Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №685/996/25 — Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/996/25

Провадження № 2/685/115/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року селище Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Турчин-Кукаріної І.В.,

за участю секретаря судового засідання Медун В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (ІКЮО в ЄДРПОУ: 09806443; місцезнаходження: проспект Леоніда Каденюка, будинок № 23, місто Київ, 02094) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Теофіпольського районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ціною позову 53 186,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано укладенням відповідачкою як позичальницею договору, проте невиконанням обов`язку з повернення позичених грошових коштів за кредитним договором № 4335920842 від 02.09.2022, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі – ТОВ «ФК «ЦФР»). Права вимоги кредитора за зазначеним договором у зв`язку з невиконанням позичальницею обов`язку з повернення позичених грошових коштів, як стверджує позивач, було передано Акціонерному товариству «ТАСКОМБАНК» (далі – АТ «ТАСКОМБАНК») за договором про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 4335920842 від 02.09.2022 в розмірі 53 186,28 грн, з них 31 226,81 грн заборгованості за основною сумою боргу, 3987,52 грн заборгованості за річними процентами, 17 971,95 грн заборгованості за щомісячними процентами, а також стягнути з відповідачки судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 21.10.2025 провадження у справі відкрито, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено учасникам строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

05.11.2025 від представниці відповідачки надійшов відзив, у якому вона заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі на підставі того, що позивач не довів факту отримання відповідачкою коштів за кредитним договором, на момент відступлення права вимоги кредитний договір не був укладений і фактичне надання кредитних коштів відповідачці не відбулося. Відтак представниця відповідачки просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 20.11.2025 сторони не з`явилися. Представниця відповідачки подала до суду клопотання про витребування доказів, в якому просила витребувати від АТ «ТАСКОМБАНК» первинні документи, які підтверджують факт перерахування кредитних коштів ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових послуг» та отримання коштів ОСОБА_1 за кредитним договором № 4335920842 від 02.09.2022, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_1 .

10.12.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких він зазначає, що той факт, що договір № 4335920842 від 02.09.2022 було укладено пізніше, ніж договір факторингу, не позбавляє права позивача вимагати повернення боргу за цим кредитним договором, оскільки договір факторингу передбачає відступлення права вимогу і на договори, які були укладені після дати його підписання. При укладанні кредитного договору №4335920842 від 02.09.2022 відповідач ознайомилася та погодилася з порядком видачі кредитних коштів, встановленням плати за кредит, цілями, на які надаються кредитні кошти, та іншими умовами, про що свідчить його підпис в договорі кредиту. У даному випадку боржник була обізнана про погашення іншого кредиту цими кредитними коштами про що свідчить підписання договору боржником. Таким чином, на відповідач в п. 1.4 договору 685/996/25 дала розпорядження щодо сплати всієї цієї суми зазначеним банком на користь кредитодавця, в рахунок виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, у передбаченій ним черговості погашення вимог. Тому свою частину договору позивач виконав у повному обсязі. Відтак, представник позивача просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 15.12.2025 клопотання представниці відповідача задоволено, витребувано від АТ «ТАСКОМБАНК» відповідні відомості, у судовому засіданні оголошено перерву до 13.01.2026.

У зв`язку з ненадходженням витребуваних судом відомостей судове засідання неодноразово відкладалось.

12.02.2026 від АТ «ТАСКОМБАНК» через систему «Електронний суд» надійшли витребувані судом відомості.

У судове засідання 24.02.2026 учасники справи не з`явилися, представниця відповідачки подала заяву про розгляд справи у відсутності сторони відповідача, позивач при зверненні до суду подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі поданих сторонами доказів.

На підставі ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням фактичних обставин справи, змісту позовних вимог, позицій сторін та їх представників, викладених у заявах по суті справи, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність такого, що підлягає судовому розгляду, спору між сторонами, що виник з відносин договору кредиту та договору факторингу.

При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідачки грошових коштів, зазначених у позові, суд, оглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши правову позицію сторін, висловлену у наявних у справі заявах по суті справи (у позові), у письмових поясненнях, та у судовому засіданні, виходячи із змісту спірних правовідносин, встановив такі фактичні обставини справи.

1. Факт укладення договору кредиту.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері регламентує Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016, який набрав чинності 10.06.2017.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016, договір про споживчий кредит – вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

За змістом ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Суд встановив, що 02.09.2022 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4335920842, який було підписано ОСОБА_1 з використанням електронного цифрового підпису позичальниці, відтвореним шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора FS30757645.

Відповідно до п. 1.1. Договору, кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з п. п. 1.2., 1.3. Договору кредитодавець надав відповідачці кредит у сумі 35 553,00 грн строком на 60 місяців, зі сплатою щомісячних процентів – 3,50% від суми кредиту, річний процент 10,99% від суми боргу за Договором, а відповідачка ОСОБА_1 зобов`язалась сплачувати проценти за користуванням кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених графіком платежів.

Відповідно до п. 1.4. Договору, підписавши цей договір, відповідачка доручила ТОВ «ФК «ЦФР» виплатити/сплатити, за рахунок отриманого кредиту, такі суми грошових коштів за наступними реквізитами: на користь ОСОБА_1 рахунок у АТ «ТАСКОМБАНК» у сумі 33 860,00 грн.

За умовами п.п. 3.5, 3.6, 3.7 Договору, всі інші умови кредитного договору зазначено в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» редакція від 02.02.2022, які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kredіtmarket.ua, з якими позичальник ознайомився до укладення цього договору та до яких позичальник приєднується, підписавши цей договір. Цей договір, умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» редакція від 02.02.2022 складають єдиний кредитний договір. Позичальник, підписавши цей договір, підтверджує, що свій примірник цього договору він отримав. Сторони підтверджують, що до підписання цього договору вони домовились, що підписання цього договору зі сторони кредитодавця може бути здійснено власноручним підписом уповноваженої особи кредитодавця або накладенням електронного підпису або використанням факсимільного відтворення печатки кредитодавця та аналогів власноручного підпису уповноважених осіб кредитодавця за допомогою засобів механічного копіювання.

Також 02.09.2022 ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 підписала Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 5920842.

Відповідно до пунктів 4, 5 Паспорту кредиту, сума кредиту становить 35 553,00 грн. Строк, на який надається кредит, становить 60 місяців. Розмір процентної ставки при наданні кредиту становить 5% від суми кредиту, розмір щомісячних процентів 3,50% від суми кредиту, розмір річних процентів 10,99% від суми боргу. Ставка щодо кожного виду процентів є фіксованою. Загальні витрати за кредитом становлять 87 394,12 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом становить 121 254,12 грн, реальна річна процентна ставка 93,70%.

Крім цього, у п. 6 Паспорту кредиту зазначено порядок повернення кредиту, зокрема кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про належне укладення кредитного договору № 4335920842 від 02.09.2022 між ТОВ «ФК «ЦФР» та позичальницею ОСОБА_1 .

2. Факт отримання грошових коштів у позику.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг») до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.

У матеріалах справи відсутні відомості про відмову споживача від договору про споживчий кредит.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення § 1 Глави 71 ЦК України (позика), якщо інше не встановлено § 2 Глави 71 ЦК України (кредит) і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На вимогу ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів у позику від ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитним договором № 4335920842 від 02.09.2022 підтверджено копією платіжної інструкції № І269294004 від 02.09.2022 (про перерахування грошових коштів на погашення заборгованості по кредитному договору 6345858586 від 31.01.2022 за рахунок кредитних коштів згідно кредитного договору 4335920842 від 02.09.2022 за заявою клієнта ОСОБА_1 ), копією виписки по особовим рахункам кредитного договору № НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за період з 02.09.2022 по 01.05.2025.

Виписка по банківському рахунку є належним доказом, що відображає рух коштів та доводить неналежне виконання відповідачкою своїх обов`язків з погашення кредиту.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписка з банкового рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

Верховний Суд у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відтак, суд відхиляє доводи представниці відповідачки щодо неотримання відповідачкою кредитних коштів, оскільки матеріалами справи підтверджено, що первісний кредитор ТОВ «ФК «ЦФР» зобов`язання перед ОСОБА_1 , взяті на себе за кредитним договором № 4335920842 від 02.09.2022, виконав у повному обсязі.

З огляду на вказане, суд вважає факт виконання кредитодавцем умов договору з передачі грошових коштів доведеним, та на цій підставі, виниклим обов`язок відповідача повернути позичені грошові кошти в порядку та на умовах, визначених договором кредитування.

3. Факт невиконання позичальником обов`язку з повернення кредиту.

Порядок та строки повернення кредиту визначено у договорі (п. 1.3), паспорті кредиту (п. 6), підписаних відповідачкою з використанням електронного цифрового підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідачка підписанням кредитного договору підтвердила, що перед укладанням цього кредитного договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація щодо умов кредитування.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що отримавши грошові кошти у позику в сумі 35 553,00 грн, відповідачка повернула їх ТОВ «ФК «ЦФР» повністю.

За змістом ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За змістом ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Виписка по банківському рахунку є належним доказом, що відображає рух коштів та доводить неналежне виконання відповідачкою своїх обов`язків з погашення кредиту.

Належні і допустимі докази виконання позичальницею ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором № 4335920842 від 02.09.2022 обов`язків з повернення позичених грошових коштів та процентів у матеріалах справи відсутні.

4. Факт переходу права вимоги від клієнта до фактора.

У ході дослідження факту права на позов у контексті переходу права вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «ТАСКОМБАНК» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі кредитного договору № 4335920842 від 02.09.2022, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 , суд встановив таке.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Виконання боржником грошової вимоги факторові звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом (ст. 1082 ЦК України). За змістом ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача статусу фінансової установи.

Суд встановив, що 01.09.2021 між ТОВ «ФК «ЦФР» (Клієнт) та AT «ТАСКОМБАНК» (Фактор) укладено Договір про відступлення права вимоги № 01/09/21, згідно з п. 2.1. якого, у відповідності до умов цього Договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та Договорами забезпечення до них та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 2.2. договору, сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор зобов?язаний набувати такі Права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимог (зразок якого наведено у Додатку 1 до цього Договору) із зазначенням Ціни договору та розміру Заборгованостей Позичальників. Підписані Сторонами відповідні Реєстри прав вимог є невід?ємною частиною цього Договору. Передача Кредитних справ та іншої Документації за Кредитом регламентується окремим Договором зберігання, що укладається між Сторонами. Розмір Заборгованостей Позичальників, Права вимоги до яких відступається згідно Реєстру прав вимог, вказується у кожному окремому Реєстрі до цього Договору. Реєстр прав вимог складається Сторонами в паперовому та електронному вигляді (у форматі .xls). Реєстр прав вимог на паперовому носії (з основною інформацією за Кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками Сторін і скріплюється печатками Сторін. Реєстр прав вимог на електронному носії (з додатковою інформацією за Кредитними договорами) передається Первісним кредитором Новому кредитору і повинен повністю відповідати Реєстру прав вимог на паперовому носії в частині основної інформації за Кредитними договорами, підписаному Сторонами. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у Реєстрі прав вимог на паперовому носії та Реєстру прав вимог на електронному носії перевагу має інформація Реєстру прав вимог на паперовому носії.

На підставі п. 3.4 договору, право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі Ціни договору на рахунок Первісного кредитора, після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до Позичальників стосовно їх Заборгованостей по Кредитним договорам, а також по відношенню до Поручителів стосовно їх зобов`язань за Договорами забезпечення. Разом з Правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Як вбачається з копії платіжної інструкції банку № 1017137839 від 05.09.2022, АТ «ТАСКОМБАНК» перерахувало на користь ТОВ «ФК «ЦФР» грошові кошти згідно договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021 на суму 571 706,86 грн.

На підставі Реєстру прав вимоги від 05.09.2022 АТ «ТАСКОМБАНК» набуло права вимоги, у тому числі до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 4335920842 від 02.09.2022.

Позивач АТ «ТАСКОМБАНК» надсилав відповідачці ОСОБА_1 повідомлення-вимогу від 11.06.2025 про необхідність дострокового повного повернення кредиту у зв`язку із тривалим невиконанням зобов`язань за кредитним договором № 4335920842 від 02.09.2022.

Відтак, суд відхиляє доводи представниці відповідачки щодо неправомірності переходу права вимоги щодо ОСОБА_1 до позивача та вважає доведеною обставиною перехід прав вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021 щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «ТАСКОМБАНК» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі кредитного договору № 4335920842 від 02.09.2022, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 .

Отже, судом встановлено факти укладення кредитного договору № 4335920842 від 02.09.2022 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 ; виконання ТОВ «ФК «ЦФР» зобов`язань перед ОСОБА_1 , взятих на себе за кредитним договором № 4335920842 від 02.09.2022 у повному обсязі; невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 4335920842 від 02.09.2022; переходу на підставі договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021 прав вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «ТАСКОМБАНК» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі кредитного договору № 4335920842 від 02.09.2022, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 .

На підставі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На підставі положень ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Стосовно суми заявленого до стягнення основного зобов`язання (тіла кредиту) в розмірі 31 226,81 грн суд виходить із відсутності у справі доказів виконання позичальницею її обов`язків щодо повернення позичених коштів, відтак, зазначені грошові кошти підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача у заявленому розмірі.

Як вбачається із долученого позивачем АТ «ТАСКОМБАНК» розрахунку заборгованості позичальниці ОСОБА_1 за кредитним договором № 4335920842 від 02.09.2022, сума загальної заборгованості позичальника перед кредитодавцем становить 53 186,28 грн, з них 31 226,81 грн заборгованості за основною сумою боргу, 3987,52 грн заборгованості за річними процентами, 17 971,95 грн заборгованості за щомісячними процентами.

Суд зауважує, що відповідачка не спростувала наявного у матеріалах справи розрахунку.

Натомість, суд, здійснивши перерахунок щомісячних процентів за користування кредитом за формулою 35 553/100х3,5х32=39819,36 та віднявши від цієї суми сплачені позичальником, як визнає позивач, 21 847,57 грн, встановив, що розмір заборгованості позичальника перед кредитодавцем становить 17 971, 79 грн, а не 17 971, 95 грн, які навів у розрахунку позивач.

При перерахунку судом річних процентів за користування кредитом у розмірі 3987,52 грн помилок у розрахунку, наведеному позивачем, не виявлено.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми позичених коштів в будь-який час.

На підставі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, дослідженими в судовому засіданні, оціненими кожен по окремості, а також у сукупності та взаємозв`язку, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального права, з дотриманням вимог процесуального права, суд дійшов висновку, що майнові права позивача підлягають захисту в судовому порядку, позов підлягає задоволенню частково, а порушене право відновленню шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 4335920842 від 02.09.2022, укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 у розмірі 53 186,12 грн, з яких: 31 226,81 грн становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту), 3987,52 грн становить заборгованість за нарахованими річними процентами, 17 971,79 грн становить заборгованість за нарахованими щомісячними процентами.

Щодо питання про розподіл судових витрат, яке підлягає вирішенню відповідно ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення, то на підставі ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на відповідача.

Розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду позивача відповідно до поданої копії платіжної інструкції банку № 2162664040 від 12.08.2025, становить 2422,40 грн, у процентному співвідношенні задоволено 99,99% позовних вимог, відтак, стягненню з відповідачки підлягає 2422,40/100*99,99=2422,16 грн сплаченого при зверненні до суду судового збору.

На підставі наведеного та керуючись статтями 41, 55 Конституції України, статтями 15, 16, 205, 207, 525-530, 610, 626, 628, 629, 638, 639, 1054-1056-1, 1077-1086 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13-15, 19 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-84, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 4335920842 від 02.09.2022 – в розмірі 53 186 (п`ятдесят три тисячі сто вісімдесят шість) гривень 12 копійок, з яких: 31 226 (тридцять одна тисяча двісті двадцять шість) гривень 81 копійка становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту), 3987 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 52 копійки становить заборгованість за нарахованими річними процентами, 17 971 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят одна) гривня 79 копійок становить заборгованість за нарахованими щомісячними процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 16 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (ІКЮО в ЄДРПОУ: 09806443; місцезнаходження: проспект Леоніда Каденюка, будинок № 23, місто Київ, 02094).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повне рішення суду складено і підписано 04.03.2026.

Головуюча суддя Турчин-Кукаріна І.В.