Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №306/1318/25 — Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1318/25

Провадження № 2/306/935/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю:

секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення помилково перерахованих коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Козар М.М. звернувся до суду з названим позовом, посилаючись на те, що позивачем були помилково перераховані кошти на рахунок відповідача. Відповідно до банківських квитанцій від 25.07.2023 року, 13.08.2023 року, 07.09.2023 року, 14.10.2023 року, 08.11.2023 року, 04.12.2023, 11.01.2024 року, 11.01.2024 року, 07.02.2024 року на загальну суму 55600 грн. Зазначає, що після звернення до банківської установи позивачу було повідомлено позивачу було повідомлено, що суми зараховано на рахунок Одержувача і можуть бути повернуті лише Одержувачем в добровільному порядку, як такі що набуті помилково. Вказує, що між сторонами жодних договірних відносин не було, а кошти перераховано через помилку в наданому для оплати рахунку (реквізитах) оплаті коштів, які призначалися іншому отримувачу. Також зазначачє, що на звернення щодо повернення коштів відповідач не реагує, відмовляється від їх повернення. Тому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму помилково сплачених коштів в розмірі 55600,00 грн., а також сплачений судовий збір у сумі та витрати на правничу допомогу адвоката згідно розрахунку.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Масюк Л.М. подала відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позовних вимог заперечила. Зазначила, що до подання позову позивачка не зверталася до відповідачки з вимогами про повернення коштів. У відзиві вказано, що спірні кошти перераховувалися позивачкою свідомо з метою надання благодійної допомоги хворому синові відповідачки. За твердженням відповідачки, у 2023 році позивачка телефонувала відповідачці, цікавилася станом здоров`я дитини та запропонувала фінансову допомогу на лікування і реабілітацію. Після цього відповідачка надала підтверджуючі медичні документи та реквізити рахунку, на який у подальшому почали регулярно надходити кошти. Представник відповідача зазначає, що регулярність платежів свідчить про їх свідомий характер, а отримані кошти були використані на лікування та реабілітацію сина відповідачки, а не на її особисті потреби. На думку відповідача, вищевказані кошти є благодійною допомогою, яка не підлягає поверненню. Крім того, представник відповідача повідомила про понесення відповідачкою витрат на правничу допомогу, які відповідно до статті 137 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами, при цьому їх розмір буде уточнено за результатами розгляду справи.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивачки надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його та позивачки участі (а.с. 59).

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися по невідомим суду причинам, хоча були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с.54,56).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачем згідно з квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» здійснено дев`ять грошових переказів, а саме: 25.07.2023 року на суму 2 300 грн, 13.08.2023 року на суму 7 400 грн, 07.09.2023 року на суму 7 400 грн, 14.10.2023 року на суму 7 500 грн, 08.11.2023 року на суму 8 500 грн, 04.12.2023 року на суму 7 500 грн, 11.01.2024 року на суму 5 500 грн, 11.01.2024 року на суму 2 000 грн, 07.02.2024 року на суму 7 500 грн, на загальну суму 55 600 грн.

Із змісту квитанцій убачається, що у восьми випадках перекази здійснено шляхом поповнення картки за номером НОМЕР_1 , із зазначенням номера телефону отримувача НОМЕР_2 , отримувач — ОСОБА_3 . Водночас переказ від 07.09.2023 року на суму 7400 грн здійснено на інший картковий рахунок — НОМЕР_3 , отримувачем якого також зазначена ОСОБА_3 , із тим самим номером телефону. (а.с.5,6).

За приписами статтей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У постанові від 29.03.2022 року у справі № 296/3518/19 Верховний Суд вказував, що за змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Як зазначено у постанові ВС КЦС №755/7716/20 від 08.02.2024 року, вищевказана норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Відповідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під предметом доказування розуміється коло юридичних фактів, від встановлення яких залежить рішення справи по суті, зокрема, факти підстави позову і заперечень проти нього. В практичній площині завдання доказування полягає не стільки в тому, щоб встановити істину, скільки в тому, щоб з`ясувати, чиї твердження про факти, позивача чи відповідача, найдостовірніші. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності.

Суд також встановив, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_5 .(а.с.25,26).

Як убачається з медичного висновку №18/500 від 05.11.2018 року, виписки із протоколу ЛКК №51/108 від 10.11.2023 року та Довідки серії ІПР №38 від 14.11.2023 року виданої МСЕК України та ЛКК, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною з інвалідністю 1 групи підгрупи "А", діагноз: синдром дауна, вроджена вада серця, міопічний астигматизм, амбліопія, порушення моторного розвитку. (а.с.27-29,35).

Відповідачкою надано медичні документи, які підтверджують наявність захворювання у її дитини та необхідність проходження лікування. Разом із тим факт наявності захворювання та витрат на лікування дитини не є належним і достатнім доказом існування між сторонами правовідносин щодо надання позивачем коштів відповідно до ст. 1 ЗУ "Про благодійну діяльність та благодійні організації" чи виникнення обов`язку відповідача їх повертати.

Однак, з урахуванням систематичності та тривалості здійснення позивачем грошових переказів на користь одного й того самого отримувача, відсутності належного пояснення механізму допущеної помилки та ненадання належних і допустимих доказів помилковості спірних платежів, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено відсутність правової підстави набуття відповідачем спірних коштів.

За встановлених у справі обставин, підстави вважати спірні кошти безпідставно набутими у розумінні статті 1212 ЦК України відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

За приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог і розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає та покладається на позивача.

Керуючись ст. 11, 1212, 1213 ЦК України, ст. 81, 133, 137, 141 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення помилково перерахованих коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець

04.03.2026 року.