Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №643/5259/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/5259/25

Провадження № 3/643/381/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026

03 березня 2026 року місто Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Сугачова О.О. розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

У провадженні Салтівського районного суду м. Харкова перебуває адміністративний матеріал (протокол серії ЕПР1 № 278433 від 22.03.2025) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу, ОСОБА_1 22.03.2025 о 11:48 годині, по шосе Салтівському, 159/84 у м. Харкові, керував транспортним засобом «ВАЗ 21053» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820 та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ, за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Викликаний в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Неявка в судове засідання ОСОБА_1 належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, являється його волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь в судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.

Більш того, відповідно до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою.

Разом із цим, 03.03.2026, тобто в день судового засідання, від ОСОБА_1 надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Суд 03.03.2026 протокольною постановою відмовив у задоволенні зазначеного вище клопотання ОСОБА_1

08.05.2025 захисник ОСОБА_1 – адвокат Лихачова М.Б. подала до суду письмові заперечення на протокол, якими просила закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Також, 11.02.2026 захисник ОСОБА_1 – адвокат Лихачова М.Б. подала додаткові пояснення у справі, в прохальній частині яких також просила закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

03.03.2026 в судовому засіданні адвокат Лихачова М.Б. заперечувала обставини, викладені в протоколі. Повністю підтримала письмові заперечення на протокол та письмові додаткові пояснення. Провадження у справі просила закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вивчивши письмові заперечення на протокол та письмові додаткові пояснення захисника, вислухавши в судовому засіданні захисника Лихачову М.Б., оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до такого.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.

Відповідно до вимог п.п. 6,7 Розділу 1 «Загальні положення» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Положеннями ч. 2 ст. 266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Частиною 5 статті 266 КУпАП визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Аналогічні норми передбачені Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.

Так, згідно зазначеного Порядку, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я.

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння.

Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням.

Лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.

Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, водій притягається до адміністративної відповідальності у разі: Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням, (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При цьому, вирішуючи питання щодо винуватості та притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд має перевірити наявність обставин, що виключають притягнення особи до відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Судом встановлено, що 22.03.2025 відносно водія ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції складено адміністративний протокол серії ЕПР1 № 278433. (а.с.3).

Положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015, у протоколі про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, повинні бути чітко зазначені суть адміністративного правопорушення (яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол) та відомості необхідні для вирішення справи, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення.

Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 22.03.2025 о 11:48 годині, по шосе Салтівському, 159/84 у м. Харкові, керував транспортним засобом «ВАЗ 21053» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820 та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ, за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Такі дії ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол підписаний посадовою особою, яка його склала та ОСОБА_1 . Свідки на місці події не залучалися, здійснювалася відеофіксація.

Заперечуючи обставини, викладені в адміністративному протоколі, захисник ОСОБА_1 – адвокат Лихачова М.Б. подала до суду письмові заперечення на протокол, зі змісту яких вбачається таке. 22.03.2025 ОСОБА_1 близько 11:48 години перебував на кермом транспортного засобу ВАЗ 21053 державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись до місця розташування своєї військової частини для виконання покладених на нього завдань військової служби. У дорозі він перебував майже добу через необхідність безперервного виконання службових обов`язків, спрямованих на захист Батьківщини, та почувався втомленим. 21.03.2025 ОСОБА_1 перебував на службі, алкогольних напоїв не вживав і був повністю у тверезому стані. Однак, по дорозі він був зупиненим працівниками поліції, які не повідомивши йому жодної підстави для зупинки, безпідставно запропонували йому пройти тест на стан алкогольного сп`яніння та склали протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення. Складені відносно ОСОБА_1 матеріали є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а зібрані докази є недопустимими у зв`язку із порушенням встановленого процесуального порядку, що підтверджується таким. Жодних доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, у провадженні про адміністративне правопорушення не міститься, в тому числі, і в фрагментах відеозаписів із нагрудного відеореєстратора. Аналізуючи відеозаписи з нагрудного відеореєстратора, слід зазначити, що на першому фрагменті зафіксовано зупинку транспортного засобу о 11:59 годині, проте номерний знак автомобіля на відео неможливо розпізнати через низьку якість зображення або інші технічні обмеження. Надалі з транспортного засобу виходить чоловік, однак його обличчя також не ідентифікується через недостатню чіткість зображення. Після цього запис зупиняється. На другому фрагменті відео (початок зйомки з 12:01 год, тобто аж через 2 хвилини після зупинки транспортного засобу) видно, як працівник поліції знімає відеореєстратор та ставить його в службовий автомобіль та закриває двері. Зйомка місця події відновлюється о 12:03 після того, коли працівник поліції повертає відеореєстратор на місце та продовжує фіксувати спілкування із ОСОБА_1 . Таким чином, не вбачається жодного беззаперечного зв`язку між особою, що перебувала за кермом, та ОСОБА_1 . Крім того, причина зупинки транспортного засобу відсутня. Працівники патрульної поліції не мали повноважень на складання протоколу відносно військовослужбовця. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №278433 від 22.03.2025 не зазначено жодних додатків із конкретною ідентифікацією документів — зокрема, не вказано номера та дати акта огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення або інших документів, що унеможливлює перевірку їх змісту та автентичності. У тексті зазначено лише загальні формулювання: «акт», «направлення» тощо, без конкретизації. Протокол не мість доказів, які б підтверджували викладені в ньому обставини, що є істотним порушенням вимог Інструкції. Записи нагрудних камер повинні бути безперервними, запис відео повинен бути «не обрізаним», втручання в роботу боді камер, після початку відео запису (активації), - заборонено. Однак доданий до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 диск містить відеозапис тільки з однієї нагрудної камери поліцейського, а тому можна констатувати факт відсутності безперервної фіксації подій, які мали місце 22.03.2025, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 278433 від 22.03.2025, а саме: відсутня розмова другого поліцейського із ОСОБА_1 . Крім того, перший фрагмент відеозапису триває лише 34 секунди та зафіксував момент зупинки транспортного засобу і вихід з нього невстановленого чоловіка. Наступне відео розпочинається лише о 12:01 годині, тобто приблизно через 2 хвилини після зупинки, на ньому видно, як працівник поліції бере відеореєстратор, переносить його до службового автомобіля та зачиняє двері. Зйомка з місця події відновлюється о 12:03 годині, коли пристрій повертають на місце. Завершується відеозапис о 12:30 годині під час складання працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення. Інші події, що відбувалися 22.03.2025, відеофіксацією не охоплені. Таким чином, якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Фіксація подій була неповною, вибірковою та переривчастою, що прямо суперечить принципу безперервності та повноти доказової бази. Із фрагментів відеозаписів з нагрудного відеореєстратора, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що працівник поліції тільки частково роз`яснив ОСОБА_1 права, передбачені ст. 268 КУпАП. Представник поліції не надав ОСОБА_1 можливість ознайомитися із складеним протоколом, а тільки вказав місця, в яких потрібно підписати. У фрагментах відеозаписів, долучених до матеріалів справи, відсутня фіксація ознайомлення ОСОБА_1 із складеним протоколом. Крім цього, не зафіксовано те, що ОСОБА_1 отримав копію протоколу. ОСОБА_1 не надали право на правову допомогу адвоката. У матеріалах цієї справи відсутні докази відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Як зазначено в адміністративному протоколі, у ОСОБА_1 нібито виявлено, ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння шкіри, різкий запах алкоголю з рота та виражене тремтіння пальців рук. Однак, проаналізувавши відеозаписи потрібно зазначити що, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 поводив себе стримано, мова була виразна, чітко відповідав на запитання, хода також нічим не відрізняється (похитування відсутні), тремтіння пальців рук відсутнє, як і відсутнє почервоніння шкіри. З урахуванням відсутності об`єктивних доказів встановлення та наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, підстав, згідно Інструкції №1452/735 для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, не було, відтак такий потрібно вважати недійсним. Рапорт не є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 . Отже, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не підтверджені належними та допустимими доказами, які б доводили наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У зв`язку з викладеним, захисник Лихачова М.Б. просила закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

У своїх додаткових поясненнях, захисник Лихачова М.Б. звернула увагу суду на те, що ОСОБА_1 проходить військову службу, яка за своїм характером та змістом безпосередньо пов`язана з постійним виконанням обов`язків водія транспортних засобів. У межах проходження служби ОСОБА_1 регулярно залучається до виконання завдань у зоні бойових дій, де керування транспортними засобами є невід`ємною частиною виконання бойових та службових завдань, зокрема доставки особового складу, евакуації поранених, підвезення боєприпасів, засобів забезпечення та надання невідкладної допомоги. У таких умовах від своєчасного та безпечного керування транспортним засобом безпосередньо залежать життя та здоров`я військовослужбовців і цивільних осіб. Позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами фактично унеможливить належне виконання ним покладених службових обов`язків, що може призвести до зриву виконання бойових завдань та створити реальну загрозу життю і здоров`ю інших осіб. Таким чином, застосування до нього такого стягнення є непропорційним, не відповідає цілям адміністративного покарання та не враховує ані специфіку військової служби в умовах воєнного стану, ані реальний внесок ОСОБА_1 у захист держави.

03.03.2026 в судовому засідання захисник ОСОБА_1 – адвокат Лихачова М.Б. повністю підтримала письмові заперечення на протокол та письмові додаткові пояснення у справі.

Так, на підтвердження викладених у адміністративному протоколі обставин, до протоколу поліцейськими додано DVD диски з відеофайлами.

Судом ретельно досліджено відеозаписи з місця події.

При дослідженні судом відеофайлів, не вбачається підтвердження обставин, викладених поліцейськими в адміністративному протоколі, з огляду на таке.

Щодо причини зупинки працівниками патрульної поліції транспортного засобу «ВАЗ 21053» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в іншому випадку протиправність зупинки, може поставити під сумнів і саму подальшу процедуру виявлення водія у стані сп`яніння.

Суд зазначає, що вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу викладений у ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»:

1) в разі порушення водієм Правил дорожнього руху;

2) в разі очевидних ознак технічної несправності транспортного засобу (відсутність бокових дзеркал, бампера, бите лицеве скло тощо);

3) наявність інформації про причетність водія або пасажирів автомобіля до вчинення ДТП, злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо транспортний засіб перебуває у розшуку;

4) необхідність опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення ДТП, злочину, адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

5) залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам ДТП або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;

6) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

7) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

8) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв (автомобільна сирена тощо).

Наведений вище перелік підстав зупинки транспортного засобу є вичерпним.

Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»). Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.

Як видно із досліджених судом відеоматеріалів, працівники патрульної поліції, після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не повідомили про причину зупинки, зазначивши лише «За порушення Правил дорожнього руху», без конкретизації яких саме та в чому саме полягали порушення Правил дорожнього руху.

Судом також встановлено, що відносно ОСОБА_1 поліцейськими не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Матеріали справи не містять копії такої постанови.

Інспекторами патрульної поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

Судом встановлено, що під час керування транспортним засобом та на момент його зупинки поліцейськими, ОСОБА_1 не порушив Правил дорожнього руху, які б давали підстави поліцейським, відповідно до приписів ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинити рух його транспортного засобу, а відтак із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в тому рахунку і з долучених до протоколу відеоматеріалів, не вбачається, що він під час руху допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку з чим, всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 , як водій, не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керований ОСОБА_1 транспортний засіб 22.03.2025 об 11:48 годині зупинено працівниками патрульної поліції безпідставно, в порушення приписів ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», та за жодних порушень Правил дорожнього руху з його боку.

Будь-яких інших доказів на підтвердження наявності факту законної зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 (ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»), суду не надано.

Суд також погоджується з доводами сторони захисту стосовно неповноти відеофіксації з місця події, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення;

2) охорони громадської безпеки та власності;

3) забезпечення безпеки осіб;

4) забезпечення публічної безпеки і порядку.

Пунктом 2 розділу ІІ зазначеної Інструкції визначено, що портативний відеореєстратор та карта пам`яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ зазначеної Інструкції, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Поліцейський повинен включити портативний відеореєстратор з моменту початку виконання службових обов`язків та вести відеозйомку безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026).

Так, з другого дослідженого відеозапису (всього у справі два відеофайли) вбачається, що події розпочинаються не з самого початку, а вже зі спливу декількох хвилин після зупинки транспортного засобу, а саме о 12:01 годині.

На ньому видно, як працівник патрульної поліції знімає свій відеореєстратор, закріплений на його форменому одязі, переносить його до службового автомобіля та зачиняє двері. Зйомка з місця події відновлюється о 12:03 годині, коли пристрій повертають на місце. Тобто взагалі відсутня фіксація подій та спілкування поліцейських із ОСОБА_1 , яка тривала з 12:01 години по 12:03 години. Події, які відбувалися в цей проміжок часу відеофіксацією не охоплені.

Більш того, як встановлено з відеозапису, на місці події був присутній екіпаж патрульної поліції у складі трьох поліцейських.

Між тим, до протоколу додано відеозаписи лише з одного відеореєстратора закріпленого на форменому одязі поліцейського, тоді як з інших двох відеопристроїв відеозаписи відсутні.

Зазначене позбавляє суд можливості об`єктивно та у повному обсязі проаналізували хід подій, створює прогалини у ланцюжку подій та перешкоджає формуванню об`єктивної картини, викликає обґрунтовані сумніви щодо дотримання поліцейськими встановленого порядку дій та прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Далі, після повернення відеореєстратора із салону службового автомобіля поліцейських на формений одяг інспектора, фіксування починаються із спілкування поліцейських із ОСОБА_1 біля автомобіля, де представившись, поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому поліцейський не повідомляє ОСОБА_1 про наявність у нього ознак сп`яніння, тобто про підставу вважати, що останній перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Положеннями п. 3 зазначеної Інструкції визначено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно із п. 4 Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Так, в адміністративному протоколі поліцейськими зазначено, зокрема, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук.

Однак, при дослідженні судом відеоматеріалів, доданих до протоколу, вбачається, що поліцейський взагалі не повідомляє ОСОБА_1 про наявність у нього тих чи інших ознак алкогольного сп`яніння.

Слід також зазначити, що ОСОБА_1 виконував усі вказівки поліцейського, відповідав на запитання, поводив себе врівноважено, спокійно та не агресивно, його поведінка була повністю адекватна та відповідала обстановці.

Відтак, вказані у протоколі обставини щодо наявності у ОСОБА_1 певного переліку ознак алкогольного сп`яніння та неповідомлення водієві про такі ознаки, звертає на себе увагу суду та викликає сумнів у їх достовірності.

Суд зазначає, що описані в Інструкції ознаки алкогольного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, чітко повідомленими особі, а не удаваними, зробленими не з підстав того, що особа ймовірно може перебувати у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, як про це зазначив поліцейський у даному випадку.

Зазначені дії працівників патрульної поліції не відповідають такій складовій принципу правової визначеності як передбачуваність застосування правових норм. Дотримання даного принципу є необхідним для того, щоб виключити будь-які ризики свавілля.

Отже, працівниками поліції не було дотримано вимог п. 2, п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, та вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103.

За таких обставин, зафіксовані у протоколі ознаки алкогольного сп`яніння не є об`єктивно встановленими ознаками, оскільки поза розумним сумнівом помилково зазначені особою, яка складала протокол, а тому суд дійшов висновку, що такі відомості протоколу не відповідають дійсності, є суб`єктивними та до них необхідно ставитись критично.

Крім не роз`яснення ОСОБА_1 з боку поліцейських підстави для проходження огляду на стан сп`яніння, йому належним чином не роз`яснена також і процедура проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п. 11 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При дослідженні судом відеозаписів, доданих до протоколу, встановлено, що поліцейськими на місці події належним чином не роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені чинним законодавством. Права роз`яснені частково.

Отже, є достатні підстави вважати, що працівниками патрульної поліції, якими складено протокол відносно ОСОБА_1 та інші процесуальні документи у справі про адміністративне правопорушення, порушено та обмежено процесуальні права останнього, у тому числі право на захист. Зазначене є грубим порушенням права на захист особи у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, доводи захисника ОСОБА_1 – адвоката Лихачової М.Б. про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження законності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не повідомлення про причину зупинки та про наявність у ОСОБА_1 будь-яких ознак сп`яніння, як підставу для проходження огляду на стан сп`яніння, порушення процедури огляду на стан сп`яніння, неповноту відеофіксації з місця події тощо, є обґрунтованими та підтверджуються дослідженими відеоматеріалами зазначених подій та іншими матеріалами справи.

Разом із цим, суд не знайшов підтвердження доводів адвоката Лихачової М.Б. стосовно відсутності повноважень у працівників патрульної поліції щодо складання протоколу відносно військовослужбовця, що є порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище за текстом, згідно із ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Положеннями ч. 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до ст. 266-1 КУПАП, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Складення висновків у закладі охорони здоров`я за результатами огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.

Під час проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Огляд військовослужбовців Збройних Сил України, які виконують обов`язки військової служби у складі національного контингенту (національного персоналу), може проводитися в медичних закладах, що входять до складу міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки, в яких бере участь національний контингент (національний персонал).

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Суд, оцінюючи правомірність дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , зазначає, що відсутність представників Військової служби правопорядку на місці події позбавило можливості забезпечення окремої процедури огляду, яка передбачена ст. 266-1 КУпАП та, відповідно, можливого складення ще й іншого протоколу за ст. 172-20 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Крім того суд зазначає, що передбачений ч. 2 ст. 266-1 КУпАП, окремий порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, стосується тих військовослужбовців, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Між тим, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості та докази, що керуючи цивільним транспортним засобом, у цивільному одязі, 22.03.2025 об 11:48 годині на території міста Харкова, в районі будинку № 159/84 по шосе Салтівському, ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби та/або виконував бойове завдання.

Отже, з аналізу зазначених вище норм вбачається, що застосування, передбачених законом окремих порядків огляду військовослужбовців та прирівняних до них осіб, здійснюються лише у випадках, коли останні: виконують обов`язки військової служби, перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, але за умови, якщо такі діяння вчинені військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби.

В іншому випадку, положення ст. 266-1 КУпАП не розповсюджувалися на дії ОСОБА_1 .

Також суд зауважує, що на місці події ОСОБА_1 не заявляв поліцейським про необхідність виклику представників Військової служби правопорядку, тощо, для проведення процедури огляду та можливого складання протоколу.

Окрім зазначеного, суд також не знайшов підтвердження доводів сторони захисту щодо відсутності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ 21053» державний номерний знак НОМЕР_1 , неможливості розгледіти на відеозаписах номерний знак транспортного засобу, зупиненого поліцейськими, не відсторонення водія від керування транспортним засобом, а також неможливості ідентифікувати особу, яка перебувала за кермом зазначеного транспортного засобу, тощо, оскільки зазначене повністю спростовується дослідженими судом відеоматеріалами. Однак зазначене не спростовує висновків суду щодо недоведеності вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

За наведених та досліджених судом доказів, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не знайшла свого підтвердження, а підстав не довіряти наявним у матеріалах справи доказам у суду немає.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення особою не виконано, відповідно до вимог ст. 255 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів, оскільки матеріали адміністративної справи не містять об`єктивних доказів, у розумінні ст. 251 КУпАП.

Суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод..

Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та збирати інші докази, ніж ті, що надані сторонами.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи.

Закон виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення, при цьому якщо відсутній хоча б один з елементів складу правопорушення, то відсутній склад правопорушення в цілому.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine).

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Виходячи з викладеного вище, жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, поліцейськими, які склали протокол не надано, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення, в судовому засіданні встановлено не було, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє спростувати сумніви у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій.

Отже, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, є правові підстави для закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», в разі закриття провадження у справі судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 7, 130, 247, 245, 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на її оскарження, та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Суддя О.О. Сугачова