Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №205/2031/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3039/26 Справа № 205/2031/23 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач Дніпровська міська рада,

відповідач ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Комунальне підприємство «Дніпровський метрополітен» Дніпровської міської ради,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Дніпровською міською радою на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025року, головуючий у суді першої інстанції Покопцева Д.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У лютому 2023року Дніпровська міська рада подала в суд позов проти ОСОБА_1 та вимагала стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду у розмірі 1 290 013,04грн.

Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023року у справі №201/7249/18 відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв?язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження по обвинуваченню відповідача у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст.367 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України у зв?язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, цивільний позов Дніпровської міської ради від 16 жовтня 2018року до ОСОБА_1 , який розглядався в рамках кримінального провадження про відшкодування шкоди ухвалою суду від 30 січня 2023року залишено без розгляду.

Відтак Дніпровська міська рада звернулась до суду з окремим позовом в порядку цивільного судочинства з тими самими вимогами про відшкодування шкоди, які були заявлені у кримінальному провадженні, до відповідача.

Вказувала, що в рамках кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою, а саме директором ТОВ «Майстер-Буд» неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не перевірив та не доручив підлеглим працівникам кошторисно-договірного відділу підприємства та відповідальній за проект особі (заступник директора ТОВ «Майстер-Буд» ОСОБА_2 ) перевірити акти, в яких містились неправдиві відомості щодо об`єму фактично виконаних робіт та їх вартості, та фактичне виконання робіт на об`єкті, на підставі яких здійснено оплату коштами міського бюджету м. Дніпро на суму 503 148,75грн та суму 786 864,29грн, що спричинило інтересам територіальної громади міста Дніпро, тяжкі наслідки.

Вищевказані дії ОСОБА_1 , що виразилися у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам, кваліфікуються за ч. 2 ст. 367 КК України.

Зазначене підтверджується висновками судової будівельно-технічної експертизи від 03 липня 2018року № 3003-18 та від 15 червня 2018року № 3004-18, які є в матеріалах кримінального провадження.

Вважав, що безумовно доведено завдання позивачеві відповідачем майнової шкоди, яку і просив стягнути на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025року у задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовлено.

Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що Дніпровською міською радою пред`явлено позов до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

16 грудня 2025року Дніпровська міська рада подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення та просив задовольнити його позов в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги позивача зводились до того, що суд не звернув уваги на те, що Дніпровська міська рада зверталась до суду не у зв`язку з неналежністю виконання робіт по договору між замовником КП «Дніпровський метрополітен» Дніпровської міської ради та генпідрядником ТОВ «Майстер-Буд», а саме в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 було вчинено кримінальне правопорушення, яке кваліфікується, як службова недбалість.

Наголошував, що суд першої інстанції розглянувши судовий спір вірно встановив, що саме відповідачем ОСОБА_1 вчинено службове недбальство наслідком якого стала безпідставна сплата коштів, проте помилково визначив, що відповідачем має виступати юридична особа, керівником якої був ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

29 січня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 03 березня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Дніпровська міська рада є засновником комунального підприємства «Дніпровський метрополітен» Дніпровської міської ради /т.1, а.с.16-118, 125-135/.

Відповідно до пункту 1.6. статуту КП «Дніпровський метрополітен» ДМР, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 17 серпня 2022року № 53/26, підприємство (КП «Дніпровський метрополітен» ДМР) є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, круглу печатку, кутовий та інші штампи зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Згідно протоколу №80 загальних зборів учасника ТОВ «Майстер-Буд» від 30 червня 2017року та наказу ТОВ «Майстер-Буд» №31-ОК від 30 червня 2017року ОСОБА_1 призначений на посаду директора ТОВ «Майстер-Буд».

23 серпня 2017року між КП «Дніпровський метрополітен» Дніпровської міської ради як замовником та ТОВ «Майстер-Буд» як виконавцем було укладено договір про виконання робіт за державні кошти № НДВ— 127/17—3 /т.1, а.с.34-96/.

ТОВ «Майстер-Буд» уклало цей договір як переможець торгів відповідно до закупівлі, проведеної КП «Дніпровський метрополітен» ДМР згідно з Законом України «Про публічні закупівлі» /а. с. 33, т. 1/.

Сума цього договору становить 4 946 236,09грн, в тому числі ПДВ 824 372,68грн /п.п.2.2 договору/.

На виконання договору №НДВ-127/17-З від 23 серпня 2017року між замовником КП «Дніпровський метрополітен» Дніпровської міської ради, та генпідрядником ТОВ «Майстер-Буд» 30 листопада 2017року та 12 грудня 2017року, ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місці за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 38а, будучи службовою особою, а саме директором ТОВ «Майстер-Буд», неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не перевірив та не доручив підлеглим працівникам кошторисно-договірного відділу підприємства та відповідальній за проект особі (заступнику директора ТОВ «Майстер-Буд» ОСОБА_2 ) перевірити акт форми Кб-2в № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017року, загальною вартістю 1 446 171,86грн, та акт форми КБ-2в № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017року загальною вартістю 2 777 827,07грн, з капітального ремонту (відновлення) покрівлі будівель (цеха ПР-3 та головного корпусу служби рухомого складу та капітальних ремонтів КП «Дніпропетровський метрополітен»), які складено та надано субпідрядною організацією ПП «Горизонт», в яких містились неправдиві відомості щодо об`єму фактично виконаних робіт та їх вартості, та фактичне виконання робіт на об`єкті, засвідчив особистим підписом та печаткою ТОВ «Майстер-Буд» ці акти, на підставі яких здійснено оплату коштами міського бюджету м. Дніпро на суму 503 148,75грн та суму 786 864,29грн, вчинивши службову недбалість, що спричинило інтересам територіальної громади міста Дніпро тяжкі наслідки.

Вищевказані дії ОСОБА_1 , що виразилися у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам, кваліфікуються за ч. 2 ст. 367 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023року у справі № 201/7249/18 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, на підставі п. 3 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 KПK України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, а цивільний позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в рамках цього кримінального провадження залишено без розгляду.

Територіальну громаду м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради було визнано потерпілою в об`єднаному кримінальному провадженні №12018040000000611, №12018040000000691 (справа № 201/7249/18).

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У своїх висновках про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції вирішального значення надав тому, що належним відповідачем у цій справі в силу положень ст. ст. 838, 883, 1172 ЦК України є ТОВ «Майстер-Буд» як генпідрядник, який отримав бюджетні кошти згідно укладеного договору будівельного підряду і відповідає перед замовником за порушення субпідрядника ПП «Горизонт», а не службова особа генпідрядника ТОВ «Майстер-Буд» - директор ОСОБА_1 , оскільки саме юридична особа має відшкодовувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх службових обов`язків.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити так як судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи і не правильно застосовані норми матеріального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Визначальним для правильного вирішення даного спору є з`ясування питання про те, чи є ОСОБА_1 належним відповідачем у даній справі та чи є підстави для стягнення на користь позивача майнової шкоди, за встановлених у справі обставин.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що оскільки в силу статті 452 ЦК України особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, не буде суперечити закону пред`явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У зазначеній нормі встановлюються загальні правила відшкодування юридичною або фізичною особою потерпілій стороні шкоди, завданої їхнім працівником або іншою особою під час виконання трудових обов`язків. Це є одним з випадків, коли суб`єктом деліктної відповідальності є юридична або фізична особа, яка шкоди потерпілій стороні безпосередньо не завдавала.

Особливістю цих зобов`язань є те, що закон відмежовує особу, яка безпосередньо завдала потерпілій стороні шкоди, від особи, яка повинна цю шкоду відшкодувати. У цивільному праві під діями юридичної особи визнаються: дії органу, її представників, а також її членів або інших учасників (працівників і службовців).

Діями фізичної особи (фізичної особи – підприємця) визнаються дії працівників (службовців), якщо їх вчинено на виконання трудових (службових) обов`язків.

Покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за наведеною нормою права пояснюється тим, що безпосередній заподіювач шкоди (працівник) юридично втілює волю осіб, з якими він пов`язаний трудовим договором (контрактом), а тому його вина визнається виною роботодавця.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого дня.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за статтею 1172 ЦК України необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника, шкода, завдана потерпілій стороні, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і завданою шкодою, вина працівника), так і спеціальних умов, які обов`язково необхідно враховувати.

Причинно-наслідковий зв`язок у цьому виді деліктних зобов`язань може мати складний характер, тобто позивач зобов`язаний довести не тільки те, що шкоди завдано внаслідок протиправного діяння, а й те, що це протиправне діяння виникло внаслідок неналежного виконання чи невиконання працівником (службовцем) або іншою особою покладених на нього трудових (службових) чи інших обов`язків.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2022року у справі № 572/2403/20 (провадження № 61-3586св22) та від 06 листопада 2024року у справі № 202/10602/22 (провадження № 61-4141св24).

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав звернення до неналежного відповідача, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не врахував положень пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», не дослідив належним чином доводів позивача по суті спору та дійшов помилкового висновку про те, що належним відповідачем за позовними вимогами Дніпровської міської ради стосовно стягнення шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення ОСОБА_1 під час виконання ним своїх трудових обов`язків директора ТОВ «Майстер-Буд»є саме його роботодавець – ТОВ «Майстер-Буд».

Суд не звернув уваги на те, що Дніпровська міська рада зверталась до суду не у зв`язку з неналежністю виконання робіт по договору між замовником КП «Дніпровський метрополітен» Дніпровської міської ради та генпідрядником ТОВ «Майстер-Буд», а саме в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 було вчинено кримінальне правопорушення, яке кваліфікується, як службова недбалість.

У даній справі встановлено, що шкода відповідачем позивачу завдана внаслідок злочину (службової недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам), що виключає відповідальність ТОВ «Майстер-Буд»як роботодавця особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Відповідно до статті 18 КК України суб`єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Тож належним відповідачем у подібних справах про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, може бути як працівник, який завдав шкоди під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, так і його роботодавець (юридична або фізична особа), за вибором позивача.

Та позивач скористався своїм правом на визначення на власний розсуд відповідачем фізичної особи, отже саме ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній справі.

Як встановлено судом у кримінальному провадженні, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, а саме директором ТОВ «Майстер-Буд», неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не перевірив та не доручив підлеглим працівникам кошторисно-договірного відділу підприємства та відповідальній за проект особі (заступнику директора ТОВ «Майстер-Буд» ОСОБА_2 ) перевірити акт форми Кб-2в № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017року, загальною вартістю 1 446 171,86грн, та акт форми КБ-2в № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017року загальною вартістю 2 777 827,07грн, з капітального ремонту (відновлення) покрівлі будівель (цеха ПР-3 та головного корпусу служби рухомого складу та капітальних ремонтів КП «Дніпропетровський метрополітен»), які складено та надано субпідрядною організацією ПП «Горизонт», в яких містились неправдиві відомості щодо об`єму фактично виконаних робіт та їх вартості, та фактичне виконання робіт на об`єкті, засвідчив особистим підписом та печаткою ТОВ «Майстер-Буд» ці акти, на підставі яких здійснено оплату коштами міського бюджету м. Дніпро на суму 503 148,75грн та суму 786 864,29грн, вчинивши службову недбалість, що спричинило інтересам територіальної громади міста Дніпро тяжкі наслідки.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023року у справі № 201/7249/18 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, на підставі п. 3 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 KПK України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Водночас дане судове рішення по суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 не оскаржував, ухвала суду набрала законної сили.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018року у справі № 398/571/15-ц (провадження № 61-1059св20) зроблено висновок про те, що звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

У постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022року у справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21) зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини матеріальну шкоду.

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованих підстав для стягнення на користь позивача майнової шкоди апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі /частина третя статті 22 ЦК України/.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві майнової шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Отже, за змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника. Наявність перших трьох з числа зазначених елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків.

У даній справі встановлено, що неправомірними діями ОСОБА_1 . Дніпровській міській раді завдана майнова шкода в розмірі 1 290 013,04грн, що підтверджує Ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023року у справі №201/7249/18 та висновки судової будівельно-технічної експертизи від 03 липня 2018року № 3003-18 та від 15 червня 2018року № 3004-18.

Вказане спростовує доводи відповідача про не підтвердження спричинення відповідачем майнової шкоди позивачеві.

Доводи ОСОБА_1 щодо незгоди з висновками судової будівельно-технічної експертизи від 03 липня 2018року № 3003-18 та від 15 червня 2018року № 3004-18 не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки такі висновки були предметом дослідження у відповідному кримінальному провадженні, яке завершено постановленням ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України, що є нереабілітуючими обставинами. Та як вже було зазначено судом, ОСОБА_1 вказане судове рішення по суті встановлених обставин не оскаржував.

Заразом під час розгляду кримінальної справи Територіальну громаду м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради було визнано потерпілою, тому вона має право пред`являти до ОСОБА_1 позов про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином.

Тож у даній справі безумовно доведено завдання позивачеві відповідачем майнової шкоди у розмірі 1 290 013,04грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, апеляційний суд наголошує, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки /стаття 257 ЦК України/.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові /частина четверта статті 267 ЦК України/.

Аналіз змісту частин першої, четвертої та сьомої статті 128 КПК України, частини другої статті 265 ЦК України дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні за вимогами про відшкодування шкоди збігається з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретної особи.

Відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, має свої особливості, які полягають у тому, що згідно із статтею 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні може бути пред`явлено не до будь-якої особи, а виключно до підозрюваного чи обвинуваченого, що у свою чергу вказує на початок перебігу в такому випадку строку позовної давності саме – з моменту повідомлення особі про підозру /стаття 276 КПК України/.

Однак у цій справі спір стосувався деліктних правовідносин, відшкодування шкоди, завданої злочином, де необхідно було встановити вину, яка є однією з обов`язкових підстав цивільно-правової відповідальності, на відміну, наприклад, від відшкодування шкоди, завданої при дорожньо-транспортній пригоді, чи за незаконне засудження, де вина не є обов`язком доведення для позивача.

З огляду на те, що перебіг позовної давності для позивача розпочався з моменту набуття відповідачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також з урахуванням того, що цивільний позов було залишено без розгляду, строк позовної давності за вимогами про відшкодування майнової шкоди не пропущений.

Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 січня 2020року у справі № 369/1850/18 (провадження № 61-18948св19), від 02 вересня 2020року у справі № 452/435/17 (провадження № 61-43139св18).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Саме з такого розуміння вищезазначених норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку та не правильно застосував норми матеріального права.

Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме неправильне застосування норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу Дніпровської міської ради, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що Дніпровська міська рада була повністю звільнена від сплати судового збору як позивач у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а за подання позову юридичною особою судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 19 350,20грн та за подання апеляційної скарги 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, що становило 29 025,30грн, то судовий збір у розмірі 19 350,20грн + 29 025,30грн = 48 375,50грн слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити апеляційну скаргу Дніпровської міської ради.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025року — скасувати та ухвалити нове рішення.

Задовольнити позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків (стягнення коштів), завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, третя особа – Комунальне підприємство «Дніпровський метрополітен» Дніпровської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514) майнову шкоду у розмірі 1 290 013,04грн /один мільйон двісті дев`яносто тисяч тринадцять гривень 04коп/

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користь держависудовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у розмірі 48 375,50грн /сорок вісім тисяч триста сімдесят п`ять гривень 50коп/.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 березня2026року.

Судді: