Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №179/33/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/33/26

1-кп/179/76/26

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Магдалинівка Дніпропетровської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025042470000245 від 09.12.2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Магдалинівка, Самарівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2026 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025042470000245 від 09.12.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

Встановлено, що ОСОБА_4 в порушення вимог чинного законодавства України, а саме ст. 13 Конституції України, згідно якої земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об?єктами права власності Українського народу.

Кожний громадянин має право користуватися природними об?єктами права власності народу відповідно до закону, 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно якого природні ресурси України є власністю Українського народу, громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів, статті 19 Кодексу України «Про надра» згідно якої, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу, який у відповідності до п.4 Постанови КМУ №59 від 27.01.1995 р. «Про затвердження

Положення про порядок надання гірничих відводів» може надаватися підприємствам, установам, організаціям, а також громадянам України лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а також

затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних

копалин або будівництва гірничодобувного об?єкта чи підземної споруди, не пов`язаної з видобуванням корисних копалин, не будучи зареєстрованим як суб?єкт підприємницької діяльності та не маючи будь-якого передбаченого законодавством дозволу, здійснив незаконне видобування піску, який відповідно до постанови КМУ від 12.12.1994 року (із змінами від 28.12.2011 року за №1370) про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення є неметалічною вогнетривкою сировиною та належить до корисних копалин загальнодержавного значення.

Так, 08 грудня 2025 року ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що на ділянці місцевості, розташованої поблизу с. Чернеччина, Самарівського району, Дніпропетровської області, за координатами 49.1540600,34.7687300 на поверхні землі знаходяться родовища корисних копалин, а саме піску, видобування яких на даний час ніким не проводиться, після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення з зазначеної території.

З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 , того ж дня, близько 15 години 00 хвилин маючи при собі штикову лопату та 25 поліетиленових мішків, заздалегідь підготовлених. ним для незаконного видобування піску прибув на зазначену ділянку де усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про відсутність у нього необхідного для користування надрами та видобування корисних копалин спеціального дозволу (ліцензії), у період часу з 15.10 по 16.50 годин здійснив видобуток піску загальною вагою 920 кг завантаживши його до поліпропіленових мішків білого кольору з метою подальшого транспортування та використання у побуті, однак, на місці події був виявлений громадянином, котрий повідомив працівників поліції.

Таким чином, 08 грудня 2025 у період часу з 15.10 по 16.50 годин

ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме піску з ділянки місцевості, розташованої поблизу с. Чернеччина, Самарівського району, Дніпропетровської області, за координатами 49.1540600,34.7687300 у порушення ст.ст. 15, 16 Кодексу України «Про надра», не маючи дозволу на користування земельною ділянкою для цілей, пов?язаних з використанням надр і належним чином оформленого спеціального дозволу (ліцензії) на видобуток корисних копалин загальнодержавного значення, вчинив незаконне видобування піску, загальною вагою 920 кг, який відповідно до протоколу випробувань №58-59 від 17 грудня 2025 року відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення і відноситься до категорії - неметалічна сировина вогнетривка.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 240 КК України незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Обвинувачений в судовому засіданні погодився із фактом вчинення правопорушення, а саме визнає, що незаконновидобував корисні копалини загальнодержавного значення. Просив призначити мінімальне покарання.

Прокурор вказав, що винна доведена повністю і має бути призначено покарання відповідно до чинного КК України.

Представник потерпілого у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій він просить винести рішення по справі на розсуд суду.

Враховуючи свідчення обвинуваченого ОСОБА_4 , його повне визнання своєї винуватості, а також те, що він не оспорює фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, і не наполягає на дослідженні інших доказів по справі, то у відповідності до положень ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у його вчинені.

Згідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні суд з`ясував, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, добровільно визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, і роз`яснив йому, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини кримінального провадження доведені зібраними доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доведеними.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його умисні дії, які виразились у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України.

Згідно ст. 66 КК України, пом`якшуючою обставиною слід вважати активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 .

Ґрунтуючись на завданні Кримінального кодексу України, меті та загальних засадах призначення покарання, визначених у ст.ст. 1, 50, 65 КК України, беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, конкретні обставини справи, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд призначає покарання ОСОБА_4 в межах санкції ч. 2 ст. 240 КК України, у вигляді позбавлення волі, оскільки доходить переконання, що саме таке покарання буде не тільки карою, а також сприятиме виправленню ОСОБА_4 та попередженню вчинення ним та іншими особами нових злочинів.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Іспитовий строк — це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки та інші умови випробування. Значення іспитового строку полягає і в тому, що тільки протягом цього строку особа визнається судимою і за нею здійснюється контроль та соціально-виховна робота.

Іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до дотримання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд відповідно до ст. 76 КК України покладає на засудженого відповідні обов`язки.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також зваживши на другорядну роль кари як мети покарання, суд приходе до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 є можливим без відбування покарання у вигляді позбавлення волі з встановленням іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

На думку суду, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння, його наслідкам та особі винного.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст. 100 КПК України. Диск формату DVD-R з відеозаписом слідчого експерименту - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 96-2 КК України, гроші, цінності та інше майно, використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику, підлягають спеціальній конфіскації. Застосувати відповідно до ст. ст. 96-1, 96-2 КК України спеціальну конфіскацію та примусово безоплатно вилучити у власність держави речові докази - 25 поліетеленових мішків білого кольору.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 369, 374, 394, 475, 476 КПК України, ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 240 КК України.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 240 КК України призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нових кримінальних правопорушень і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом одного року іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази, а саме: диск формату DVD-R з відеозаписом слідчого експерименту - залишити при матеріалах кримінального провадження; 25 поліетиленових мішків білого кольору - примусово безоплатно вилучити у власність держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Головуюча суддя ОСОБА_1