Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №148/2343/24 — Крижопільський районний суд Вінницької області

2/134/18/2026

Справа № 148/2343/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 березня 2026 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Лабая О.В.

з участю секретаря: Трачук С.В.

представника позивача Остапчука В.О.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріального збитку заподіяного внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріального та морального збитку заподіяного внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, передано до Крижопільського районного суду Вінницької області, за підсудністю.

ОСОБА_4 звернувся до районного суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріального та морального збитку заподіяного внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яким просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 923 555,77 грн., а також судові витрати. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 17.04.2024 року ОСОБА_3 керуючи автомобілем SCANIA R480 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом BODEX RSR 22 YL д.н.з. НОМЕР_2 , порушив Правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем марки RANGE ROVER д.н.з. НОМЕР_3 , що належить йому на праві власності та під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого автомобілю позивача було завдано механічних пошкоджень, а позивачу, як власнику, на час пригоди спричинено майнові збитки в розмірі 923555,77 грн, які підтверджені висновком експертного дослідження Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - Вінницький НДЕКЦ МВС України) від 06 травня 2024 року № 16.

Уманським міськрайонним судом Черкаської області 30 травня 2024 року, було винесено постанову про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. Сума страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_4 була виплачена ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» «КНЯЖНА ВІЄННАІНШУРАНС ГРУП» повністю в розмірі 156 800 грн., які і були отримані відповідачем.

Крім того, внаслідок пошкодження транспортного засобу, що належить позивачу на праві власності, йому була завдана моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, зміні способу життя, необхідності прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та побуту, що відбувалось підчас військових дій. Внаслідок перенесених переживань та нервового напруження погіршився його стан здоров`я. Моральну шкоду оцінює в 50 000 гривень.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

07 січня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача в обгрунтування заперечень на позовну заяву посилається, на те що, позивачем надано висновок експертного дослідження ЕД-19/102-24/7762-АВ від 06 травня 2024 року проведеного спеціалістом Вінницького НДЕКЦ МВС Терентьєвим Л.І. Даний документ не є належним та допустимим доказом як висновок судового експерта, оскільки експерт не попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин. Позивач, маючи намір визначити розмір спричиненої йому шкоди, мав би повідомити відповідача про час та місце огляду пошкодженого автомобіля. Він мав право оглянути автомобіль особисто та з участю іншого фахівця, з метою встановлення переліку пошкоджених деталей, ступеню їх ушкодження, можливості їх ремонту, а не заміни, тощо. Позивач, відповідача про час та місце огляду автомобіля не повідомив і акт огляду транспортного засобу був складений 22 квітня 2024 року на території ТОВ «Джеман Центр» у відсутність відповідача. Судячи по тому, що акт складений за допомогою комп`ютерної техніки, то очевидно, що він складався не за місцем огляду автомобіля, а на робочому місці експерта. Фотознімки пошкоджень автомобіля також зазнали обробки на комп`ютерній техніці, оскільки фотознімки зменшені та розміщені по 6 фотознімків на 1 аркуші паперу формату A4. Дані обставини викликають обґрунтовані сумніви у достовірності даних доказів. Крім цього до позовної заяви не додано акт огляду автомобіля RANGE ROVER (д.н.з. НОМЕР_3 ), який проводився на місці ДТП, в якому мали бути відображені пошкодження даного автомобіля. А з наданих фотознімків навіть не має можливості впевнитись, що це пошкоджені деталі саме автомобіля позивача.

Заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач виходив з того, що стягненню з відповідача підлягає вартість відновлювального ремонту автомобіля за мінусом страхового відшкодування (1080355,77-156800 = 923555,77 грн.) Дана вимога є завищеною і не відповідає вимогам діючого законодавства.

На даний час відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів, згідно якого автомобіль RANGE ROVER (д.н.з. НОМЕР_3 ) останній раз проходив реєстрацію 21 липня 2023 року в ТСЦ1842, тобто після ДТП він з обліку не знімався.

Представник відповідача вважає, що позивач, не визначивши вартість транспортного засобу після ДТП пред`явив до відповідача позов на суму ринкової вартості автомобіля, а автомобіль залишив собі. При цьому він не визнав даний автомобіль фізично знищеним, не повідомив чи він не відремонтований, не повідомив про можливість передачі ОСОБА_3 автомобіля після відшкодування йому шкоди.

Ухвалою суду від 17 січня 2025 року провадження по справі зупинено до вступу спадкоємців у спадкові права та залучення до участі у справі правонаступника (правонаступників) позивача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року провадження по справі відновлено.

Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року в справі замінено позивача ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 08 грудня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, вказав, що транспортний засіб відремонтований та ним користується позивач ОСОБА_2 , надати відомості щодо вартості ремонтних робіт та вартості використаних матеріалів для ремонту не може, оскільки ремонтом займався померлий ОСОБА_4 і документи у позивача відсутні, необхідність проведення експертизи щодо встановлення вартості ремонтних робіт та запчастин відсутня, оскільки відшкодування підлягає саме різниця від суми матеріального збитку відповідно до наданого експертного дослідження та суми страхового відшкодування.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем не надано доказів щодо вартості транспортного засобу після дорожньо – транспортної пригоди.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 3.,4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 Статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено ОСОБА_3 17.04.2024 о 14 год. 40 хв. на 550 км а/д М-30, керуючи автомобілем SCANIA R480 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом BODEX RSR 22 YL д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем RANGE ROVER д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 . У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. п. 2.3 Б, 12.1, 12.3, 13.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області 30 травня 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. (а.с. 10).

Вказані обставини підтверджуються даними постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області 30 травня 2024 у справі № 705/2386/20, яка в силу приписів частини 6 статті 82 ЦПК України є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сторони визнають та не заперечують обставину належності на праві власності транспортного засобу марки RANGE ROVER д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів, згідно якого автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER останній раз проходив реєстрацію 21 липня 2023 року в ТСЦ1842, тобто після ДТП він з обліку не знімався (а.с. 96)

Відповідно до копії заяви про страхове відшкодування від 22.04.2024 року ОСОБА_4 між потерпілим та страховиком ПАТ « УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» «КНЯЖНА ВІЄННАІНШУРАНС ГРУП» досягнуто згоди про розмір страхового відшкодування в сумі 156800,00 грн. за подією 17.07.2024 14:40:40, поліс ОСЦПВ ПрАТ «УСК» «КНЯЖНА ВІЄННАІНШУРАНС ГРУП» ЕР – 218131993 від 27.11.2023, ТЗ Потерпілого: LAND RANGE ROVER номерний знак НОМЕР_3 : ТЗ Страхувальника: SCANIA R480 номерний знак НОМЕР_1

Позивачем у позовній заяві та представником в судовому засіданні визнано факт отримання ОСОБА_4 суму страхового відшкодування в розмірі 156800,00 грн. від ПрАТ «УСК» «КНЯЖНА ВІЄННАІНШУРАНС ГРУП».

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 позивач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.123).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого 07.07.2025 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слівінською О.Б. спадкоємцем майна ОСОБА_4 автомобіля марки LAND ROVER (комерційний опис RANGE ROVER), 2011 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 є його дружина ОСОБА_2 (а.с. 124).

Відповідно до висновку експертного дослідження від 06.05.2024, завданого власнику колісного транспортного засобу № ЕД-19/102-24/7762-AB, згідно якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля RANGE ROVER д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_4 , в наслідок його пошкодження при ДТП, складає 1 080 355,77 гривень станом на 17.04.2024 року (а.с. 11-36).

Згідно з висновком експертного дослідження № ЕД-19/102-24/7762-AB від 06.05.2024 складеного судовим експертом Вінницького НДЕКЦ МВС України на дослідження надано легковий автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER державний реєстраційний номер НОМЕР_3 та на вирішення експертного дослідження посталено питання: яка вартість матеріального збитку завдана власнику ТЗ станом на 17.042024 року? (а.с. 11-39)

При проведенні експертного дослідження експертом визначено дійсну ринкову вартість транспортного засобу на дату оцінки 17.04.2024 року без урахування пошкодження при ДТП, що становила 1 080 355,00 грн (а.с. 21), експертом визначено, що вартість відновленого ремонту автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER державний реєстраційний номер НОМЕР_3 станом на 17.09.2024 року становила 1 179 012,31 грн. з урахуванням ПДВ на ремонтні роботи матеріали та складові частини (а.с. 22). При визначенні вартості матеріального збитку, завданого власнику на дату оцінки -17.04.2024 року експертом зазначено, що згідно з результатами дослідження, вартість досліджувального транспортного засобу (С) на дату оцінки, з терміном експлуатації як на момент ушкодження (12 років 4 місяця -148 місяців), вартість його відновленого ремонту (Свр), втрата товарної вартості (ВТВ), на дату визначення збитку (17.04.2024 року), складали С= 1 080 355,00 грн, Свр =1 179 012,31 грн. ВТВ = не розраховується. На підставі (6,п.8.2.) та (7, п.7.3), «якщо С

Таким чином експертом було визначено, що оскільки вартість відновленого ремонту автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER державний реєстраційний номер НОМЕР_3 станом на 17.09.2024 року становила 1 179 012,31 грн та перевищує ринкову вартість транспортного засобу на дату оцінки 17.04.2024 року без урахування пошкодження при ДТП, що становила 1 080 355,00 грн, то транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частинами 1-2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як установлено судом, з вини відповідача ОСОБА_3 який, керуючи транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху, належний позивачу автомобіль був пошкоджений.

Таким чином, внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки з вини ОСОБА_3 було завдано майнової шкоди ОСОБА_6 як спадкоємцю.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Порядок відшкодування шкоди у разі пошкодження або знищення транспортного засобу регламентовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який відповідно до ст.8 ЦК України може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Відповідно до п.30.1 ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

За визначенням ч.1 ст.28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який введений в дію з 01 січня 2025 року, транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц зазначено, що у випадку, якщо транспортний засіб є фізично знищеним, то його власнику відшкодовується виключно різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19.

Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП. Такі ж правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у цій справі №125/1215/20.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №753/11069/16-ц, задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, не можна визнати обґрунтованим.

Транспортний засіб позивача LAND ROVER RANGE ROVER, д.н.з. НОМЕР_3 , вважається фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно необґрунтованим, так як витрати на відновлювальний ремонт (1 179 012,31 грн.) такого автомобіля перевищують його ринкову вартість (1 080 355,00 витгрн.), що підтверджується висновком експертного дослідження № ЕД-19/102-24/7762-AB від 06.05.2024, який був складений експертом на замовлення позивача.

Відповідно до п.30.2 ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки належний позивачу транспортний засіб вважається знищеним, останній має право на відшкодування різниці між вартістю матеріального збитку, що дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент ДТП, та вартістю автомобіля після ДТП.

Проте, позивач не надав доказів, і в матеріалах справи такі відсутні, які б підтверджували вартість автомобіля після ДТП.

Згідно із ст.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Суд звертає увагу на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає відповідний розподіл та покладання тягаря доказування на сторони певним чином. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Висновок експертного дослідження № ЕД-19/102-24/7762-AB від 06.05.2024 складеного судовим експертом Вінницького НДЕКЦ МВС України містить інформацію щодо предмета доказування, виконаний для подання до суду атестованим судовим експертом Теретьєвим Л.І., який має відповідну кваліфікацію і стаж експертної роботи з 1995 року, тож є належним, достатнім та допустимим доказом на підтвердження розміру збитку, заподіяного позивачці внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП.

Крім того представником відповідача суду не надано доказів на спростування висновків зазначених у експертного дослідження № ЕД-19/102-24/7762-AB від 06.05.2024 клопотань про проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Посилання представника позивача, що транспортний засіб відновлений судом до уваги не приймається, оскільки останнім до суду відповідних доказів не надав, клопотання про проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи щодо встановлення вартості фактичних витрат на відновлення транспортного засобу після ДТП представником позивача не заявлялось, клопотань про зміни предмету позову не заявлено.

З урахуванням вищенаведених обставин, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, приймаючи до уваги те, що стороною позивача не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження вартості транспортного засобу після ДТП, внаслідок чого суд не має змоги визначити дійсний розмір завданої матеріальної шкоди, а тому за таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, тому витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріального збитку заподіяного внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_2 .

Суддя