Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №758/12089/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12089/25

Категорія 69

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Блащука Д.В.,

при секретарі судового засідання Пащелопі Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року позивач звернулася до Подільського районного суду м. Києва з зазначеним позовом в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і до повноліття дитини.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 22 червня 2022 року Подільським районним судом міста Києва у цивільній справі № 758/17085/21 було прийнято рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивач та відповідач мають спільну дитину: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження видане виконавчим комітетом Горенської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області від 01 червня 2017 Серія НОМЕР_3 , що додається до позовної заяви.

В свідоцтві про народження дитини батьком записано відповідача.

Як до моменту розлучення так і після розлучення спільна дитина проживає разом з позивачем.

Зазначає, що спір між позивачем та відповідачем, щодо визначення з ким проживає дитина - відсутній.

Так само, між позивачем та відповідачем відсутній спір, щодо встановлення графіку побачень та спілкування відповідача, як батька, з спільною дитиною.

Відповідач не бере участі у вихованні спільної дитини та не виконує свій обов`язок щодо ії утримання, матеріальної допомоги не надає, фактично переклавши цей обов`язок на позивача.

Позивач неодноразово усно зверталася до відповідача з пропозиціями врегулювати спірні питання пов`язані зі сплатою аліментів на утримання дитини, але відповідач щоразу повідомляв, що не має роботи, аліменти сплачувати не має можливості.

В зв`язку з цим позивач окрім того, що змушена знаходити можливості для повсякденного стабільного матеріального забезпечення родини, має здійснювати додаткові заходи та нести витрати, які мав би частково компенсувати відповідач в т.ч. забезпечувати побут та навчання дитини.

Додатковим обґрунтуванням вимоги, щодо стягнення з відповідача аліментів зазначає постійне збільшення вартості продуктів харчування, товарів першої необхідності, вартості дитячого одягу. Позивач самостійно оплачує вартість продуктів харчування, одягу, шкільного приладдя, за навчання дитини в гуртках, інш.

Вказує, що в силу життєвих обставин позивач разом з спільною дитиною змушена винаймати приміщення в гуртожитку та сплачувати щомісячно 6200,00 грн. На підтвердження зазначеного надає Договір угоду № 9-6828/Р від 01.06.2025р. про зміни до договору найму житлового приміщення № 6828/Р від 10.05.2022р.

Зазначає, що 17 червня 2025 року внаслідок ракетного обстрілу приміщення гуртожитку в якому позивач разом з дитиною проживали, було пошкоджено внаслідок чого позивач зазнала матеріальних збитків від такого пошкодження, тимчасово була змушена виїхати з гуртожитку до усунення наслідків ракетного обстрілу.

Позивач повідомляла відповідача про такі обставини, але відповідач повідомив, що допомогти нічим не може.

Обгрунтовуючі позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач є фізично здоровим та працездатним, а тому може сплачувати аліменти на рівні 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) оскільки є військовослужбовцем з 2024 року та відповідно має регулярний дохід у вигляді заробітної плати та інших виплат згідно Закону.

На підставі викладено просить позов задовольнити.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12.08.2025 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Оскільки розгляд справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони у судове засідання не викликалися.

За ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши документи, наявні матеріали цивільної справи, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2016 виконавчим комітетом Гостомельської селищної ради міста Ірпіня Київської області між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб.

У шлюбі у подружжя народилася дитина: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , видане 01.06.2017 Виконавчим комітетом Горенської сільської ради Києво-Стятошинського району Київської області, актовий запис № 17.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22.06.2022 у справі №758/17085/21 шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 06.09.2016 виконавчим комітетом Гостомельської селищної ради міста Ірпіня Київської області - розірвано.

Відомостей про наявність на утриманні у відповідача інших неповнолітніх дітей матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Окрім того, відповідач не позбавлений обов`язку утримувати своїх дітей. Разом з тим, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання не є у переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дітей, проте, безумовно, враховується судом при визначенні розміру аліментів.

Відповідно до ч.9 ст.7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Крім того, необхідно звернути увагу на ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України, відповідно до яких доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Аліменти - це кошти на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування нескладних захворювань та ін.

Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін, що сторони не змогли добровільно досягнути згоди про розмір сплачуваних аліментів, а також обов`язок утримувати дітей покладається рівною мірою на матір і батька.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Окремо необхідно звернути увагу, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ст.191 СК України).

Враховуючи викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги потреби дитини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки позивач за даною категорією справ звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 142, 206, 263-265, 274-279, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання:

АДРЕСА_1 .

- відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Суддя А.М.Блащук