Додаткове рішення від 02 березня 2026 р. у справі №216/8202/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/147/26 Справа № 216/8202/24 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

03 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпро справу, що виникла із цивільних правовідносин, в якій подана заява представником ОСОБА_1 — ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, головуючий у суді першої інстанції Кузнецов Р.О.,–

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2024року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі — ТОВ «Бізнес Позика», Товариство) звернулось в суд з позовом проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту №468364-КС-001 від 20 червня 2023року у загальному розмірі 224 419,18грн.

Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що 20 червня 2023року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір №468364-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого позичальниці було надано кредит у розмірі 50 000,00грн на засадах строковості, зворотності, платності, зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом. Товариство свої зобов`язання за договором виконало та надало кредит шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальниці. 29 серпня 2023року та 20 листопада 2023року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди до договору №468364-КС-001, згідно з умовами яких термін дії договору продовжувався до 07 жовтня 2024року.

Вказував, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, лише частково здійснила оплату за договором на суму 76 259,33грн, у зв`язку з чим станом на 03 листопада 2024року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 224 419,18грн, яка складається з: 46 754,50грн — сума прострочених платежів по тілу кредиту; 177 664,68грн- сума прострочених платежів по процентах.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 02 червня 2025року позов ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2026року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 02 червня 2025року в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» загальної суми заборгованості за кредитним договором № 468364-КС-001 від 20 червня 2023року, в тому числі заборгованості за тілом кредиту та суми прострочених платежів по процентам, — змінено, зменшивши загальну суму заборгованості за кредитним договором до стягнення з 224 419,18грн до 23 740,67грн. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 02 червня 2025року в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судових витрат по сплаті судового збору — скасовано. Стягнуто з ТОВ «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 327,34грн.

Заяви та клопотання подані учасниками справи

11 лютого 2026року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, яка обґрунтовувалась тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00грн.

У запереченні на заяву щодо заявлених відповідачем витрат на правову допомогу представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» - Покрищук А.В. заперечував проти задоволення заяви представника відповідачки про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що вони є необґрунтованими, завищеними, недоведеними та неспівмірними зі складністю справи, а також звертав увагу, що відповідачка в суді першої інстанції не заявляла про понесення нею у зв`язку із розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту заяви та дійшов висновку про те, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 3 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012року № 5076-VI (далі — Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 вищевказаного Закону, інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно статті 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Водночас, в чинному цивільно-процесуальному законодавстві передбачені критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 — Співак В.А. надала: копію договору про надання професійної правничої допомоги №25/12/2024/3 від 25 грудня 2024року; копію додаткової угоди №1 від 25 грудня 2024року до договору про надання професійної правничої допомоги №25/12/2024/3 від 25 грудня 2024року; копію ордера на надання правничої допомоги серії АЕ №1400218 від 27 червня 2025року; копію акта виконаних робіт (наданих послуг) від 09 лютого 2026року до вищевказаного договору про надання професійної правничої допомоги; копію рахунку №09-02/26 від 09 лютого 2026року на оплату юридичних послуг згідно договору №25/12/2024/3 від 25 грудня 2024року на суму 40 000,00грн.

У пункті 2.1 договору про надання професійної правничої допомоги №25/12/2024/3 від 25 грудня 2024року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Ліга Сова» та ОСОБА_1 , зазначено, що Адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної професійної правничої допомоги: здійснювати представництво інтересів клієнта в Центрально-Міському районному суді міста Кривого Рогу у справі №216/8202/24 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика», зокрема, у судах всіх інстанцій, а клієнт в свою чергу зобов`язується своєчасно приймати та оплачувати юридичні (правничі) послуги з представництва інтересів клієнта відповідно до умов договору.

Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) від 09 лютого 2026року до договору про надання професійної правничої допомоги №25/12/2024/3 від 25 грудня 2024року, підписаним між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Ліга Сова» в особі заступника директора Співак В.А., Адвокатським об`єднанням надано клієнту наступну професійну правничу допомогу: усна консультація щодо норм цивільного та процесуального законодавства — 1 500,00грн; ознайомлення з матеріалам справи №216/8202/24 та вивчення доказів для захисту інтересів клієнта — 2 500,00грн; аналіз реєстру судових рішень — 1 000,00грн; підготовка та подання заяви по суті позову (пояснення) — 5 000,00грн; складання та подання апеляційної скарги — 10 000,00грн; гонорар успіху — 20 000,00грн. Загальна вартість наданих юридичних (правничих) послуг складає 40 000,00грн без ПДВ.

Відповідачка дійсно отримала правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій від Адвокатського об`єднання «Ліга Сова», в тому числі адвоката Співак В.А., а отже не викликає сумнівів, що відповідачкою фактично здійснено витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо доводів представника позивача про ненадання стороною відповідача квитанцій на підтвердження перерахування відповідачкою на користь адвокатського об`єднання коштів в рахунок оплати правничої допомоги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт ненадання таких доказів не може бути підставою для відмови особі в компенсації їй витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Тому, виходячи з положень частини третьої статті 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, а також з урахуванням предмета спору та ціни позову, апеляційний суд вважає, що зазначені відповідачкою витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000,00грн є завищеними.

Зокрема, апеляційний суд зауважує, що з огляду на характер виниклих між сторонами правовідносин, які виникли у зв`язку з укладенням кредитного договору, складність такої справи, підготовка та ведення даної справи в суді щодо захисту інтересів відповідача не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги та вважає слушними зауваження сторони позивача про те, що відповідачка під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляла про те, що понесла або очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції.

Також,слід звернути увагу на те, що в апеляційній скарзі було зазначено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідача складає 20 000,00грн.

Тобто, заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу вдвічі перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, що відповідно до положень частини четвертої статті 141 ЦПК України може бути підставою для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Договір про надання професійної правничої допомоги №25/12/2024/3 від 25 грудня 2024року та додаткова угода №1 від 25 грудня 2024року до зазначеного договору не були надані суду першої інстанції та під час звернення з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, хоча укладені були ще 25 грудня 2024року, а отже відсутні підстави вважати, що відповідачка не могла передбачити такі витрати під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час подання апеляційної скарги, зазначаючи попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на вдвічі меншу суму, ніж фактично заявлена до стягнення.

Про умови договору щодо сплати відповідачем на користь Адвокатського об`єднання «Ліга Сова» гонорару успіху у розмірі 20 000,00грн відповідачка також не повідомляла під час розгляду справи ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції та не зазначала щодо таких витрат у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат.

З огляду на викладене, апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 про стягнення з позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, оскільки сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, з урахуванням того, що відповідачка під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляла, що понесла або очікує понести судові витрати, а також взагалі не повідомляла суд до ухвалення судового рішення по справі про умови договору щодо сплати гонорару успіху та не зазначала про це у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір судових витрат відповідачки та стягнути з ТОВ «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00грн.

Керуючись статтями 141, 270, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково заяву представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00грн.

У задоволенні іншої частини вимог заяви — відмовити.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 березня 2026року.

Судді: