Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №348/3308/25 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/3308/25

Провадження № 3/348/47/26

05 березня 2026 року м. Надвірна

Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Солодовніков Р.С., за участю захисника Романишина Д.М., потерпілого ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від Надвірнянського РВП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,

за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 22.12.2025 року серії ЕПР1№ 547884 випливає, що 22.12.2025 року м.Надвірна по вул. Соборна в 13 год. 30 хв. ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Ауді 6» д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення з транспортним засобом автомобілем марки «РЕНО» д.н.з. НОМЕР_2 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками. При цьому водій порушив п.12.1 Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився про час і місце слухання справи повідомлений вчасно.За поясненнями захисника ОСОБА_2 на момент розгляду справи перебуває за кордоном.

Захисник – адвокат Романишин Д,М., який представляєінтереси в суді ОСОБА_2 надав документи на підтвердження своїх повноважень, та суду пояснив, що ОСОБА_2 заперечує керування транспортним засобом марки «Ауді 6» д.н.з. НОМЕР_1 22.12.2025 року м.Надвірна по вул. Соборна, не визнає себе винним в порушені правил дорожнього руху, що призвело до ДТП. У матеріалах справи відсутні докази, які б достовірно свідчили про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, а тому просить провадження закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Потерпілому ОСОБА_1 роз`яснені права потерпілої особи, передбачені ст. 269 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданніпояснив, що 22.12.2025 року він керував автомобілем марки «РЕНО» д.н.з. НОМЕР_2 . Близько 13:25 години в м.Надвірна по вул. Соборна, 46 у задню частину його автомобіля в`їхавіншій автомобіль марки «Ауді 6» д.н.з. НОМЕР_3 та пошкодив задній бампер, крило, кришку багажника. Після ДТП автомобіль «Ауді 6» покинув місце ДТП. Він викликав поліцію, оформили ДТП.

Цього дня, близько 16-30 години до нього звернувся знайомий ОСОБА_3 , який повідомив, що власником автомобіля, який вчинив ДТП є ОСОБА_2 , однак безпосередньо за кермом перебував - ОСОБА_4 , який пообіцяв відшкодувати завдану шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_3 також попросив його написати заяву про відмову від будь-яких претензій, пов`язаних із зазначеною подією, для того щоб забрати автомобіль. Після цього вони разом прибули на станцію технічного обслуговування, де знаходився автомобіль, що був заблокований працівниками поліції.

Дляполіції він написав заяву про відмову від будь-яких претензій щодо дорожньо-транспортної пригоди. Після цього працівники поліції посадили ОСОБА_5 до службового автомобіля та направилися до ТЦК.

Пізніше на СТОприїхав також ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , який запевнив, що відшкодує завдані збитки.Надалі матеріальні збитки були відшкодовані саме ОСОБА_8 .

Зі слів ОСОБА_9 йому стало відомо, що безпосередньо за кермом під час ДТП перебував його двоюрідний брат – ОСОБА_10 . Він не повідомляв працівників поліції про те, що за кермом автомобіля під час ДТП перебував інший водій. Про цю обставину повідомив ОСОБА_3 .

Під час опитування працівниками поліції він помилково вважав, що написана ним відмова від претензій повністю скасовує всі правові наслідки правопорушення, тому не наполягав на подальшому з`ясуванні обставин події.

Під час судового розгляду судом досліджені матеріали справи, докази надані сторонами, допитані свідки.

Свідок ОСОБА_3 в суді пояснив, що 22 грудня 2025 рокуйого двоюрідний брат ОСОБА_11 взяв у автомобіль «Ауді 6» у свого знайомого – ОСОБА_12 . Близько 13 години 30 хвилин під час руху сталося дорожньо-транспортна пригода за участю цього автомобіля під керуванням ОСОБА_13 та транспортного засобу марки РЕНО, який належить ОСОБА_14 .

Близько 16 ОСОБА_15 залишив автомобіль на СТО, після цього йомузателефонували працівники поліції та повідомили, що планують забрати автомобіль у зв`язку із ДТП.

ОСОБА_11 звернувся до нього з проханням допомогти владнати питання з потерпілим ОСОБА_16 , запевнивши, що всі завдані збитки відшкодує, на що він погодився, оскільки знав власника автомобіля. Він разом із ОСОБА_17 під`їхали до потерпілого, який погодився відмовитись від своєї заяви в поліцію.

Біля СТО він повідомляв поліцію про те, що за кермом під час ДТП перебувала інша особа - ОСОБА_11 , який зараз перебуває за кордоном.Після розмови з поліцією вінзателефонував ОСОБА_18 та повідомив йому про скоєне ДТП.Згодом ОСОБА_6 відшкодував потерпілому ОСОБА_14 вартість ремонту автомобіля в сумі 200 євро.

Свідок ОСОБА_6 в суді пояснив, що 22 грудня 2025 року його син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який тимчасово прибув з Англії, вчинив дорожньо-транспортну пригоду на автомобілі «Ауді 6».

У цей день йому зателефонував ОСОБА_3 , після чого він прибув на станцію технічного обслуговування, де перебував пошкоджений автомобіль. Він зустрівся з потерпілим ОСОБА_19 , з яким домовився про добровільне відшкодування завданих збитків, і виплатив йому 200 євро.

Зі слів сина йому відомо, щоза кермом автомобіля «Ауді 6» перебував саме ОСОБА_11 , який після пригоди зізнався батькові, що зі страху залишив місце події.

Автомобіль, на якому сталася ДТП, належав ОСОБА_20 , у якого ОСОБА_11 взяв транспортний засіб тимчасово для користування.

Вислухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до такого висновку.

У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до п.п.1.3-1.5 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Диспозиція ст. 124 КУпАП сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

Таким чином, вищевказані вимоги закону стосуються тільки особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, що свідчить про те, що факт керування транспортним засобом при вчиненні дорожньо - транспортної пригоди при розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 124 КУпАП повинен бути доведений сукупністю доказів, які дозволяють прийняти відповідне процесуальне рішення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року (із змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

З системного аналізу ст.ст.7,254,279 КУпАП слідує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється у межах протоколу про адміністративне правопорушення та лише щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В ході розгляду справи встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась за участі двох транспортних засобів: автомобіля марки «Ауді 6» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля марки «РЕНО» д.н.з. НОМЕР_2 , в наслідок чого вони зазнали механічних пошкоджень.

Щодо ОСОБА_2 працівниками поліції складений протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП як на водія за порушення вимог п.12.1 ПДР.

Разом з тим, у ході судового розгляду не здобуто належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ОСОБА_2 22 грудня 2025 року о 16 год. 30 хв. у місті Надвірна по вул. Соборна керував автомобілем марки «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем марки «Рено», д.н.з. НОМЕР_2 , та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Із показань потерпілого ОСОБА_1 , а також свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_21 встановлено, що автомобілем «Audi A6» у момент дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не ОСОБА_2 . Показання зазначених осіб є послідовними, узгодженими між собою та не спростовані матеріалами справи.

Досліджений у судовому засіданні відеозапис також підтверджує позицію ОСОБА_2 , який з самого початку заперечував факт керування транспортним засобом. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до складання протоколів повідомляли працівників поліцію про те, що за кермом перебувала інша особа.

Посадова особа органу поліції, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, на виклик до суду не з`явилася та причин своєї неявки суду не повідомила. Відповідно, вона не надала жодних пояснень щодо джерел отримання інформації та фактичних даних, на підставі яких дійшла висновку, що водієм транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди був саме ОСОБА_2 . За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість викладених у протоколі відомостей, з`ясувати підстави їх формування та оцінити їх достовірність, що унеможливлює покладення таких даних в основу висновку про винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Прокурор відмовився від участі у справі.

Оцінивши показання потерпілого, свідків та надані матеріали у їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди не підтверджено належними та допустимими доказами, а отже, його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не доведена.

Відповідно до ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язанийповно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З урахуванням положень зазначеної статті та відповідно до загальних засад адміністративного права України об`єкт правопорушення, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона в своїй сукупності визначають склад адміністративного правопорушення.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.

Згідно із ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини, яка є складовою суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України презумпції невинності.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, оцінюючи докази за своїм внутрішнім

переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному

дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись

законом і правосвідомістю, приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих та об`єктивних доказів вини ОСОБА_2 в межах пред`явленого обвинувачення, доходжу висновку, що при розгляді справи не доведено наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому провадження в справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАПза відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП – закрити підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення в Івано-Франківський апеляційний суд через Надвірнянський районний суд.

Суддя Р.С.Солодовніков