Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №727/15859/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/15859/25

Провадження № 2/727/222/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря:Зінич О.М.

Представника позивача: Бабійчук А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Посилався на те, що 18.07.2016 року рішенням Кам`янець-Подільського суду Хмельницького області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

У подальшому, рішенням Апеляційного суду Чернівецької області зменшено розмір стягнутих з нього аліментів на підставі рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 12.05.2016 року з 1/3 частки від його доходу на частку його заробітку.

З 2011 року по березень 2025 року позивач перебував у трудових відносинах із Головним управлінням ДСНС України у Чернівецькій області.

26.02.2025 року згідно наказу № 68, ОСОБА_1 , начальника навчального пункту Аварійно-рятувального загону спеціального призначення, у зв`язку із скороченням штату, виключено з кадрів ДСНС 02.03.2025 року.

На час служби у ГУ ДСНС в Чернівецькій області, заробітна плата позивача складала понад 30 тис. гривень, з його доходу щомісяця відбувалися відрахування коштів по зобов`язанням зі сплати аліментів на користь відповідача.

Після скорочення з штату ГУ ДСНС в Чернівецькій області, він перебуває на обліку в Чернівецькому обласному центрі зайнятості. Так, в період з квітня по червень 2025 року отримував від держави допомогу по безробіттю в розмірі 8 000,00 грн. За рахунок цих виплат, здійснював сплату аліментів на користь ОСОБА_2 .

На момент звернення до суду позивач і надалі перебуває на обліку в Чернівецькому обласному центрі зайнятості, має статус безробітного, при цьому жодних виплат не отримує.

Єдиний дохід на сьогодні, це мінливий підробіток, який дозволяє забезпечити його базові потреби.

У нього на утриманні, окрім малолітньої ОСОБА_4 , перебуває ще одна дитина, на утримання якої він за рішенням суду сплачує аліменти.

На сьогоднішній день, визначений судами розмір аліментів по 1/4 частці від доходу на кожну дитину (50% від доходу) позивач не має можливості сплачувати, оскільки його сімейний та матеріальний стан змінився.

Щомісяця він перераховував на рахунок 3-го відділу ДВС у м.Чернівці аліменти у сумі 1598 грн., що дорівнює прожитковому мінімуму дитини відповідного віку. Проте, у грудні 2025 року державним виконавцем на його мобільний телефон було надіслано розрахунок заборгованості по аліментам, з якого вбачається, що нарахування аліментів відбувається від мінімальної заробітної плати по регіону і сума аліментів на одну дитину складає 4 710,25 грн., а на двох 9420,50 грн.

Ураховуючи зміни сімейного стану (народження другої дитини) та матеріального стану (втрата постійного доходу у зв`язку із скороченням штату, витрати на лікування) позивач вважає за можливе звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Також зазначив, що з 2024 року у нього відбулося погіршення стану здоров`я, що підтверджується оглядами в КНП «Міська поліклініка №1».

Так, йому встановлено діагноз: лівобічний коліт, дивертикули ободової кишки, доліхосигма.

Просив змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 14 червня 2017 року у справі №726/2210/16 та стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частки всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, з часу набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 09.01.2026 року розгляд провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем було подано відзив на позов. У відзиві ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала. Зазначила, що донька сторін досягла підліткового віку, а тому витрати на її утримання зросли.

Дитина потребує нормального харчування, оновлення одягу та оплати позашкільного навчання. Зокрема, ОСОБА_4 , окрім школи, додатково навчається на курсах англійської мови з щомісячною оплатою вартості у розмірі 2390 гривень. Коли дівчинка хворіє, витрати також збільшуються, оскільки необхідно купувати ліки.

Таким чином, створення належних умов для проживання вимагає значних фінансових витрат.

На даний час вона є одинокою матір`ю та перебуває у відпустці по догляду за другою дитиною, що підтверджує наказом Головного управління ДСНС України в Чернівецькій області №368 від 27.08.2025 року. Її основним видом доходу є державна соціальна допомога на утримання другої дитини.

Вказувала, що самостійно не в змозі забезпечити повноцінне та здорове життя їх спільної доньки, а зменшення відсоткового розміру стягуваних з батька аліментів на утримання дитини лише погіршить їх фінансове становище.

Окрім того, посилалась на те, що батьки позивача є військовими пенсіонерами та одержують належне пенсійне забезпечення, а тому останні на утриманні ОСОБА_1 не перебувають. При цьому, батько дитини вже понад 10 років не цікавиться її життям, не приймає участі в її вихованні.

Вважає доводи позивача надуманими та необґрунтованими.

Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та підтвердила викладені в ньому обставини. Просила позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. У поданому до суду відзиві просила розглянути праву у її відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 09.04.2024 року шлюб між сторонами було розірвано.

Від шлюбу у сторін є одна малолітня дитина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьками, згідно свідоцтва про народження, зазначено: батько – ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_6 (а.с.35).

Отже, ОСОБА_1 записаний як батько в свідоцтві про народження дитини, запис про батьківство не оспорював.

Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які детально врегульовані Сімейним кодексом України.

Зокрема, за змістом ст.7 Кодексу сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Частинами першою та другою статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу).

Згідно з частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У відповідності до ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не відноситься до тих обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

При цьому, згідно із частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Отже, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів - але ці обставини підлягають доказуванню.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 липня 2019 року, справа №415/4386/16-ц, провадження № 61-21056св18.

Як було встановлено судом, рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 14 червня 2017 року у справі №726/2210/16 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів було задоволено частково. Зменшено розмір стягуваних із нього аліментів на утримання дитини з 1/3 на 1/4 частку (а.с.7-8).

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути змінений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та за наявності правових підстав. При цьому право застосування норми закону належить суду.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

У якості підстави звернення до суду з позовною вимогою про зменшення розміру аліментів позивач посилався на те, що звільнився, на даний час не працює, не має постійного місця роботи та доходу, стан його здоров`я погіршився. Також вказував на те, що у нього непрацездатний батько, який є пенсіонером та потребує його матеріальної допомоги.

На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надав копію витягу з наказу ГУ ДСНС України у Чернівецькій області №68 від 26.02.2025 року, на підставі якого його було виключено з кадрів ДСНС 02.03.2025 року (а.с.13); довідку, видану Чернівецьким обласним центром зайнятості 01.12.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітний з березня 2025 року, його дохід за період з 18.03.2025 року по 30.06.2025 року становить 23733,33 грн.(а.с.12), копію пенсійного посвідчення батька (а.с.18); копію судового наказу Садгірського районного суду м.Чернівці від 01.04.2024 року, яким з позивача стягнуто аліменти на утримання ще однієї дитини у розмірі частки від його доходу щомісячно (а.с.9).

Даючи оцінку зазначеним аргументам позивача, суд зауважує, що вказані обставини, зокрема, факт наявності в ОСОБА_1 на утриманні ще однієї дитини та наявність батька пенсійного віку, не звільняють його від обов`язку утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Та обставина, що позивач не працює не свідчать про наявність підстав для зміни розміру аліментів, оскільки позивач є повнолітньою працездатною особою та зобов`язаний матеріально утримувати власних дітей.

Одночасно, судом встановлено, що змінився сімейний та майновий стан одержувача аліментів ОСОБА_2 , яка на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується наказом №368 від 27.08.2025 року (а.с.36). Протягом 2025 року нею було понесено витрати на надані стоматологічні послуги доньці у розмірі 35470 гривень (а.с.38).

Окрім того, встановлено, що малолітня ОСОБА_7 навчається на курсах з вивчення англійської мови з використанням методу Каллана з 23.06.2025 року та по теперішній час. Вартість навчання становить 2390 гривень на місяць (а.с.37).

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність підстав відповідно до ст.192 СК України для зменшення розміру аліментів, що стягнуті з нього за вищевказаним судовим наказом.

Доводи щодо погіршення стану здоров`я позивача, суд відхиляє, оскільки доказів на підтвердження того, що внаслідок свого стану здоров`я ОСОБА_1 не має змоги працювати суду надано не було.

Також суд звертає увагу на те, що сукупний розмір аліментів, які стягуються на дітей ОСОБА_1 , не перевищує встановлений законом загальний розмір відрахувань із доходу позивача, встановлений статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Положенням ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи те, що на даний час позивач сплачує аліменти на утримання дитини, в розмірі визначеному Законом, який не є надмірним, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 189, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 13, 18, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), зареєстроване відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), зареєстроване відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , про зменшення розміру аліментів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий – суддя: _________________ Одовічен Я.В.