Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №204/6556/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/635/26 Справа № 204/6556/25 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Макарова М.О., Свистунової О.В.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Волноваської окружної прокуратури Донецької області

на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 липня 2025 року про відмову у забезпеченні позову, у складі судді Дубіжанської Т.О.

у справі за позовом Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави до Вугледарської міської ради, Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 липня 2025 року у задоволенні заяви Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Волноваська окружна прокуратура Донецької області звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що не вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що накладання арешту на спірне майно у цій справі має логічний зв`язок з предметом позову та такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову. Крім того, розташування спірної земельної ділянки на тимчасово окупованій території не перешкоджає проведенню реєстраційних дій на підставі судового рішення про заборону вчиняти реєстраційні дії.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів,

У червні 2025 року Волноваська окружна прокуратура Донецької областізвернулася до суду із позовом до Вугледарської міської ради, Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

Одночасно із позовом Волноваська окружна прокуратура Донецької областіподала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1421586000:03:000:1282, площею 4,5943 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Петрівської сільської ради Волноваського району Донецької області, власником якої є громадянка російської федерації ОСОБА_1 .

Заява про забезпечення позову мотивована наявністю у позивача припущень, що невжиття таких заходів забезпечення позову може у подальшому істотно ускладнити ефективний захист охоронюваних законом інтересів держави й зазначений вид забезпечення позову не перешкоджатиме ОСОБА_1 володіти та користуватися спірною земельною ділянкою.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У розумінні пункту 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно із ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси сторони на той випадок, коли інша сторона буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг заявлених вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

Слід звернути увагу, що оскільки в даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, в таких спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Разом з тим, позивач звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1421586000:03:000:1282, площею 4,5943 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зазначив, що необхідність у накладанні арешту на земельну ділянку обумовлено змістом та предметом позову, водночас невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист охоронюваних законом інтересів держави й зазначений вид забезпечення позову не перешкоджатиме ОСОБА_1 фактично володіти та користуватися спірною земельною ділянкою.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції заява про забезпечення позову не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позову, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Однак, самі лише припущення заявника стосовно того, що подальші можливі дії відповідача будуть спрямовані на подальше відчуження спірної земельної ділянки, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач не навів достатніх підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення, як і не надав відповідних доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб.

Колегія суддів звертає увагу, що в рамках даної справи 10 листопада 2025 року судом першої інстанції було ухвалено рішення за результатами розгляду якого, позов Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави задоволено. Конфісковано у власність держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянки російської федерації ОСОБА_1 з кадастровим номером 1421586000:03:000:1282 площею 4, 5943 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вугледарської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2307038314215).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не доведено реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позову, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо неповного з`ясування обставин справи не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що накладання арешту на спірне майно у цій справі має логічний зв`язок з предметом позову та такий захід може забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в рамках даної справи, наявне рішення суду від 10 листопада 2025 року, яким позов задоволено, а забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника), який в даній справі вже наявний та спір вже вирішено по суті.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що розташування спірної земельної ділянки на тимчасово окупованій території не перешкоджає проведенню реєстраційних дій на підставі судового рішення про заборону вчиняти реєстраційні дії, є безпідставними, оскільки відповідно до Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України, що не обмежує права скаржника на примусове виконання рішення суду у даній справі.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини з дотриманням норм процесуального права.

Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому ухвала суду підлягає залишенню без змін.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Волноваської окружної прокуратури Донецької області - залишити без задоволення.

Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 24 лютого 2026 року

Повний текст судового рішення складено 04 березня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: М.О. Макаров

О.В. Свистунова