не вживає і після того, як його зупинили працівники поліції та під час спілкування з ними він перебував у стані стресу. Він дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я, про що шкодує, бо не знав про наслідки. Визнає вину у вчиненому правопорушенні та просить суворо його не карати і не позбавляти права керування транспортними засобами.

Захисник Неофіта Д.Б. підтримав подане ним до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, в обґрунтування якого покликаючись на те, що обвинувачення відносно ОСОБА_1 базується на неналежній, недопустимій, недостовірній та недостатній доказовій базі, яка була сформована з суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства. Фіксування відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння проводилось поліцейськими з порушенням норм процесуального законодавства, оскільки були відсутні двоє свідків, внаслідок чого було грубо порушено процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення, внаслідок чого істотно порушені права та законні інтереси ймовірного правопорушника, у зв`язку з чим такий документ обвинувального характеру необхідно вважати недопустимим доказом, що тягне за собою визнання недопустимими усіх доказів у справі. ОСОБА_1 діяв у стані «крайньої необхідності», а саме їхав до найближчого укриття після оголошення режиму «Повітряна тривога». Патрульними поліцейськими не було враховано наявність у ОСОБА_1 проблем зі здоров`ям, а саме серцево-судинних захворювань. ОСОБА_1 необхідно вживати серцеві препарати, які є заспокійлими або можуть містити спиртовмісні речовини.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, аргументи захисника, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, доведена:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №517236 від 19.11.2025, згідно з яким ОСОБА_1 19.11.2025 о 04 год 25 хв у селі Заліски, вул. Франка, 7, керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.3);

копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6180243 від 19.11.2025, яка підтверджує факт керування ОСОБА_1 19.11.2025 у селі Заліски, вул.Івана Франка, 7 транспортним засобом та порушення ним ПДР (а.с.4);

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, які повністю відповідають ознакам алкогольного сп`яніння, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, та зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спецзасобу «Alkotest 6820» та від підписання цього акта (а.с.5);

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.11.2025, у якому зазначено заклад охорони здоров`я, куди скеровується ОСОБА_1 , а саме: КНП «Ходорівська міська лікарня», виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, аналогічні тим, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду у зазначеному закладі та складання протоколу серії ЕПР1 №517236 (а.с.7);

долученими до матеріалів справи відеозаписами на носіях інформації (компакт-дисках), які дозволяють чітко встановити обставини справи, дії, поведінку та зміст розмови осіб (особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та поліцейських) на місці зупинки транспортного засобу, та з яких вбачається обставина керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його поведінку на місці зупинки транспортного засобу, яка переконливо свідчила про небажання ОСОБА_1 проходити відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я (а.с.8).

Проаналізувавши вищевказані документи, відеозаписи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності зазначені вище докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Суд критично оцінює аргументи захисника щодо порушення поліцейськими порядку фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Зазначена норма статті 266 КУпАП повністю узгоджуються з нормою пункту 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735.

Таким чином, суд зазначає, що для належного виконання уповноваженою особою (поліцейським) вимог вказаних норм при проведенні огляду особи на стан алкогольного сп`яніння необхідно або застосування ним технічних засобів відеозапису або в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводити у присутності двох свідків.

З огляду на те, що в матеріалах справи наявні відеозаписи з місця зупинки транспортного засобу, зняті на бодікамери поліцейських, в яких міститься інформація щодо предмета доказування, зокрема щодо висловлення поліцейським вимоги водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку, а також подальшої поведінки ОСОБА_1 , що свідчила про його відмову від проходження такого огляду, суд доходить висновку, що за наведених обставин присутність двох свідків не вимагалася.

Аргументи захисника щодо дії ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності, який, за твердженням сторони захисту, рухався до найближчого укриття під час оголошеного режиму «Повітряної тривоги», суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Сам факт оголошення повітряної тривоги як заходу цивільного захисту, спрямованого на збереження життя і здоров`я населення, не є обставиною, за якої дії особи свідчать їх вчинення у стані крайньої необхідності.

Повітряна тривога передбачає рекомендацію щодо перебування у безпечних місцях, однак не звільняє особу від обов`язку дотримуватися вимог законодавства, зокрема виконувати законні вимоги працівників поліції та не надає права ухилятися від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що в конкретній ситуації існувала безпосередня небезпека, яку неможливо було усунути іншим способом, ніж шляхом вчинення інкримінованих дій, а також що такі дії були вимушеними та єдино можливими за відповідної обстановки.

Крім того, суд бере до уваги те, що особа, керуючи транспортним засобом у період комендантської години та під час дії режиму «Повітряна тривога», самостійно створювала підвищену небезпеку як для власного життя і здоров`я, так і для безпеки інших осіб. За таких обставин посилання на повітряну тривогу як на підставу для визнання дій вчиненими у стані крайньої необхідності є внутрішньо суперечливим та не узгоджується з фактичною поведінкою особи.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оголошення повітряної тривоги у даному випадку не свідчить про наявність у ОСОБА_1 стану крайньої необхідності та не є обставиною, що виключає адміністративну відповідальність.

Окрім цього, суд зауважує, що відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксована у встановленому законом порядку та відповідно до вимог статті 266 КУпАП утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, незалежно від подальших обставин складання процесуальних документів та дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема проходження ним самостійно у закладі охорони здоров`я огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що на момент події особа перебувала у стані погіршення здоров`я, який унеможливлював проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому навіть за умови прийому ОСОБА_1 певних лікарських засобів перед керуванням транспортним засобом ця обставина не звільняла його від обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння на законну вимогу працівника поліції. Суд зауважує, що відповідно до вимог частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є також керування транспортним засобом особами під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а встановлений законом порядок проходження відповідного огляду покликаний підтвердити або спростувати наявність такого впливу, і відмова від проходження огляду на предмет перебування під цим впливом є самостійним правопорушенням, передбаченим вказаною нормою КУпАП.

Отже, проходження огляду є єдиним процесуальним способом встановлення або спростування перебування особи у стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а відмова від такого огляду підтверджує вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відтак аргументи захисника про те, що працівниками поліції не було враховано наявність у ОСОБА_1 серцево-судинних захворювань та необхідність прийому лікарських засобів, які мають заспокійливий ефект або можуть містити спиртовмісні речовини, суд відхиляє як необґрунтовані.

Таким чином, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, вважає доведеним факт відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Суд зазначає, з урахуванням приписів частини 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху судом не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Зважаючи на викладені обставини у сукупності на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Також, з огляду на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір», –

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови оголошено 05.03.2026 о 09 год 05 хв.

Суддя А.І. Павлів

Оригінал: reyestr.court.gov.ua