Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №195/253/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №195/253/26

Провадження № 1-кп/195/61/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2026 року с-ще Томаківка

Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши без проведення судового розгляду у судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Томаківка в порядку спрощеного провадження, за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження №12026046590000009 від 04 лютого 2026 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, із середньою технічною освітою, неодруженого, немаючого на утриманні неповнолітніх осіб або осіб, які потребують піклування, непрацюючого, фактично проживаючого (без реєстрації) за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.309, ч.1 ст.162 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

органом досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026046590000009 від 04 лютого 2026 року, відповідно до обвинувального акту встановлено наступні обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в денний час доби 04.02.2026 року (більш точний час в ході дізнання встановити не вдалося), знаходився в лісосмузі в південній околиці с.Зоря, Мирівської територіальної громади, Нікопольського району, Дніпропетровської області, де на стихійному смітнику, вишукуючи пластикові вироби та скляну тару, на землі виявив зав`язаний пакет з полімерного матеріалу білого кольору, підняв його, розмотав та виявив в ньому суху, подрібнену речовину рослинного походження, зеленого кольору, яку визначив для себе як наркотичний засіб – канабіс, обіг якого обмежено за зовнішніми ознаками – запахом, кольором, характерними для рослин конопель частинками, одразу після чого у нього раптово виник кримінальний умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, для особистого вживання, без мети збуту.

Реалізуючи свій кримінальний умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено, без мети збуту, для подальшого особистого вживання, ОСОБА_3 , перебуваючи у вищевказаний час на зазначеному місці, всупереч вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» із змінами та доповненнями, Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» із змінами та доповненнями, а так само «Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, у тому числі конопель для медичних цілей, та контролю за їх обігом» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 589 від 03.06.2009 року із змінами та доповненнями, без дозволу на здійснення діяльності, пов`язаної з придбанням, зберіганням наркотичних засобів, діючи умисно, незаконно, шляхом привласнення знайденого, помістив у ліву бічну кишеню власного верхнього одягу знайдений пакет з полімерного матеріалу білого кольору із наркотичним засобом – канабісом, обіг якого обмежено, масою 59,742 г (в перерахунку на висушену речовину – 52,819 г), тим самим, незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено.

Після цього, ОСОБА_3 , утримуючи при собі знайдений пакет з полімерного матеріалу білого кольору із наркотичним засобом – канабісом, обіг якого обмежено, в цей же день та час, покинув місце придбання – лісосмугу в південній околиці с.Зоря, Мирівської територіальної громади, Нікопольського району, Дніпропетровської області, та прийшов до зупинки громадського транспорту, розташованою в с. Зоря, Мирівської територіальної громади, Нікопольського району, Дніпропетровської області, на автодорозі Н-23, сполученням «Запоріжжя-Кривий Ріг-Кропивницький».

Перебуваючи на вказаній зупинці громадського транспорту, ОСОБА_3 , відкрито здійснив куріння тютюнового виробу – цигарки у місці, де це заборонено законом, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, внаслідок чого, на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», уповноваженим працівниками поліції - нарядом групи реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, вжито заходів із виявлення та припинення вказаного адміністративного правопорушення, на підставі чого 04.02.2026 року об 15 год. 01 хв., винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, та притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.

Під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_3 , в порядку ст.30, п.1 та п.3 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», застосовано превентивні поліцейські заходи – перевірку документів особи та поверхневу перевірку, в результаті якої, шляхом здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, встановлено випуклість в ділянці лівої бічної кишені верхнього одягу ОСОБА_3 . На питання поліцейського: «Чи маються при собі заборонені предмети або речовини?», ОСОБА_3 повідомив, що має при собі, в лівій бічній кишені верхнього одягу в пакеті з полімерного матеріалу, незаконно придбаний ним наркотичний засіб – канабіс, обіг якого обмежено.

У зв`язку з вищевказаним, після прибуття уповноваженого дізнавача відділення поліції № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 було затримано 04.02.2026 року о 15.23 год. в порядку ст. 298-2 КПК України, та під час здійснення обшуку затриманої особи виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс із вищевказаного місця зберігання.

Таким чином, ОСОБА_3 , керуючись єдиним кримінальним умислом, в період з моменту придбання – в денний час доби 04.02.2026 року (більш точний час в ході дізнання встановити не вдалося) по 15.23 год. 04.02.2026 року, всупереч вимог вищевказаних нормативно-правових актів, без дозволу на здійснення діяльності, пов`язаної з зберіганням наркотичних засобів, умисно, незаконно зберігав при собі, в лівій бічній кишені верхнього одягу, без мети збуту, для особистого вживання наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс, масою 59,742 г (в перерахунку на висушену речовину – 52,819 г), до моменту його вилучення працівниками Національної поліції України.

Згідно списку № 1, таблиці ІI, «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, канабіс віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.

Умисні дії громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфікуються за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.02.2026 року близько 10:00 год. знаходився поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього раптово виник кримінальний умисел на порушення недоторканності житла, з метою відшукання алкогольних напоїв для особистого використання, шляхом незаконного проникнення до приміщення будинку та території вказаного вище домоволодіння, у якому проживає та яке перебуває у фактичному володінні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Реалізуючи свій кримінальний умисел на порушення недоторканності житла, а саме на незаконне проникнення до житла та території вказаного домоволодіння особи, ОСОБА_3 , в той же день, тобто 07 лютого 2026 року о 10 годині 05 хвилин, всупереч волі фактичного володільця ОСОБА_4 , а так само без його дозволу, за відсутність будь-яких поважних причин для порушення недоторканості житла та території домоволодіння особи, діючи умисно, незаконно, протиправно, усвідомлюючи, що вказане домоволодіння має суцільну огорожу, яка перешкоджає вільному доступу, підійшов до зачиненої на гачок вхідної металевої хвіртки, де додаючи перешкоду, шляхом вчинення механічних дій власними руками відкинув гачок, відчинив вказану хвіртку та вторгся на територію домоволодіння АДРЕСА_2 .

Продовжуючи свою кримінальну діяльність ОСОБА_3 , послідовно, реалізовуючи свій кримінальний умисел на незаконне проникнення до житла особи - житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою, усвідомлюючи, що порушує його недоторканність, перебуваючи на території вищевказаного домоволодіння, підійшов до незачинених на замок вхідних дверей житлового будинку та шляхом застосування власної фізичної сили, натиснув на металеву ручку дверей, від чого останні відчинилися, після чого зайшов до приміщення житлового будинку, з метою відшукання алкогольних напоїв, тобто незаконно проник до житла, в якому проживає ОСОБА_4 , чим грубо порушив ст.30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи.

Умисні дії громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфікуються за ч. 1 ст. 162 КК України, як порушення недоторканності житла, а саме – незаконне проникнення до житла особи.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

До обвинувального акту прокурором долучено клопотання про розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України.

Згідно із заявою громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, складеної та підписаної за участю його захисника адвоката ОСОБА_5 , обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Громадянин ОСОБА_3 , ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_4 також склав заяву 24 лютого 2026 року, в якій зазначив, що згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні та ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження, йому роз`яснено зміст встановлених у результаті досудового розслідування обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені у результаті досудового розслідування обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, оскільки громадянин ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, подав заяву, складену у присутності захисника ОСОБА_5 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням із обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному стт.ст.381-382 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України не здійснюється.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України»).

Вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, про винуватість громадянина ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 309, ч.1 ст.162 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту та незаконне проникнення до житла особи.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд у відповідності із ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно із ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання громадянина ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання громадянина ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 ,, вчинив кримінальні правопорушення, які в силу вимог ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків, особливості й обставини їх вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, задовільну характеристику, вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкцій ч.1 ст.309 та ч.1 ст.162 КК України у виді штрафу, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України.

Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме особистий надмірний тягар для особи.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

визнати винним громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 309, ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 309 КК України - у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок;

- за ч.1 ст.162 КК України - у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді штрафу у дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судові витрати по кримінальному провадженню за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, оформлена висновком експерта від 09.02.2026 № СЕ-19/104-26/4535-НЗПРАП в сумі 2 228,50 грн.

Речові докази по кримінальному провадженню:

1) флеш-носій Micro SD HI-RALI 16 GВ із записом проведення обшуку 04.02.2026 року за адресою: АДРЕСА_3 , який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження (а.с.12);

2) речовина рослинного походження зеленого кольору масою 59,742 г., є канабісом, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 52,819 г., яку поміщено до сейф-пакету за номером 6304988, у якому об`єкти дослідження, що знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів у ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області за квитанцією №154/748 від 04.02.2026 року - знищити (а.с.35);

3) DVD-R (W) диск, який містить відеоматеріал з нагрудної камери службової особи органу поліції, щодо фіксації події від 04.02.2026 року за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с.Зоря, на автошляху Н-23, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження (а.с.41).

Вирок може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1

04.03.2026