Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №607/24583/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2026 Справа №607/24583/25 Провадження №2/607/2557/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді - Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

25 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про зміну (способу) розміру аліментів, визначеного рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року (справа № 607/9515/17), із частки від доходу платника аліментів на тверду грошову суму, та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 7 000 грн на кожну дитину, однак не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подачі позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2013 року - розірвано. У цьому шлюбі, у них народилося двоє синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2016 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21 березня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року (справа № 607/9515/17) вирішено збільшити розмір аліментів, встановлених рішенням суду від 06 травня 2016 року, й стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі

1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), однак не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 02 серпня 2017 року та до досягнення дітьми повноліття.

Автор позову зауважує, що 13 серпня 2019 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_7 , діти проживають з нею та перебувають на її матеріальному утриманні. Позивач звертає увагу на те, що крім аліментів, визначених рішенням суду, відповідач не надає синам жодної матеріальної допомоги, матеріальне становище позивача погіршилось внаслідок зростання витрат на дітей. Так, старший син навчається у закладі вищої освіти, навчання в якому є платним та складає 13 500 грн на півріччя. Молодший син ОСОБА_8 відвідує гуртки вільної боротьби та боксу, що потребує додаткових витрат. ОСОБА_1 стверджує, що розмір її доходу не дозволяє повною мірою матеріально забезпечувати потреби дітей, а розмір аліментів, які вона отримує від відповідача, є недостатнім для їх забезпечення. ОСОБА_2 є матеріально забезпеченим, оскільки отримує доходи від здійснення перевезень територією України та за її межами. Тож матеріальне становище відповідача, наявність роботи за кордоном - з одного боку, та суттєве збільшення витрат на дітей - з іншого, дає підстави для звернення до суду з метою збільшення розміру аліментів.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, проте подала заяву, в якій висловила прохання розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, а також зазначила, що позов підтримує у повному обсязі й просить його задовольнити, стосовно можливості ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином (зокрема, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № R067089439270, № R067072499937, № R067098551481).

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик.

Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Як було зазначено, позивач скористалася вимогами цієї норми.

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).

Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, позивач заявила клопотання про розгляд справи без її участі, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є: ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_5 (мати), що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , відповідний актовий запис № 49, місце реєстрації: відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції (а.с. 4). ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого є: ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_5 (мати), про що свідчить копія свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 , відповідний актовий запис за № 890, місце реєстрації: відділ державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції (а.с. 5).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року (справа № 607/9515/17) збільшено розмір аліментів, встановлених рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2016 року та ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), однак не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 02 серпня 2017 року та до досягнення дітьми повноліття

(а.с. 9 - 12).

23 серпня 2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_3 , актовий запис № 1532, місце реєстрації: Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (а.с. 3).

Відповідно до договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 573636 від 21 липня 2025 року, укладеного між Західноукраїнським національним університетом (далі - ЗУНУ) та ОСОБА_1 , яка діє в інтересах здобувача освіти

ОСОБА_3 загальна вартість платної освітньої послуги за навчання становить 76 500 грн, тобто 27 000 грн за навчальний рік (а.с. 6).

Згідно з платіжною інструкцією № 0.0.4521683492.1 від 30 серпня 2025 року ОСОБА_1 здійснила оплату ЗУНУ у розмірі 13 500 грн; призначення платежу: оплата за навчання студента КЕПІТ ОСОБА_3 , група ПДт-1 (а.с. 8).

Як вказано у довідці ЗУНУ № 1582 від 28 жовтня 2025 року, виданої ОСОБА_3 , він навчається у відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж економіки, права та інформаційних технологій ЗУНУ» за спеціальністю К9 «Правоохоронна діяльність»; строк навчання з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2028 року (а.с. 7).

У відповіді № 2375084 від 23 лютого 2026 року з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи вказано, що за період

з 1 кварталу 2024 року по 1 квартал 2026 року ОСОБА_2 отримав дохід у розмірі

1 093 747,11 грн.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2.2. Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (частина друга); сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя).

Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 1989 року держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейний кодекс України (далі - СК України) визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів (частина перша статті 1).

Як вказано у статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно з вимогами частини першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України); способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частини перша - третя статті 181 СК України).

Системне тлумачення зазначених норм дає підстави для висновку, що дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).

2.3. За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).

За частиною третьою статті 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частиною першою статті 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз`яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік»

від 3 грудня 2025 року № 4695-IX прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2026 року - 3 512 грн, а для працездатних осіб - 3 328 грн.

Враховуючи вищенаведене, величину прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також положення статті 180 СК України про те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, суд доходить висновку про наявність підстав для збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

У роз`ясненнях, зазначених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, вказано, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України (див. пункт 17).

Відповідно до частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При вирішенні позовних вимог суд бере до уваги, що в поданій до суду позовній заяві та в судовому засіданні, яке відбулося 09 лютого 2026 року, позивачем ОСОБА_1 відповідно до статті 81 ЦПК України не в повній мірі обґрунтовано розмір матеріальної допомоги, яку вона потребує щомісячно від відповідача на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також не наведено доказів у підтвердження того, що ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх синів у розмірі 7 000 грн на кожну дитину щомісячно та до досягнення ними повноліття.

Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач є працездатною особою молодого віку, суд вважає, що відповідач спроможний сплачувати позивачу аліменти на утримання старшого сина - ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн, оскільки він навчається та потребує більшої матеріальної допомоги, а на молодшого сина - ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 грн щомісячно, але не менше ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Доказів того, що за станом здоров`я та/або матеріального становища відповідач не може сплачувати аліменти на утримання своїх дітей, суду не надано. Також суду не надано доказів наявності у відповідача інших утриманців.

За таких обставин суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн, та сина - ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з моменту звернення позивачки до суду та до досягнення дитиною повноліття. Суд керується виключно інтересами дитини та вважає, що саме такі розміри аліментів є необхідними і достатніми для нормального розвитку і утримання дітей.

Доказів, які б спростовували наведене, відповідачем не надано.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Суд керується тим, що неповнолітні діти проживають з матір`ю, враховує вік дітей, стан здоров`я та матеріальне становище синів, матеріальний стан позивача, вартість життя у сучасних умовах, платне навчання старшого сина, матеріальне становище платника аліментів, а також, право одержувача аліментів на зміну розміру аліментів, тому вважає, що необхідно змінити існуючий спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн, та сина - ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 грн щомісячно, але не менше ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття.

Визначення аліментів у більшому розмірі не становитиме для платника аліментів надмірного тягаря і не може негативно вплинути на матеріальне забезпечення відповідача, з огляду на його матеріальний стан, розмір отриманого доходу.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи той факт, що позов про зміну способу стягнення аліментів задоволений в повному обсязі, а позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) копійок.

Керуючись статтями 2, 4, 12 - 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 258 - 268, 273 - 274, 280 - 289,

352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити частково.

2. Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються за рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року (справа № 607/9515/17), з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), однак не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 02 серпня 2017 року та до досягнення дітьми повноліття, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі

5 000 (п`ять тисяч) гривень, та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень, щомісячно, але не менше ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати із дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття.

3. Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень, та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень, щомісячно, але не менше ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати із дня набрання даним рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття.

4. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

5. Стягнення за рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року (справа № 607/9515/17), з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі

1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), однак не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 02 серпня 2017 року та до досягнення дітьми повноліття - припинити з дня набрання цим рішенням законної сили.

6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

7. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

8. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

9. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

10. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

11. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

12. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

13. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

14. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

15. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

16. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 березня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя Т. І. Якімець