Суд: Доманівський районний суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 03 березня 2026 р.
Справа: №475/894/25
Суддя: Кривенко О. В.
Доманівський районний суд Миколаївської області
вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 475/894/25
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
04.03.2026смт. Доманівка
Суддя Доманівського районного суду Миколаївської області у складі:
головуючої судді Кривенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання Маташнюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 поданої від його імені — адвокатом Вовчанською Галиною Семенівною до ОСОБА_2 про встановлення факту укладення договору купівлі-продажу та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вовчанська Г.С. звернулася до суду із вказаним позовом про встановлення факту укладення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та визнання за позивачем ОСОБА_1 право власності на даний будинок в порядку спадкуваня за законом після смерті матері ОСОБА_3 ..
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 .
Після смерті матері відкрилася спадщина до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 .
У травні 2025року позивач звернувся до Доманівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Постановою від 14.05.2025 року № 77/02-31 йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Постанова мотивована тим, що спадкоємцем не надано документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно спадкодавця.
Хоча документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно частково втрачено, проте в Реєстрі прав власності на нерухоме майно значиться запис № 2917553 щодо права власності ОСОБА_3 на будинок по АДРЕСА_1 житловою площею 21.3 кв.м. , а підставою виникнення права власності є Договір купівлі-продажу № 166 від 07.10.2003 року укладений на Вознесенській Універсальній Товарно-сировинній біржі.
Отримати дублікат Договору не можливо оскільки Комунальне підприємство Вознесенська універсальна Товарно-сировинна біржа припинила своє існування про що 16.05.2005 року.
Крім того, за період, що пройшов з моменту укладення договору продавець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Спадщину після ОСОБА_4 прийняла його дружина ОСОБА_2 . Вказаний будинок до спадкового майна не включено.
В даний час позивачу необхідно оформити спадкові права на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 , однак не має можливості зробити це, так як правовстановлюючий документ - договір купівлі - продажу за №166 від 07.10.2003, я було посвідчено Вознесенською філією Південної Товарної Біржі.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 не з`явилися, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи у їх з позивачем відсутність, позовні вимоги позивача підтримує повністю, просить суд про їх задоволення.
У судове засідання, призначене на 04.03.2026, як і в попередні призначені судові засідання, відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи судом повідомлялася належним чином, у відповідності до вимог ч.ч. 5, 6, п.2 ч.7, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, відзиву не подала.
У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, справу розглянуто у відсутність відповідача, в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, про поважність причин неявки в судове засідання суд не повідомив, позивач не заперечував проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи наявність усіх умов, передбачених ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Сопетня, Миколаївського району, Миколаївської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
До складу спадщини після її смерті входить, зокрема, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .
Зазначений будинок належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу №166 від 07.10.2003, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , який відповідно до ст.15 Закону України "Про товарну біржу" був зареєстрований Вознесенською Універсальною Товарно-Сировинною біржею.
Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2024495 від 18.11.2003 будинок за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності згідно договору купівлі-продажу №166 від 07.10.2003 Вознесенська Універсальна Товарно-Сировинна Біржа ОСОБА_3 .
Родинні відносини позивача зі спадкодавцем підтверджуються копією свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 де встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_1 , батьками записані – батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_3 .
З копій документів, що містяться у спадковій справі №129/2008, заведеній після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що спадщину після її смерті прийняв позивач ОСОБА_1 , шляхом подання заяви до нотаріальної контори 08.05.2008.
Ухвалою суду від 12.08.2025 витребувано від приватного нотаріуса Івчука С.С. копію спадкової справи №19/2011 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно матеріалів спадкової справи № 19/2011 встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Коростень Житомирської області помер ОСОБА_4 .
Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_2 , сини ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які від прийняття спадщини відмовилися за будь яких підстав без будь яких застережень та умов, про що свідчить їх заяви, які знаходяться в матеріалах спадкової справи №19/2011.
Будинок за адресою АДРЕСА_1 до спадкового майна не включено.
Згідно постанови державного нотаріуса Доманівської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 14.05.2026 позивачеві ОСОБА_1 було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 за законом, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку з ненаданням спадкодавцем документів, що посвідчують право власності на таке майно.
Оригінал договору купівлі – продажу №166 від 07.10.2003 частково втрачено (наявна перша сторінка договору), отримати дублікат договору купівлі – продажу №166 від 07.10.2003 не має можливості оскільки Комунальне підприємство Вознесенська універсальна Товарно-сировинна біржа припинила своє існування 16.05.2005 про що зроблено запис про держану реєстрацію припинення юридичної особи №15211110002000006, таким чином, судом встановлено, що нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу №166 від 07.10.2003.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.
Згідно з ч. 1ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Зі змісту ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норми ЦК урср 1963 року, чинного на час їх виникнення.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про власність", чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.
За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК урса право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоду по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорі даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно буди досягнуто згоди. Відповідно до ст. 224 ЦК урср за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачено ст. 15 ЗУ "Про товарну біржу" N 1956-XII від 10 грудня 1991 року згідно ч. 2 якої угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Міністерство юстиції України за N 17-12-44 від 10 квітня 1998 року роз`яснило, що угоди, укладені на біржі не прирівняні до нотаріально посвідчених, а тільки підлягають подальшому нотаріальному посвідченню.
Положеннями ст. 47 ЦК урср (в ред. 1963 року) передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 Кодексу). Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству N 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за N 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.
Відповідно до п. 5 ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01 липня 2004 року за N 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх
обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
Тобто, у період укладання с договору купівлі-продажу існував пробіл у чинному законодавстві, тому що, згідно ст. ст. 227, 242 ЦК урср (1963 року) договір купівлі-продажу житлових будинків повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна із сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Тим часом, у відповідності зі ст. 15 ЗУ "Про товарну біржу" біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Статтею 392 ЦК України, передбачено право власника майна на пред`явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Оскільки повністю виконано умови договорів купівлі-продажу, сплатиши за придбане майно грошові кошти, володіє об`єктом нерухомості та утримує його, договір купівлі-продажу між сторонами в судовому порядку не визнавався недійсним, позивач на підставі ст. ст. 128,153 ЦК УРСР і ст. 49 ЗУ "Про власність", правомірно набув право власності на спірний об`єкт нерухомості і правомірно володіє ним до теперішнього часу.
Іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та відповідно ст. 16 ЦК України він обрав правильний спосіб захисту свого порушеного права.
При цьому, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).
Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 332 ЦК України право власності на нерухоме майно, якщо відповідно до закону таке право підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.
Обов`язковість державної реєстрації прав на нерухоме майно передбачена Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року. Порядок та умови державної реєстрації передбачені тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом МЮ України № 7/5 від 7 лютого 2002 року з наступними змінами.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Приймаючи до уваги те, що при укладенні договорів було домовлено про істотні умови договорів, які стосуються купівлі-продажу житлового будинку і відбулося повне виконання договору, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
На стягненні з відповідача судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній не наполягав, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 278-279 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позовну заяу ОСОБА_1 поданої від його імені — адвокатом Вовчанською Галиною Семенівною до ОСОБА_2 про встановлення факту укладення договору купівлі-продажу та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати факт укладення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Заочне рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його ухвалення, якщо протягом цього строку не буде подана заява про його перегляд відповідачем або апеляційна скарга позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Доманівського районного суду Миколаївської області О. В. Кривенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua