Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №157/281/26 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/281/26

Провадження №3/157/217/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року місто Камінь-Каширський

Суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області Антонюк О.В., з участю секретаря судового засідання Солошик Д.В., поліцейського Шуміка А.М., особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справи про адміністративні правопорушення, що надійшли від Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

за частинами 1, 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП України),

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 02 лютого 2026 року близько 17 години, перебуваючи за місцем свого проживання у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_2 , а саме, замінивши замок вхідних дверей, позбавив її можливості потрапити до свого житла, тобто житлового будинку за цією ж адресою, і відповідно умисно позбавив одягу, іншого майна, на що ОСОБА_2 має передбачене законом право, а коли ОСОБА_2 вже перебувала у зазначеному житловому будинку, то він виганяв її з цього будинку та словесно ображав, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 , тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.

Він же, 02 лютого 2026 року близько 20 години, перебуваючи у житловому будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_2 , а саме виганяв останню із вказаного житлового будинку, в якому вона проживає, відмовився надати запасний ключ від вхідних дверей цього житлового будинку, чим умисно позбавив доступу до житла, одягу та іншого її майна, на яке вона має передбачене законом право, а у подальшому зачинив її у цьому житловому будинку, створивши відчуття безпорадності та повної залежності, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 , тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.

Він же, 03 лютого 2026 року близько 10 години, перебуваючи у житловому будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_2 , а саме відмовився надати запасний ключ до вхідних дверей зазначеного житлового будинку, який є місцем проживання потерпілої, умисно позбавивши останню житла, одягу та іншого майна, на яке вона має передбачене законом право, а також в подальшому штовхнув ОСОБА_2 , як наслідок вона впала на підлогу, та словесно ображав її, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 , тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.

Він же, 03 лютого 2026 року близько 10 години, перебуваючи у житловому будинку за місцем свого проживання адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство економічного, фізичного та психологічного характеру щодо своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , а саме відмовився надати ключ до вхідних дверей житлового будинку, який є постійним місцем її проживання, умисно позбавивши останню житла, одягу та іншого майна, на яке вона має передбачене законом право, а також в подальшому штовхнув ОСОБА_3 та словесно ображав, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 , тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КпАП України.

Поліцейський ОСОБА_4 у судовому засідання викладені у протоколах про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 обставини підтримав.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень визнав частково та пояснив, що ОСОБА_2 є його дружиною, за час спільного проживання вони збудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він на цей час проживає, а дружина з двома дітьми на цей час проживає у своєї матері. Рішенням суду шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано, рішення суду ще не набрало законної сили. Він поміняв замок від вхідних дверей житлового будинку, оскільки ключ від попереднього замка загубив, про замну замка дружину, дітей не повідомив, оскільки не мав часу та можливості. Він дійсно не надав ключ від нового замка дружині та дочці, оскільки запасного ключа не мав. На цей час він вже виготовив дублікат ключа, який залишає в обмовленому місці, про що дружині та дочці відомо. В житловому будинку є речі його дружини та дітей, є їхнє спільно нажите майно. Після розірвання шлюбу він почав виявляти, що з будинку деякі спільно нажиті речі пропадають. Також він зачинив у житловому будинку дружину та тещу, зробив це, будучи у стані афекту через непорозуміння з дружиною. Однак він дружину з будинку не виганяв, не штовхав її, також не штовхав дочку. Можливо під час суперечки він вживав нецензурні слова. Дружина та дочка, будучи у будинку, також довели його до стану неврівноваженості, вимагали у нього гроші, ключ від будинку. У зв`язку з такими діями щодо нього він поліцію не викликав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 173-2 КпАП України, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Згідно з рапортом уповноваженої особи органу (підрозділу) поліції Курінчука В., що зареєстрований в ІТС ІПНП (журналі ЄО) за № 887 від 02 лютого 2026 року, заявниця ОСОБА_2 02 лютого 2026 року о 17 год 07 хв повідомила до поліції про те, що за місцем проживання чоловік вчиняє домашнє насильство психологічного характеру, змінив замки у вхідних дверях будинку, поводить себе агресивно, чинить на неї моральний тиск.

З відеозапису, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 596638 від 09 лютого 2026 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 була схвильована та повідомила працівникам поліції, які приїхали на виклик про вчинення домашнього насильства, що вона прийшла до свого будинку щоб взяти свої речі, але чоловік її не пускав, з будинку виганяв, на її прохання надати ключі від замка, який він поміняв, чоловік їй ключ надавати не хотів, ображав її нецензурними словами.

Згідно з рапортом уповноваженої особи органу (підрозділу) поліції Курінчук В.А., що зареєстрований в ІТС ІПНП (журналі ЄО) за № 890 від 02 лютого 2026 року, заявниця ОСОБА_2 о 20 год 13 хв 02 лютого 2026 року повідомила до поліції про те, що чоловік зачинив її та її матір в житловому будинку та не випускає, триває процес розлучення через неодноразове вчинення чоловіком домашнього насильства, на даний час вона проживає з дітьми у матері і прийшла по особисті речі разом зі своєю матір`ю, тому що боялася йти до будинку, де проживає її чоловік, останній влаштував скандал, а потім зачинив їх і пішов у невідомому напрямку.

З відеозапису, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 596639 від 09 лютого 2026 року вбачається, що на момент прибуття працівників поліції на виклик про вчинення домашнього насильства, двері житлового будинку були зачинені, потерпіла ОСОБА_2 та її матір будинок залишали через вікно, оскільки не мали ключа щоб відчинити вхідні двері і вийти.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 є її чоловіком. На цей час вже є рішення суду про розірвання шлюбу, але воно не набрало законної сили. Чоловік неодноразово вчиняв щодо неї домашнє насильство, а тому вона з двома дітьми змушена тимчасово проживати у своєї матері, адже чоловіка боїться. В той же час вона часто приходить до будинку, який вони спільно з чоловіком побудували, щоб взяти свої особисті речі, одяг тощо, речі дітей та свою консервацію. Однак її чоловік змінив замок від вхідних дверей, ключ надавати їй та дочці відмовився, звинуватив її у тому, що вона викрадає з будинку побутову техніку та інші речі. Жодної побутової техніки вона з будинку не забирала, деякі кухонні прилади вона з кухні перенесла до дитячої кімнати, яка закривається на замок, оскільки виявила, що частина речей з кухні зникли. Чоловік ОСОБА_1 погрожував їй, що змінить замок і вона не зможе зайти до житлового будинку, що й у подальшому зробив, умисно позбавив її та дітей їхнього житла, особистих речей та належного їм майна. У житловому будинку вона знайшла упаковку від нового замка, що свідчить про те, що дублікати ключів від нового замка у чоловіка є, однак він їх не хоче надавати ні їй, ні дітям. Крім того, неправдивими є пояснення її чоловіка про те, що ключ від старого замка він загубив, а тому змушений був замок поміняти. У житловому будинку вона знайшла колечко від ключа до старого замка, що свідчить про те, що такий ключ її чоловік не згубив. Коли вона перебувала у житловому будинку разом з дочкою, намагалася поговорити з чоловіком, у тому числі і щодо питання утримання дітей, то чоловік став агресивним, штовхнув її, внаслідок чого вона впала, та втік з будинку, він також ображав її нецензурними словами, виганяв з будинку. Очевидцем цих події була їхня старша дочка ОСОБА_5 . На цей час чоловік вже залишив ключ від вхідних дверей їхнього будинку у визначеному місці, однак вона вважає, що має право на вхід у свій будинок, як і її діти, незалежно від волі чоловіка, адже це їхнє постійне місце проживання, і саме за цим місцем проживання знаходяться її та дітей особисті речі.

З пояснень неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що її батько ОСОБА_1 , змінивши вхідний замок від вхідних дверей житловому будинку, в якому проживає вона, її матір, її брат та де знаходяться їхні особисті речі, про це матір не повідомив, ключа від нового замка відмовився надавати, під час перебування матері та її у будинку, батько їх словесно ображав нецензурними словами, виганяв матір з будинку, штовхнув останню, внаслідок чого мати впала, після чого ще замахувався руками щоб вдарити, але вона йому перешкодила, а також батько силоміць взяв її за плечі та фактично переставив в інше місце, звільнивши прохід, після чого з будинку втік, так і не давши ключа від вхідних дверей будинку.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що 02 лютого 2026 року близько 17 години вона разом із своєю дочкою ОСОБА_2 , яка змушена тимчасово проживати разом з нею по АДРЕСА_2 , прийшла до будинку, що належить на праві спільної власності її дочці та чоловіку ОСОБА_1 і розташований за адресою: АДРЕСА_1 , для того щоб взяти необхідні речі для неповнолітніх дітей, однак ОСОБА_1 відмовився впустити до будинку її дочку ОСОБА_2 , останній змінив замок у вхідних дверях будинку, відмовився надати дублікат ключа, у зв`язку із чим її дочка викликала працівників поліції, після чого ОСОБА_1 почувши, що остання викликала працівників поліції, пішов з будинку. В подальшому близько 20 години ОСОБА_1 повернувся до будинку та зачинив їх в будинку, на прохання її дочки відчинити двері, останній відмовився це зробити, та, вимкнувши на щитку на вулиці електроенергію до житлового будинку, пішов у невідомому напрямку, та в такий спосіб залишив їх у повній темряві, у зимовий період без опалення, яке функціонує за допомогою електроенергії, та без можливості залишити житловий будинок (без ключа до замка вони не могли відчинити двері), а тому її дочка повторно викликали працівників поліції, по приїзду яких вони змушені були залишити житловий будинок через вікно.

Відповідно до термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 646617 від 09 лютого 2026 року, ОСОБА_1 було заборонено будь-який спосіб контактувати з потерпілою ОСОБА_2 , припис винесено на 3 доби з 17 год 00 хв 09 лютого 2026 року до 17 год 00 хв 12 лютого 2026 року.

Відповідно до термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 646618 від 09 лютого 2026 року, ОСОБА_1 було заборонено будь-який спосіб контактувати з потерпілою ОСОБА_3 , припис винесено на 3 доби з 17 год 00 хв 09 лютого 2026 року до 17 год 00 хв 12 лютого 2026 року.

Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства щодо своєї дружини ОСОБА_2 та неповнолітньої дочки ОСОБА_3 доведена.

Згідно з ч. 2 ст. 36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи характер вчинених правопорушень, фактичні обставини їх скоєння та особу ОСОБА_1 , який вперше притягується до адміністративної відповідальності, офіційно не працевлаштований, але як пояснив отримує дохід, оскільки проходить стажування для влаштування на роботу, а також стан здоров`я, а саме те, що згідно з копією виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 23439 від 03.12.2025 йому рекомендовано за станом здоров`я уникати фізичних навантажень протягом шести місяців, вважаю за доцільне, достатнє та необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

З урахуванням фактичних обставин справи, частково визнання порушником своєї вини та усвідомлення своєї протиправної поведінки щодо перешкоджання потерпілим у користуванні житлом, не вбачаю необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 КпАП України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 у дохід держави належить стягнути судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 33, 36, 40-1, ч. 1, 2 ст. 173-2, п. 1 ч. 1 ст. 284 КпАП України, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати ОСОБА_1 штрафу протягом 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративних правопорушень з ОСОБА_1 стягнути подвійний розмір штрафу 1 700 (одну тисячу сімсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Матеріали справ про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КпАП України № 157/281/26 (провадження №3/157/217/26) та за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України № 157/282/26 (провадження №3/157/218/26), № 157/283/26 (провадження №3/157/219/26), № 157/284/26 (провадження №3/157/220/26) об`єднати в одне провадження, об`єднаному провадженню присвоїти номер 157/281/26 (провадження №3/157/217/26).

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Камінь-Каширський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Дата складення повного тексту постанови – 04 березня 2026 року.

Суддя: О.В. Антонюк