Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №211/2168/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3590/26 Справа № 211/2168/25 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 211/2168/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивачка – ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2025 року, яке ухвалено суддею Ткаченко С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 липня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та визначення способу участі у вихованні, спілкуванні бабусі з малолітньою онукою.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_2 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з сином позивачки – ОСОБА_3 , із яким у них народилась спільна дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка доводиться позивачці онукою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 загинув на війні.

Малолітня онука позивачки – ОСОБА_5 , мешкає разом зі своєю матір`ю, яка чинить позивачці перешкоди у спілкуванні з онукою.

Позивачка разом зі своїм чоловіком неодноразово намагалися вирішити питання мирним шляхом. Зверталися до служби у справах з дітей з відповідною заявою. Однак, це позитивних результатів не дало.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд: зобов`язати відповідачку не чинити перешкоди у спілкуванні з малолітньою онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та визначити наступні способи її участі у вихованні онучки: кожну другу суботу місяця з 10.00 до 18.00 години за адресою проживання бабусі по АДРЕСА_1 без присутності матері дитини; літні канікули, зимові канікули, святкові дні, а також День народження дитини та день народження бабусі ОСОБА_1 – з визначенням місця зустрічі за погодженням сторін без присутності матері; безперешкодне спілкування з дитиною телефоном у вільний від навчання час.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визначено наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :

- періодичність зустрічей кожну другу суботу місяця з 10.00 до 18.00 години за адресою проживання бабусі по АДРЕСА_1 без присутності матері дитини;

- літні канікули, зимові канікули, святкові дні, а також день народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та день народження бабусі ОСОБА_1 – за погодженням з матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , місце зустрічей – без обмежень;

- безперешкодне спілкування з дитиною телефоном у вільний від навчання час.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неврахування судом першої інстанції всіх обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_2 не чинить жодних перешкод позивачці у спілкуванні з онукою, а лише підтримує позицію своєї доньки, яка не виявляє бажання спілкуватися із бабусею. Такі відносини між ними виникли з тих підстав, що ОСОБА_1 не вважала їх однією сім`єю зі своїм сином та раніше не виявляла бажання до спілкування. На теперішній час, ОСОБА_5 не готова спілкуватися з бабусею та ухвалене рішення суду суперечить її інтересам. Наполягає на тому, що суд першої інстанції мав з`ясувати думку самої дитини, якій вже виповнилося 11 років та яка може надати пояснення з приводу відносин із бабусею.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Трофименко М.В., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачки ОСОБА_2 – адвоката Ванкевич О.Ю., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивачку ОСОБА_1 та її представника – адвоката Трофименко М.В., які, кожна окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_6 загинув, виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року, у справі № 211/1425/24, встановлено факт батьківства ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесено відомості про батька до актового запису про народження дитини.

Відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Висновку виконкому Довгинцівської районної у місті ради про встановлення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконком вважає доцільним встановити наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною: періодичність зустрічей кожну другу суботу місяця з 10.00 до 18.00 години за адресою проживання бабусі по АДРЕСА_1 без присутності матері дитини; літні канікули, зимові канікули, святкові дні, а також день народження дитини та день народження бабусі ОСОБА_1 – за погодженням з матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , місце зустрічей – без обмежень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що баба має законне право на спілкування зі своєю онукою та на участь у її вихованні. Так, суд встановив, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють позивачку можливості спілкуватися з онукою, тобто, між сторонами існує спір з цього приводу, та, враховуючи право та бажання позивачки спілкуватися з малолітньою дитиною, вимоги ОСОБА_1 , як бабусі, яка має законне право на спілкування зі своєю онукою та на участь у її вихованні, є обґрунтованими, спілкування позивачки з онукою сприятиме її повноцінному вихованню, розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю, як матері, так і бабусі, що враховуючи втрату батька, забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості. При цьому, суд врахував, що присутність відповідачки під час зустрічей позивачки з дитиною не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі, з огляду на неприязні стосунки сторін у справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання.

Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв`язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.

Тривалість часу, проведеного дитиною з бабусею чи дідусем може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини (справа «Гокканнен проти Фінляндії», ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року, справа «Мамчур проти України» ЄСПЛ від 16 липня 2015 року, справа «Крапівін проти Росії», ЄСПЛ від 12 липня 2016 року).

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина п`ята та шоста статті 19 СК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми правадо спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року в справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що: «законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу. Виходячи з положень статті 159 СК України усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 607/13092/16-ц (провадження № 61-1713св17) зазначено, що: «будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.».

Так, у справі, що переглядається судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо участі баби у вихованні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не вдалося вирішити у позасудовому порядку, у зв`язку з чим позивачка (баба) вимушена була звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу її участі у вихованні онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не довела створення відповідачкою перешкод у спілкуванні з онукою не можуть бути підставою для відмови судом у позові, оскільки така відмова за наведених відповідачкою мотивів могла б призвести до порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справа № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23).

Суд першої інстанції вірно виходив із того, що баба ОСОБА_1 має законне право на спілкування зі своєю онукою, ОСОБА_7 , та на участь у її вихованні, а спілкування позивачки із онукою буде сприяти її повноцінному вихованню, розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю як матері, так і бабусі, забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано думку малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо спілкування з бабусею ОСОБА_1 .

При цьому, суд вірно врахував ту обставину, що батько малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув, а тому збереження її зв`язків із його родиною, зокрема, бабусею, відповідатиме саме якнайкращим інтересам дитини.

При визначенні способу участі баби у вихованні онуки, з метою забезпечення позитивного психоемоційного стану дитини, у відповідності до вимог та норм СК України, судом першої інстанції було враховано вік дитини, її щотижневий розпорядок дня (навчання), стосунки усередині родини (конкретними родичами), а також законодавчо закріплені права батьків та інших родичів брати участь у вихованні дитини.

Суд визначив порядок участі баби у вихованні та спілкуванні з онукою, дотримуючись рекомендацій органів опіки та піклування.

Крім того, судом першої інстанції було досліджено та враховано, той факт, що відносини між сторонами емоційно напружені, а зважаючи на те, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, через що був визначений спосіб участі позивачки у вихованні та спілкуванні з онукою без присутності її матері, що не суперечить інтересам самої дитини.

Визначаючи часи спілкування баби з онукою, суд врахував відсутність спілкування дитини з позивачкою тривалий час та обґрунтовано виснував про можливість зустрічі позивачки з онукою на літніх та зимових канікулах, у святкові дні, а також на день народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та день народження бабусі ОСОБА_1 , виключно за погодженням з матір`ю малолітньої дитини – позивачкою ОСОБА_2 .

В ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивачки з онукою буде перешкоджати нормальному її розвитку. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю як матері, так і бабусі, що забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановив усі обставини справи, всебічно дослідив та дав правильну оцінку усім доказам зібраним по справі у сукупності, включаючи письмові докази, створивши об`єктивну картину подій і в основу рішення поклав саме інтереси дитини при вирішенні даного спору.

Сукупністю доказів, що наявні в матеріалах справи, підтверджується, що сторони не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини з урахуванням вікових змін, розвитку та її потреб, що буде відповідати її інтересам.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: