Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №205/289/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/289/26

Єдиний унікальний номер 205/289/26

Провадження № 2о/205/43/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

присяжних Киргизової Л.В. та Прокопишиної Т.М.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 про оголошення фізичної особи померлою, –

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Новокодацького районного суду міста Дніпра із заявою про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: ВДРАЦС по Новокодацькому та Чечелівському районах у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Міністерство оборони України, яку зареєстровано судом 09 січня 2026 року.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 січня 2026 року заяву було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами окремого провадження.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11 лютого 2026 року до участі в справі в якості заінтересованої особи залучено військову частину НОМЕР_1 .

Заявниця у своїй заяві посилалася на те, що вона є матір`ю ОСОБА_2 . Її син, ОСОБА_2 , був призваний до лав ЗСУ за мобілізацією і відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20 березня 2022 року був призначений на посаду командира 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . У період часу з 20 березня 2022 року по 17 червня 2025 року її син, ОСОБА_2 , виконував обов`язки військової служби. 17 червня 2025 року, молодший сержант ОСОБА_2 виконував обов`язки військової служби (бойове завдання) у зоні бойових дій на території тимчасової дислокації вогневих позицій взводного опорного пункту (далі ВОП) « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованих у районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області. 17 червня 2025 року близько 06.54 години з боку збройних сил РФ було здійснено скид з БпЛА по вогневій позиції «Малібу», внаслідок чого молодший сержант ОСОБА_2 перестав виходити на зв`язок, пошук та евакуація не були можливими через продовження інтенсивних бойових дій. Інші свідки, які б спростовували або підтверджували факти даної події, відсутні. Оголошення ОСОБА_2 померлим необхідно для отримання заявницею гарантованих державою виплат та інших соціальних пільг пов`язаних із загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, передбачених ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Враховуючи, що молодший сержант ОСОБА_2 зник безвісті 17 червня 2025 року поблизу н.п. Торецьк Бахмутського району Донецької області при виконання бойових завдань, обчислення строку, передбаченого ст. 46 ЦК України, розпочинається саме з червня 2025 року. Заявник у своїй заяві просила суд оголосити ОСОБА_2 померлим, місцем смерті вважати н.п. Торецьк Бахмутського району Донецької області, датою смерті – дату набрання рішенням законної сили. У своїй заяві до суду представник заявника справу просив розглянути за його відсутності, ухваливши рішення, яким вимоги заяви задовольнити.

Заінтересована особа Міністерство оборони України в своїх письмових поясненнях зазначила, що ч. 2 ст. 46 ЦК України визначено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою. Шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. 20 березня 2025 року набув чинності наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, відповідно до якого на території Торецької міської територіальної громади за винятком сел. Дружба, м. Залізне, сел. Курдюмівка, с. Леонідівка, сел. Неліпівка, сел. Нью-Йорк, сел. Озарянівка, сел. Південне, сел. Північне, сел. Шуми, с. Юріївка Бахмутського району Донецької області активні бойові дії тривають з 07 серпня 2024 року по теперішній час, а відтак подія, від якої обраховується шестимісячний строк зазначений у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду не настала. Також зазначив, що заявницею не вказано про наявність дружини, дітей, батька у зниклого безвісти ОСОБА_2 . Справу просив розглядати за відсутності представника Міністерства оборони України та ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства.

Заінтересована особа ВДРАЦС по Новокодацькому та Чечелівському районах у м. Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання свого представника не направила, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, про причини не направлення свого представника судові не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Заінтересована особа військова частина НОМЕР_1 у судове засідання свого представника не направила, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, про причини не направлення свого представника судові не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені та добуті докази, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 9).

На підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року ОСОБА_2 був призваний за мобілізацією з 20 березня 2022 року та направлений на військову службу (а.с. 10).

За результатами службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_2 встановлення зникнення безвісти при виконанні бойового завдання в зоні ведення бойових дій поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_2 (а.с. 14-17).

25 червня 2025 року за фактом зникнення безвісті військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_2 у зоні бойових дій біля н.п. Торецьк Бахмутського району Донецької області Бахмутським РВП ГУНП в Донецькій області відомості було внесено до ЄРДР за № 12025052150000717 (а.с. 12).

Частиною 1 статті 305 ЦПК України передбачено, що заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть – це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

ОСОБА_1 у заяві не вказує день вірогідної смерті ОСОБА_2 , а зазначає день його зникнення безвісти. До матеріалів заяви не долучено доказів, які б вказували на вірогідну смерть ОСОБА_2 , заявник не вказує жодної обставини, яка б свідчила про вірогідну смерть її сина, а виклад обставин передбачає втрату зв`язку з ОСОБА_2 , що перебував на бойовій позиції поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області 17 червня 2025 року, що обумовлює можливість вважати ОСОБА_2 таким, що зник безвісти.

Зокрема, ОСОБА_1 до матеріалів цивільної справи не було долучено доказів, з яких з високою вірогідністю можна стверджувати про загибель ОСОБА_2 . Матеріали службового розслідування не встановлено факту загибелі, не допитано свідків, відсутні записи відеоспостереження з БпЛА, записи повідомлень, переданих по рації, тощо.

Крім того, заявницею в якості доказів загибелі сина, ОСОБА_2 , долучено копію витягу з ЄРДР про внесення відомостей про кримінальне провадження № 120250052150000717 від 25 червня 2025 року за заявою ОСОБА_1 . Інших доказів пошуків військовослужбовця ОСОБА_2 не додано, зокрема матеріали справи не містять витяг з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин, витягу особової картки Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, підтверджень з органів, уповноважених на пошук військовополонених, про відсутність відомостей про ОСОБА_2 як захопленого у полон.

З огляду на вказане, обставини справи не дають підстав судові для висновку про можливість оголошення ОСОБА_2 померлим.

Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 12, ч.ч. 1-5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

За таких обставин в задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_2 померлим, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 46 ЦК України, ст. ст. 4, 223, 247, 265, 293, 305, 306, 309 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 33339831, місцезнаходження за адресою: 49006, м. Дніпро, пр. Лесі Українки, буд. 67), Міністерство оборони України (ЄДРПОУ 00034022, юридична адреса: 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6) та військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ), у задоволенні заяви про оголошення фізичної особи померлою відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя:

Присяжні: