Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №212/12088/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3402/26 Справа № 212/12088/24 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання - Лідовська А.А.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі,, апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 16 грудня 2025 року, яке ухвалено суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 16 грудня 2025 року,

ВСТАНОВИВ

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 червня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»та ОСОБА_1 укладено Договір №484639-КС-002 про надання кредиту, який підписано у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За кредитним договором ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 75 000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Однак відповідач зобов`язання по кредитному договору не виконав, частково сплативши суму кредиту, та станом на 26 листопада 2024 року заборгував суму у розмір 171 812,80 гривень, з яких: 74 000,00 гривень – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 97 812,80 гривень – сума прострочених платежів по процентах.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»заборгованість за кредитним договором № 484639-КС-002 від 15 червня 2024 року в сумі 171 812,80 гривень, а також понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 гривень.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 16 грудня 2025 року позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКАзаборгованість за кредитним договором № 484639-КС-002 від 15 червня 2024 року у загальному розмірі 104 711,89 гривень.

В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКАсудовий збір у розмірі 1518,63 гривень.

Стягнуто з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКАна користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3047,26 гривень.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 67 100,91 грн., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 16 грудня 2025 року змінити в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», а саме змінити суму стягнення по процентам за користування кредитом з 30 711,89 грн. на грошову суму 97 812,80 грн. В решті рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції базуються на хибному ототожненні понять денної процентної ставки та процентної ставки в день, процентів, які нараховуються протягом строку кредитування в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими позивачем у відповідності до умов кредитного договору (ст.ст. 1048 та 1056-1 ЦК України) та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, коли сума кредиту за кредитним договором не повертається у визначений строк (ч.2 ст. 625 ЦК України) та помилковому сприйняттю норм ЦК України, ЦПК України та існуючої судової практики щодо, начебто, можливості суду зменшувати розмір процентів за кредитним договором, які нараховуються протягом строку кредитування

Посилається, що судом першої інстанції належним чином не було враховано, що сторони уклали Договір №484639-КС-002 про надання кредиту (кредитний договір) на підставі якого відповідачу надано грошові кошти. Сторони погодили тип кредиту, строк на який видається кредит, стандартна процентна ставка, знижена процентна ставка, фіксована процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії Договору. Проценти по кредитному договору №484639-КС-002 нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок кредиту та відповідають нормам ЦК України, умовам Договору про надання кредиту та Правилам. Штрафні санкції не нараховувались та не включені до позовних вимог.

Апелянт вважає, що сума заборгованості по процентам у загальному розмірі 97 812,80 грн підтверджена належними та достатніми доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме розрахунком заборгованості за договором №484639-КС-002 про надання кредиту від 15 червня 2024 року, що повністю відповідає як умовам кредитного договору так і вимогам законодавства України. Проте, суд першої інстанції необґрунтовано та абсолютно безпідставно зробив висновок про обґрунтованість суми за відсотками лише у розмірі 64 401,89 гривень, а також те, що стягненню за процентами підлягає лише сума 30 711,89 грн., оскільки відповідачем на погашення кредитної заборгованості було сплачено 22 440,00 грн. на погашення відсотків та 11 250,00 грн. на погашення комісії.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 67 100,91 грн., тому в іншій частині рішення суду, в силу ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не перевіряється.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено доказами наявними в матеріалах справи, що 15 червня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №484639-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Позивачем надана візуальна послідовність дій клієнта щодо укладення електронного Договору про надання кредиту 484639-КС-002 від 15 червня 2024 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com.

Істотні умови Договору: строк, на який надається кредит - 16 тижнів (до 05.10.2024 року); стандартна процентна ставка - 1,5 % на день фіксована; комісія за надання кредиту – 11 250,00 грн одноразово; загальний розмір кредиту - 75 000 грн; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту – 172 807,86 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка – 23 483,53 процентів.

Пунктом 2.11 кредитного договору визначено, що реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка, загальні витрати за Кредитом та орієнтовна вартість наданого кредиту обчислені на основі припущення, що позичальник буде дотримуватись графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3 та Додатку№1 до Договору, та буде застосовуватись знижена процентна ставка, а інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору.

Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , котра позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. (а.с. 35,36)

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки кредитний договір укладений 15 червня 2023 року, умови договору в частині встановлення денної процентної ставки, суперечать п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тому визнаються судом нікчемними. З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що сума за відсотками, відповідно до кредитного договору, є обґрунтованою у розмірі 64 401,89 грн.

Також суд дійшов висновку, що є недоведена комісія у розмірі 11 250 грн, оскільки умовами кредитного договору не наведено чітко зазначеного переліку додаткових та супутніх банківських послуг, пов`язаних з кредитом, за які встановлена комісія.

Прийнявши до уваги, що відповідачем на погашення кредитної заборгованості було сплачено кошти на загальну суму 33 690,00 грн., з яких 22 440,00 грн. на погашення відсотків, та 11 250,00 грн. на погашення комісії, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в частині стягнення заборгованості за відсотками та стягнення з відповідача на користь позивача 30 711,89 гривень заборгованості за відсотками.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 15 червня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №484639-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно цього договору ТОВ«БІЗНЕС ПОЗИКА» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 75 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Строк кредиту 16 тижнів, процента ставка фіксована в день 1,50000000%, комісія за надання кредиту: 11250,00 грн. Термін дії договору до 05.10.2024 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 172 807,86 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 23 483,53 процентів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення тіла кредиту, сплати процентів не виконував, у зв`язку з чим, йому було нараховано процентів на загальну суму 97 812,80 грн., яка складається із суми процентів, які нараховувались щоденно (за фактичну кількість календарних днів користування кредитом) на неповернену суму кредиту та виходячи із розміру фіксованої процентної ставки, визначеної в пункті 2 кредитного договору (1,15986460% в день) - починаючи з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику (15 червня 2024 року) до закінчення терміну дії договору, визначеного згідно пункту 2 кредитного договору (05 жовтня 2024 року), тобто, після 05 жовтня 2024 року нарахування процентів за договором позивачем не здійснювалось, що знайшло своє відображення також і в Розрахунку.

Відповідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до частини 17 Розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У справі, що переглядається, встановлено, що за умовами Договору кредиту денна процентна ставка становить 0,97 процентів, із зазначенням, що орієнтовна реальна річна процентна ставка розрахована відповідно до методики розрахунку, що затверджена Постановою Національного банку України від 11.02.2021 № 16 «Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка, загальні витрати за Кредитом та орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту обчислені на основі припущення, що Позичальник буде дотримуватись графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3 та Додатку №1 до Договору, та буде застосовуватись Знижена процентна ставка, а інші платежі за послуги Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t * 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Розрахунок денної процентної ставки: ДПС:0,97 процентів = (ЗВСК:82 520 грн./ЗРК:75000 грн.)/t:113 днів ? 100%.

При цьому вказана формула застосовується за умови дотримання позичальником орієнтовного графіку платежів.

Відповідно п. 3.2 Договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитним договором (надалі – проценти за користування кредитом) нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 Договору на день на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3 та Додатку № 1 до Договору. У разі, якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений у п. 3.2.3 та Додатку № 1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої ставки, що вказана в п. 2.4 Договору. У разі, якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку, унаслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови по нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4 Договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% (з визначенням розтермінування величини ставки протягом перехідного періоду після набрання законної сили цими положеннями).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за кредитом, які згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» при розрахунку денної процентної ставки складають значення показника формули ЗВСК, включаються: - доходи кредитодавця у вигляді процентів; - комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; - інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

Суд першої інстанції правильно вказав, проте, не врахував при вирішенні спору, що денна процентна ставка визначається за формулою, встановленою ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», де: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t -строк кредитування у днях.

Тобто, виходячи зі змісту ст. 1, ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка не є процентами по кредиту (за користування кредитом).

Натомість, суд першої інстанції помилково ототожнив ці поняття, розцінивши визначені кредитним договором проценти за користування кредитом як денну процентну ставку.

Згідно з розрахунком позивача за формулою, встановленою ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка становить 0,95%, з розрахунку: (82 520,00 грн./75 000)/113 днів ? 100% =0,97.

З вищевикладеного вбачається, що розмір денної процентної ставки, передбачений Договором № 484639-КС-002 про надання кредиту від 15 червня 2024 року, не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі, як того вимагає норма ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 97 812,80 грн. колегія суддів вважає обґрунтованими.

За вказаних обставин, враховуючи, що нарахування відсотків відповідає погодженим сторонами умовам договору та не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування», колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для їх стягнення.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині правомірності нараховання позивачем заборгованості за комісією, колегія зазначає наступне.

У пункті 2.5 кредитного договору №484639-КС-002 від 15.06.2024 року погоджено, що комісія за надання кредиту становить 11 250,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що умовами договору кредиту від 15 червня 2024 року не доведено наявність додаткових та супутніх банківських послуг, пов`язаних з кредитом, за які встановлена комісія.

Дійсно, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Однак, умовами кредитного договору погоджено фіксовану одноразову комісію за надання кредиту. Будь-яких умов про оплатність послуг (нарахування комісії) послуг з надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, - кредитний договір №484639-КС-002 від 15.06.2024 року не містить.

З огляду на викладене вище, судом помилково встановлено нікчемність положень пункту 2.5 кредитного договору №484639-КС-002 від 15.06.2024 року щодо нарахування позивачем одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 11 250,00 грн.

Доказів оспорення договору №484639-КС-002 від 15.06.2024 року, або певних його умов, зокрема, щодо нарахування комісії, - суду не надано; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, сума заборгованості по процентам у розмірі 97 812,80 грн підтверджена розрахунком заборгованості за договором №484639-КС-002 про надання кредиту від 15 червня 2024 року, що повністю відповідає як умовам кредитного договору так і вимогам законодавства України.

За встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за процентами у заявленому позивачем розмірі 97 812,80 грн.

На підставі п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 171 812,80 гривень.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» колегією суддів задовольняються в повному обсязі, судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в сумі 2 422,40 грн.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» вважав можливим відшкодувати понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в сумі 3 047,26 грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

З огляду на вказане, підстави для відшкодування відповідачу понесених витрат на правому допомогу відсутні.

Крім того, у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» задовольнити.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 16 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором №484639-КС-002 від 15 червня 2024 року у загальному розмірі 171 812,80 гривень, з яких: 74 000,00 гривень – сума прострочених платежів за тілом кредиту, 97 812,80 гривень – сума прострочених платежів по процентах.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в сумі 2 422,40 гривень та витрати, понесені по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 633,60 гривень, у загальному розмірі 6 056,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 03 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: