Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №638/8685/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/8685/25

Провадження № 2-а/638/34/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 березня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Тимченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника Таволжанського Миколи Володимировича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

22 квітня 2021 року ОСОБА_1 в особі представника Таволжанського Миколи Володимировича звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив скасувати постанову №19 від 01.05.2025 року у справі про адміністративне правопорушення про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП і накладення стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП на підставі того, що він будучи військовозобов`язаним, без поважних на те причин, не з`явився за викликом по повістці «13» березня 2025 року об 14 годині сформованій за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка була надіслана засобами поштового зв`язку 28.02.2025 року через відділення Укрпошти, рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою зареєстрованого місця проживання або фактичного місця проживання для уточнення даних з прибуттям до ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначене підтверджується повідомленням Укрпошти 12.03.2025 року за місцем обслуговування, підстава повернення повістки - неотримання повістки у зв`язку з відсутністю адресата.

Позивач зазначає, що із постановою не згоден, оскільки вчинення ним адміністративного правопорушення не було доведено належним чином, докази в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови відповідачем не надано, у постанові не конкретизовано в чому саме полягає суть адміністративного правопорушення та які саме правила військового обліку не були дотримані позивачем, постанова оформлена із суттєвим порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідальності визначеної Кодексом України про адміністративні правопорушення. За таких обставин постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

По-перше, повістка позивачу вручена не була. Разом з тим, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку. Таким чином, вказане підтверджує те, що позивач не міг знати про направлення йому повістки з вимогою прибути на 14:00 годину 13.03.2025 року до відповідача. Окрім цього, як вже було зазначено раніше, позивач має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а тому регулярно відвідує ІНФОРМАЦІЯ_3 . У тому числі позивач особисто прибував до ІНФОРМАЦІЯ_4 вже після 13.03.2025 року з ціллю продовження відстрочки, і жодного разу працівниками відповідача не було встановлено факт неприбуття ОСОБА_1 за повісткою. За наведених обставин в діях позивача не вбачається будь-якої форми вини в допущенні правопорушення. Таким чином, слід наголошувати про абсолютну відсутність у позивача умислу на порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

По-друге, під час винесення оскаржуваної постанови, позивач був позбавлений можливості отримати правову допомогу. Позивачем було подано письмове клопотання, у якому позивач просив перенести розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності у зв`язку із необхідністю скористатися правничою допомогою адвоката. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 було відмовлено у залученні захисника особи без жодної аргументації. Таким чином, безпідставно відмовивши ОСОБА_1 у можливості скористатися правничою допомогою фахівця ІНФОРМАЦІЯ_3 суттєво порушив процесуальні приписи Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому оскаржувана постанова винесена без забезпечення прав особи та із порушенням належної правової процедури, та вона підлягає скасуванню.

По-третє, з наданих відповідачем копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося. До такого висновку можна прийти виходячи з того, що до оскаржуваної постанови не долучено ні витягів з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ні витягів з Реєстрів територіальної громади, ні витягів з Єдиного демографічного реєстру, ні витягів з Єдиного державного реєстру актів цивільного стану, ні навіть копії військово-облікового документу особи. Відмітка про уточнення військово-облікових даних вноситься до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та/ або військово-облікового документу особи, але до матеріалів справи не долучено доказів того, що уповноважена особа перевіряла Реєстр та військово-обліковий документ.

По-четверте, якщо адміністративне правопорушення було виявлене під час перевірки військово-облікових документів, то працівники ТЦК був зобов`язаний проводити відеофіксацію всього процесу перевірки документів. Більш того, якщо вже було виявлене адміністративне правопорушення, то із врахуванням пп. 1 п. 3 розділу І Інструкції №532 відеофіксація мала бути проведена в обов`язковому порядку. Більш того, саме працівник ТЦК забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції № 532 (п. 2 Розділу ІІІ), а тому за недолучення відеозапису до протоколу всі негативні наслідки, як то скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності має нести саме відповідний суб`єкт владних повноважень та його уповноважені особи. Отже, за відсутності відеозапису уповноважений працівник ТЦК був позбавлений можливості всебічно, повно і об`єктивно дослідити всіх обставини справи в їх сукупності, а тому постанова № 19 підлягає скасуванню.

На підставі викладеного позивач просив постанову скасувати, а справу щодо нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

У відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_5 просив у задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що 28.02.2025 року засобами поштового зв`язку на адресу позивача була направлена повістка № 2730513 з вимогою прибуття на 13.03.2025 року о 14-00 годині для уточнення даних до ТЦК та СП. Відповідно до інформації Укрпошти повістка не отримана та повернута за місцем обслуговування. Поважних причин неприбуття по повістці позивач не надав Таким чином, позивачем не дотримано вищенаведені вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тим самим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Протокол про вчинене адміністративне правопорушення не складався з огляду на приписи ст. 258 КУпАП. 01.05.2025 року щодо позивача уповноваженою посадовою особою ТЦК та СП винесено постанову № 19 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, копію якої позивач отримав в той же день, а 02.05.2025 року сплатив суму штрафу.

Крім того, відповідач просив врахувати, що позивач, будучи військовозобов`язаним, без поважних на те причин протягом 60 днів з дня набрання чинності указу Президента України про оголошення мобілізації затвердженим ВРУ, а саме з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), не уточнив/оновив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, не з`явився до ТЦК та СП, не скористався застосунком «Резерв +» для уточнення своїх персональних/облікових даних, чим порушим норми чинного законодавства, що регулюють мобілізаційні процеси в Україні. Позивачем не додано жодних доказів того, що він оновив дані протягом всього періоду з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно) у спосіб передбачений законодавством. Позивач не звертався для уточнення своїх облікових даних в обсягах, що визначені вказаними вимогами законодавства, до центру надання адміністративних послуг або електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив вищевказані вимоги діючого законодавства, про що був складений протокол та винесена постанова про адміністративне правопорушення.

Щодо доводів позивача про відсутність у відповідача права притягнути його до відповідальності на підставі частини 3 статті 210-1 КУпАП з огляду на приписи примітки до вказаної статті, згідно із якою положення статей 210, 210- 1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи колегія суддів вважає необґрунтованім, оскільки чинне законодавство зобов`язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов`язаний свої персональні дані, але обов`язок такого уточнення покладається саме на військовозобов`язаного, яким є позивач.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 в особі представника Таволжанського Миколи Володимировича зазначив, що позивача вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за не уточнення своїх персональних даних у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно). Відносно нього вже виносилась Постанова №488 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка в подальшому вже була скасована Рішенням від 20 січня 2025 року Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/22868/24. Таким чином заперечення відповідача, стосовно того, що позивач не уточнив персональні дані у визначений законодавством строк не можуть бути прийняті судом до уваги, тому що за дане правопорушення позивач вже притягувався до юридичної відповідальності. Крім того, відповідач надав матеріали адміністративної справи не в повному обсязі. До відзиву на позовну заяву долучена копія оскаржуваної постанови № 19 від 01.05.2025 року, на другій сторінці якої чітко зазначено: «Клопотання долучено до справи (підпис) ОСОБА_1 01.05.2025». Проте, жодного клопотання до відзиву відповідачем не додано. В свою чергу до позовної заяви стороною позивача клопотання таки було долучено (додаток № 8 до позовної заяви). Таким чином відсутність частини матеріалів адміністративної справи у відповідача, як суб`єкта владних повноважень, відповідального за зберігання цих документів свідчить про неповноту дослідження доказів при винесенні постанови № 19 від 01.05.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та незабезпечення прав ОСОБА_1 на належний розгляд справи.

Ухвалою суду від 15 травня 2025 року адміністративну позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач просив провести розгляд справи за його відсутністю, відповідач причини неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно з витягом з «Резерв+» від 01.05.2025. Дата взяття на облік – 27.09.2024, дата уточнення даних – 25.09.2024. Адреса проживання згідно з відомостями Реєстру: АДРЕСА_1 .

28.02.2025 року засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , була направлена повістка № 2730513 з вимогою прибуття на 13.03.2025 року о 14:00 годині для уточнення даних до ТЦК та СП.

Відповідно до інформації Укрпошти (Довідка про причини повернення/досилання за формою Ф20) повістка не отримана та повернута 11.03.2025 за місцем обслуговування з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».

01.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_1 винесено Постанову № 19 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Фактичною підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що у період дії правового режиму воєнного стану, котрий введений Указом Президента України №64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року (із змінами), під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, при перевірці документів громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , було встановлено факт порушення останнім законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ОСОБА_1 , являючись військовозобов`язаним, без поважних на те причин, не з`явився за викликом по повістці «13» березня 2025 року об 14 годині сформованій за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка була надіслана засобами поштового зв`язку 28.02.2025 року через відділення Укрпошти, рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою зареєстрованого місця проживання або фактичного місця проживання для уточнення даних з прибуттям до ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначене підтверджується повідомленням Укрпошти 12.03.2025 року за місцем обслуговування, адресат відсутній за вказаною адресою. Тому, приймаючи до уваги дані обставини гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був належним чином оповіщений, але за викликом по повістці, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , на визначений час і дату не з`явився, причини не прибуття не повідомив. Зазначене правопорушення вчинене під час дії особливого періоду, який настав з моменту оприлюднення Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року і діє до теперішнього часу. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 , скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Копію постанови ОСОБА_1 отримав 01.05.2025.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період і тягне накладення штрафу у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено та який діє до теперішнього часу.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до абзаців 1, 3-4 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 21, 23, 24, 34, п.п. 2 п. 41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року,

21. За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби,

23. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

24. У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

34. Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

41. Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Факт вручення/невручення повістки позивачу, про що зазначає позивач у позові, не має істотного значення за наявності відмітки на повістці про відсутність особи за вказаною адресою. При цьому, належне виконання працівниками поштового зв`язку своїх посадових обов`язків презюмується, доки не буде доведено протилежне.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, будучи військовозобов`язаним, без поважних на те причин, не з`явився за викликом по повістці 13 березня 2025 року о 14:00 годині сформованій за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка була надіслана засобами поштового зв`язку 28.02.2025 року через відділення Укрпошти, рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою зареєстрованого місця проживання або фактичного місця проживання для уточнення даних з прибуттям до ІНФОРМАЦІЯ_8 , зазначене підтверджується повідомленням Укрпошти за місцем обслуговування, підстава повернення повістки у довідці про причини повернення досилання, а також у рекомендованому поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення не зазначені.

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивачу повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 надсилалася засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 , яку він повідомив при уточнення військово-облікових даних. Повістка повернулася неврученою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Таким чином, в силу вимог закону ОСОБА_1 вважається належним чином оповіщеним про виклик на 13 березня 2025 року о 14:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Позивачем не надано доказів прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_9 13.03.2025 о 14:00 год. Доказів поважності причин неприбуття не надано ані відповідачу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ані суду під час розгляду цієї справи. Доводи позивача про систематичне прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_10 у інші відділи не спростовують факт неявки за викликом 13.03.2025 о 14:00 год. Зазначені обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Посилання позивача про ігнорування відповідачем примітки до ст. 210 КУпАП суд відхиляє, оскільки позивача притягнуто до відповідальності за неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не за неуточнення військово-облікових даних, які відповідач міг отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача про порушення права на захист при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Так, відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги.

Статтею 59 Конституції України визначено право кожного на професійну правничу допомогу.

Як зазначав Конституційний суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009: «Важливу роль у забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні як демократичній, правовій державі відведено праву особи на правову допомогу, закріпленому у статті 59 Конституції України. Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер. У контексті частини першої цієї статті „кожен має право на правову допомогу“ поняття „кожен“ охоплює всіх без винятку осіб — громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України. Здійснення права на правову допомогу засноване на дотриманні принципів рівності всіх перед законом та відсутності дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 21, частини перша, друга статті 24 Основного Закону України).»

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

З наданих позивачем доказів встановлено, що він 01.05.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 у АДРЕСА_2 з клопотанням, яке прийняте та зареєстроване 01 травня 2025 року, в якому просив перенести розгляд справи для отримання правничої допомоги на що йому було відмовлено. Зазначив, що переховуватися від ТЦК йому немає сенсу, оскільки має право на відстрочку, з`являється регулярно до ТЦК та оновлює дані. 30.04.2025 також був у відділенні ТЦК та СП, де ніхто не повідомив про розшук.

У постанові міститься наступна відмітка, зроблена ОСОБА_1 : «Клопотання залучене до справи. 01.05.2025 /підпис/ ОСОБА_1 ».

Таким чином, судом встановлено і не викликає сумніву, що під час розгляду справи ОСОБА_1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю залучення захисника.

З наданих відповідачем доказів встановлено, що вказане клопотання, всупереч вимогам п. 5 ч. 1 ст. 278 КУпАП не було розглянуто, що призвело до порушення права на захист, передбаченого ст. 268 КУпАП.

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, саме на відповідача покладається обов`язок надання доказів правомірності свого рішення, зокрема і в частині дотримання належної процедури розгляду справи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а, порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Встановлені в судовому засіданні обставини не дають підстав зробити висновок про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як підстави для скасування постанови із закриттям справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Проте, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано порушення суб`єктом владних повноважень встановленої у ст. 278-280 КУпАП процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України є підставою для скасування постанови із направленням справи на новий розгляд до посадової особи відповідача.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 частково, а саме скасовує оскаржувану постанову та направляє справу новий розгляд до посадової особи відповідача.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 484,48 грн

Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 19 від 01 травня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн – скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Тимченко