Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №725/2642/25 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/2642/25

Номер провадження 2-о/725/106/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2026 Чернівецький районний суд міста Чернівців в складі:

головуючого судді Стоцька Л. А.

за участю секретаря Соболевської А. В.

заявника ОСОБА_1

представника Заявника ОСОБА_2

заінтересованої особи ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_4 , про встановлення факту батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Чернівецького районного суду міста Чернівців знаходиться цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_4 , про встановлення факту батьківства.

В обґрунтування заяви зазначила, що є мамою ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась поза шлюбом від її громадянського чоловіка ОСОБА_6 з яким вони познайомились приблизно осінню 2021 року. В подальшому стали проживати разом, однак шлюб не реєстрували, оскільки накопичували гроші на квартиру. Через деякий час заявниця завагітніла та народила доньку. ОСОБА_7 визнавав дитину та допомагав матеріально і їй і доньці, проте записати доньку на своє ім`я не встиг так як перебував за межами міста Чернівців.

В кінці 2023 року ОСОБА_7 добровільно пішов служити у ЗСУ і від його сестри дізналась про його загибель.

Вважає, що її донька має право отримати статус дитини загиблого воїна, та отримувати як соціальні пільги так і виплати по втраті годувальника. А також те, щоб у дитини у свідоцтві про її народження значиться батьком буде її брат.

Встановлення факту батьківства для дитини має юридичне значення, оскільки дитина, походження якої буде встановлено від померлого захисника України, а саме від ОСОБА_6 , буде мати пільги та гарантії дитини, яка є дитиною померлого захисника, дитина в подальшому буде користуватися всіма пільгами та гарантіями, наданими державою. Крім того, буде отримувати пенсію по втраті померлого годувальника, а також буде спадкоємицею померлого.

Заявниця ОСОБА_1 суду показала, що близько року проживала із ОСОБА_8 у м. Чернівці, під час спільного проживання завагітніла від нього та народила доньку ОСОБА_9 . ОСОБА_10 е приблизно місяць пожив з нею і пішов на війну, весь час, перебуваючи там, він підтримував зв`язок із ними, допомагав фінансово. Знає, що у нього є ще брати та сестра ОСОБА_11 , які проживають в Києві та ОСОБА_12 . Зазначила, що в неї збереглось багато спільних фото та відео, де вони разом із ОСОБА_8 .

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні в режимі відео конференції показала, що про племінницю ОСОБА_9 дізналась, коли її брат ОСОБА_10 був вже на війні. До того ОСОБА_10 знімав кімнату в м. Чернівці та ОСОБА_13 з`являлась лиш коли їй були потрібні гроші, в 2024 році скинув їй фото ОСОБА_9 і повідомив, що має доньку. З його слів вона знає, що ОСОБА_13 не захотіла доньку записувати на нього аби бути матір`ю одиночкою. Не заперечувала проти задоволення заяви, однак бажала провести експертизу ДНК аби бути точно впевненою, що саме ОСОБА_10 є батьком дитини.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що є матір`ю заявниці. Її дочка проживала разом із ОСОБА_15 близько року, потім коли вона народила доньку ОСОБА_9 , приблизно через місяць, ОСОБА_10 виїхав з міста на війну, приходив у відпустку до них додому. Весь час допомагав фінансово та визнавав доньку, мав намір укласти із ОСОБА_11 шлюб після закінчення війни. Окрім того, їй відомо про сестру ОСОБА_16 , яка теж визнавала ОСОБА_9 як племінницю.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що є братом заявниці, йому відомо, що ОСОБА_11 проживала близько року із ОСОБА_8 , потім завагітніла від нього та народила доньку ОСОБА_9 , яку ОСОБА_10 визнав своєю, однак, в силу того, що пішов на війну, коли навідував їх у відпустці, казав, що після закінчення війни має намір укласти шлюб із заявницею. Також сестра ОСОБА_18 теж визнавала ОСОБА_9 своєю племінницею, навіть написала їй листа.

Свідок ОСОБА_19 суду показала, що є подругою заявниці. Вказувала, що та тривалий час проживала з ОСОБА_8 , потім народила від нього дитину. ОСОБА_10 визнавав дитину, допомагав їм фінансово, приїжджав у відпустку.

Свідок ОСОБА_20 суду показав, що є товаришем заявниці, та йому відомо, що ОСОБА_10 є батьком доньки ОСОБА_9 , оскільки ОСОБА_11 з ним проживала десь близько півроку. З ним теж пересікались в компанії. Знає, що ОСОБА_10 приїжджав до ОСОБА_11 і доньки у відпустку, а також допомагав фінансово.

Свідок ОСОБА_21 суду показав, що близько 5 років дружить із заявницею, знає, що вона проживала разом із ОСОБА_8 , однак в шлюб не вступили, в подальшому у них народилась доньку, яку він визнавав та допомагав фінансово.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення про задоволення заяви з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Із матеріалів заяви вбачається, і ця обставина не заперечується сторонами, що в період з осені 2021 року приблизно рік заявниця та ОСОБА_6 мали стосунки та проживали однією сім`єю.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_22 (а.с.7).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00038211319 від 21.01.2023 року відомості про батька дитини ОСОБА_23 , записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України ( за вказівкою матері) (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про смерть від 20.02.2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається із роз`яснень, даних в листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» справи за заявами про встановлення фактів батьківства розглядаються за правилами окремого провадження, а відповідно до ст. 128 СК України справи про визнання батьківства - за правилами позовного провадження. У першому випадку передумовою звернення до суду за заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, а в другому - особа, батьківство якої встановлюється в судовому порядку, є відповідачем у справі.

Відповідно до ч.3 ст.128, ч.1 ст.130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Частиною 1 ст.135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК України.

У пункті 9 вказаної постанови зазначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

У відповідності до вимог ст. ст.76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, тоСК Українибудь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другоїстатті 128 СК України, можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Отже, підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Згідно п. 3 Методичних рекомендацій, батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-25/20970-БД від 12.01.2026 року, молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_6 відносно ОСОБА_22 складає величину 99,990% ( а.с. 107-133).

Верховний суд у постановах від 23.10.2019, справа № 382/2559/15-ц і від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична, молекулярно-генетична експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Враховуючи викладене, а також те, що запис про батька у свідоцтвах про народження дітей (заявників) вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, та те, що встановлення факту батьківства породжує юридичні наслідки, не пов`язані з наступним вирішенням спору про право, а надає заявникам можливість встановити спорідненість між батьком та донькою, та те що, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, суд вважає повністю доведеним той факт, що ОСОБА_6 є біологічним батьком ОСОБА_22 .

Згідно з положеннями ст.134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами (надалі-Правила), при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.130,135 СК України, ст.ст. 81, 229, 263-265, 315, 319 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_4 , про встановлення факту батьківства - задовольнити.

Встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, уродженець м. Чернівці, Чернівецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 38 років є батьком малолітньої дитини ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Судові витрати залишити за заявниками.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Стоцька Л. А.