Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №748/2536/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 березня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/2536/25

Головуючий у першій інстанції – Костюкова Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/401/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючої-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.

секретар: Шкарупа Ю.В.

Заявник: ОСОБА_1

Заінтересована особа: Чернігівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті (суддя Костюкова Т.В.), ухвалене о 10 год. 49 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 29 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Бронніци Московської області Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Довжик Чернігівського району Чернігівської області. Заява мотивована тим, що померла є матір`ю заявника, з якою він не мав жодних контактів, про її смерть дізнався випадково від знайомих, які надіслали йому в месенджер копію свідоцтва про смерть. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входять земельні ділянки у кількості 14 штук. Відповідно до заповіту, посвідченого 19 червня 2017 року секретарем виконкому Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповідала все своє майно заявнику. Проте ОСОБА_1 не може реалізувати свої спадкові права, оскільки смерть спадкодавця сталася на території Російської Федерації, з якою Україна припинила правові відносини і ця обставина позбавляє можливості зареєструвати факт смерті в органах ДРАЦС на території України та отримати свідоцтво про смерть українського державного зразка. Також у заявника відсутній оригінал свідоцтва про смерть російського зразка.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видано на підставі вимог чинного законодавства іноземної держави, на території якої померла мати заявника, містить необхідні реквізити, та в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04 лютого 2023 року №107 не потребує засвідчення апостилем та подальшої легалізації, та вважається дійсним на території України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не взяв до уваги відсутність у заявника оригіналу свідоцтва про смерть своєї матері. Вказує, що з огляду на збройний конфлікт між Україною та Російською Федерацією ОСОБА_1 позбавлений фізичної можливості звернутися із заявою про видачу дубліката свідоцтва про смерть на території Російської Федерації та апостилювання цього документа її відповідними органами.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року розгляд справи призначено на 14:00 год. 28 січня 2026 року.

Представник заявника – адвокат Красненко Ю.В. судову повістку отримав в свій електронний кабінет 12 грудня 2025 року (а.с.87).

Заявник ОСОБА_1 отримав судову повістку 18 грудня 2025 року (а.с.91).

26 січня 2026 року від представника заявника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням на лікарняному. До клопотання додано копію медичного висновку про тимчасову непрацездатність, який дійсний з 15 січня 2026 року по 29 січня 2026 року (а.с.95).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 28 січня 2026 року по справі оголошено перерву до 10:00 год. 03 березня 2026 року. Залучено до участі у справі як заінтересовану особу рідного брата заявника – ОСОБА_3 . Витребувано від Чернігівської районної державної нотаріальної контори інформаційну довідку/витяг зі Спадкового реєстру щодо наявності або відсутності заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.98).

Згідно з листом Чернігівської районної державної нотаріальної контори від 03 лютого 2026 року спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не відкривалась.

Судову повістку про розгляд справи, призначений на 10:00 год. 03 березня 2026 року заявник ОСОБА_1 отримав 05 лютого 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Його представник – адвокат Красненко Ю.В. отримав судову повістку в свій електронний кабінет 02 лютого 2026 року (а.с.103).

02 березня 2026 року через систему «Електронний суд» на адресу Чернігівського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Красненка Ю.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням на лікарняному. До клопотання ним додано копію медичного висновку про тимчасову непрацездатність, який дійсний з 19 лютого 2026 року по 05 березня 2026 року.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Статтею 372 ЦПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи, а саме: суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу (ч.1 ст.240 ЦПК України).

Відповідно до ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Колегія суддів апеляційного суду визнає за можливе розглянути справу за відсутності заявника ОСОБА_1 та його представника – адвоката Красненка Ю.В., враховуючи, що: вказані особи належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання; попереднє судове засідання було відкладено за клопотанням представника заявника у зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю, проте він повторно не з`явився в судове засідання; явка учасників справи в судове засідання не є обов`язковою; заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі; наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обгрунтованого рішення, а також зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належали земельні ділянки (у кількості 14 штук), які передані нею в оренду (а.с.7-12).

Згідно з копією заповіту від 19 червня 2017 року, посвідченого Стопичевою С.П., секретарем виконкому Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 все своє майно заповідала ОСОБА_1 (а.с.16).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, виданого Муніципальною автономною установою «Багатофункціональний центр надання державних і муніципальних послуг Раменського міського округу Московської області», ОСОБА_4 , громадянка Російської Федерації, місце народження – УРСР, Чернігівська область, с.Довжик, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Бронніци, Московська область, Російська Федерація (а.с.15).

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.19).

Згідно з інформацією Державної прикордонної служби України за період з 01 січня 2020 року по 02 вересня 2025 року ОСОБА_5 перетнула державний кордон України 06 жовтня 2021 року у пункті пропуску Бачівськ (а.с.42).

Чернігівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області на запит суду першої інстанції повідомив про відсутність в архіві Відділу актового запису про смерть на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; перевірку наявності актового запису про державну реєстрацію смерті на вищевказану особу проведено по первинним та по поновленим актовим записам за період з 2018 року по 31 серпня 2025 року по Чернігівському району Чернігівської області та за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян на зазначену особу (а.с.47).

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Ці правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.

Відтак, чинне цивільне процесуальне законодавство України передбачає випадки звернення до суду, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого орган державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) може видати свідоцтво про смерть, а саме: - встановлення факту смерті особи в певний час - у разі неможливості реєстрації органом ДРАЦС факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку чи надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

У розглядуваній справі заявник просить встановити факт смерті його матері на території російської федерації, посилаючись на те, що він позбавлений можливості зареєструвати факт смерті в органах ДРАЦС на території України та отримати свідоцтво про смерть українського державного зразка. Також у нього відсутній і оригінал свідоцтва про смерть російського зразка. Стверджує, що вказане перешкоджає можливості реалізації його майнових прав – отримання свідоцтва про право на спадщину.

Врахувавши, що факт смерті ОСОБА_2 підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим відповідним державним органом іноземної держави, на території якої настала смерть вказаної особи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для встановлення факту смерті в судовому порядку, оскільки смерть вже підтверджена відповідним свідоцтвом про смерть.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 серпня 2024 року у справі № 643/8133/23, від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24, від 02 липня 2025 року у справі № 186/227/24, від 15 липня 2025 року у справі № 307/3991/23.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті його матері.

Суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Колегія суддів апеляційного суду вважає також безпідставними доводи апеляційної скарги щодо можливості встановлення юридичного факту за умови неможливості отримання оригінала відповідного документа, який посвідчує цей факт, оскільки така обставина сама по собі не є підставою для обов`язкового задоволення відповідної заяви.

У справі, що переглядається, відсутня необхідність у реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану на території України факту смерті ОСОБА_2 , оскільки смерть останньої підтверджується належним документом, виданим відповідно до законодавства іноземної держави.

Також не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 , що він позбавлений можливості звернутися із заявою про видачу дубліката свідоцтва про смерть на території російської федерації та апостилювання цього документа відповідними органами російської федерації.

Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами-членами СНД (зокрема, Україною і російською федерацією) та ратифікованої Законом від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Разом із тим 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Відповідно до цього Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.

Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Разом з тим, з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі.

Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Так, відповідно до п. 1 постанови КМУ від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Таким чином, станом на день розгляду справи судами першої і апеляційної інстанцій свідоцтво про смерть, видане на території російської федерації, не потребує будь-якої легалізації.

Враховуючи викладене в сукупності, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 4 березня 2026 року.

Головуючий: Судді: