Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №159/7930/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/7930/25 Головуючий у 1 інстанції: Смалюх Р. Я.

Провадження № 22-ц/802/372/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2025 року

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство (далі – АТ) «Універсал Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 03 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та цього ж дня підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 39 800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .

Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

Взятий на себе обов`язок банк виконав належним чином, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, ОСОБА_1 належним чином своїх договірних зобов`язань не виконував та станом на 27 серпня 2025 року відповідачем допущено істотне порушення зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 27 серпня 2025 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості.

Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим, та відповідно до пунктів 5.18., 5.19. Умов, кредит став у формі «на вимогу». Станом на 08 вересня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором становить 53 167 грн 75 коп., що складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) – 53 113 грн 37 коп.; заборгованості за пенею – 54 грн 38 коп.

Ураховуючи наведене, АТ «Універсал Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Моnobank» від 03 квітня 2021 року у розмірі 53 167 грн 75 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

Заочним рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2025 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Моnobank» від 03 квітня 2021 року у розмірі 26 410 грн 57 коп., що є залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) станом на 14 вересня 2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник позивача АТ «Універсал Банк» Македон О. А., покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про їх задоволення, в решті просив рішення суду залишити без змін.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі, відмовивши у стягненні з відповідача на користь банку 26 757 грн 17 коп. Суд не дослідив механізму отримання банківських послуг, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.

Вказує, що всі Умови і правила за всі періоди розміщені на сайті Мonobank (https://www.monobank.ua/terms), є публічно доступними, викладеними у форматі PDF, із зазначенням рішень, на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності.

Покликався на те, що відповідач підтвердив свою згоду з указаними документами в електронному вигляді у мобільному додатку «monobank» шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису, відтак, сторонами погоджені усі істотні умови договору. Виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, період, за який нарахована заборгованість. Водночас відповідач не надав суду доказів, які би спростовували правильність наданого банком розрахунку, а тому в суду були відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості у розмірі 26 757 грн 17 коп.

Зазначив, що загальний розмір заборгованості становить 53 167 грн 75 коп., що складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) – 53 113 грн 37 коп.; заборгованості за пенею та комісією - 54 грн 38 коп.; заборгованості за порушення грошового зобов`язання - 0 грн. Тобто, саме заборгованість за тілом кредиту складає 53 167 грн 75 коп., яку суд не стягнув у повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подав.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 04 березня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки в частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржується, то відповідно до норм ст. 367 ЦПК України апеляційним судом у цій частині рішення не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. В частині розміру судового збору рішення суду підлягає зміні.

АТ «Універсал Банк» запустило проект Монобанк, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Мonоbank». На цих платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт, а банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.

Встановлення ділових відносин з клієнтом, починаючи з травня 2020 року відбувається, у тому числі дистанційно, шляхом верифікації клієнта очно на точці видачі; верифікація клієнта очно банку у зручному для клієнта місці; верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці; відеоверифікація працівником банку дистанційно; дія шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом.

Всі умови обслуговування рахунків фізичних осіб в банку опубліковані на офіційному сайті банку та доступні для ознайомлення.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 квітня 2021 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій зазначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Крім того ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язувався виконувати його умови.

В анкеті-заяві також зазначено, що позичальник беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Пільговий період користування кредитом становить 62 дні. У разі виходу за пільговий період на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,1% на місяць.

Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором, визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях, а також підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису.

Згідно із довідкою про наявність рахунку від 08 вересня 2025 року позивач видав відповідачу банківську картку № НОМЕР_2 у валюті – гривня з терміном дії до жовтня 2024 року.

Кредитором був встановлений кредитний ліміт у розмірі 5 000 грн – 03 квітня 2021 року, 4 000 грн – 19 листопада 2023 року, 39 800 грн – 08 січня 2025 року.

У паспорті споживчого кредиту чорної картки Монобанк у розділі 4 зазначена базова процентна ставка 3,1% в місяць (37,2% річних).

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались за ставкою 37,2% за період з 11 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року, з 01 квітня 2022 року по 31 липня 2022 року за ставкою 19,2%, а з 01 серпня 2022 року по 08 вересня 2025 за ставкою 37,2%. Заборгованість за кредитним договором становить 53 167 грн 75 коп.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що анкета-заява від 03 квітня 2021 року підписана особисто відповідачем ОСОБА_1 фізичним підписом, у анкеті-заяві також зазначений його відкритий електронний ключ. Зазначений підпис підтверджує, що сторони погодили, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на дві групи законодавчо встановлені (їхній розмір та підстави стягнення визначаються нормативно-правовими актами) та договірні (визначаються безпосередньо сторонами у договорі).

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення процентів, зокрема їх розміру та порядку нарахування, крім розрахунку заборгованості за кредитним договором, покликався також на Паспорт споживчого кредиту, Тарифи, Умови та правила, розміщені на офіційному сайті банку https://monobank.соm.ua.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил, був ознайомлений саме з цією версією Умов і правил і погоджувався на наведені у позовній заяві тарифи кредитування.

За відсутності підтверджень щодо конкретних умов, які були запропоновані відповідачу, а також через відсутність у анкеті-заяві чіткої домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, подані банком Умови та правила не можуть розглядатися як типовий документ, що автоматично застосовується до укладеного між сторонами кредитного договору.

Крім того, судом звернуто увагу на те, що анкета-заява підписана позичальником 03 квітня 2021 року, а долучений до позову витяг з Умов і правил набув чинності лише 27 листопада 2021 року, тобто надані позивачем Умови та правила не існували на час виникнення правовідносин з кредитування між позивачем та відповідачем.

У своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин».

Крім того, роздруківка зазначених документів із сайту також не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила, про що вказано і у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Суд правильно вказав, що позивачем не доведено, що відповідач погодив саме ці Умови і правила, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, які долучені ним до матеріалів справи, а тому відсутні підстави вважати, що укладений між сторонами кредитний договір містив саме такі умови (щодо розміру процентів, збільшення /зменшення кредитного ліміту, зарахування коштів кредитного ліміту в погашення прострочених процентів) про узгодження яких стверджував позивач.

У розділі 4 Паспорта споживчого кредиту містяться застереження, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених у паспорті, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Паспорт споживчого кредиту, як це передбачено ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування», є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит та ряд застережень.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила це значний за обсягом документ (наданий до позову лише витяг з Умов та правил складає 41 сторінку), що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору кредитор дотримав вимог, передбачених ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок суперечив би принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також призвів би до несправедливого покладення на слабшу сторону - споживача - необґрунтованого обов`язку самостійно з`ясовувати зміст кредитного договору.

Також суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що позивач, нарахувавши відповідачу проценти за користування кредитними коштами, не обліковував ці проценти на окремому рахунку, а здійснював переведення цих процентів у тіло кредиту шляхом їх погашення новими кредитними коштами, для чого збільшував кредитний ліміт (овердрафт).

У такий спосіб позивач за час дії кредитного договору нарахував відповідачу 26 757 грн 17 коп. процентів та здійснив їх погашення за рахунок виданого кредиту. У такий спосіб збільшилася заборгованість за основною сумою (тілом) кредиту на суму 26 757 грн 17 коп.

Тобто заборгованість по тілу кредиту збільшувалася не за рахунок того, що відповідач використовував кредитні кошти на споживчі потреби, а за рахунок того, що позивач, збільшуючи кредитний ліміт, погашав прострочені проценти цими новими кредитними коштами. Ці кредитні кошти позивач обліковував як виданий відповідачу кредит, який відразу списувався позивачем на погашення прострочених процентів.

Отже, погасивши прострочені проценти новими кредитними коштами, фактично відбувалося нарахування процентів на прострочені проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за процентами за користування кредитом.

Таким чином, висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування в оскаржуваній частині.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування в оскаржуваній частині відсутні.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 3 028 грн, оскільки це не узгоджується із положеннями ст. 141 ЦПК України, якою визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд не врахував, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір»).

Зважаючи на те, що судом першої інстанції позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено частково на 49,67%, тому на його користь з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягав стягненню судовий збір у розмірі 1 504 грн (26 410 грн 57 коп./53 167 грн 75 коп. х 3 028 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат не відповідає вимогам закону, тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, його необхідно в цій частині змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 504 грн.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2025 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

В частині розміру судового збору рішення суду, змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 1 504 (одна тисяча п`ятсот чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: