Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №577/4948/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м.Суми

Справа №577/4948/24

Номер провадження 22-ц/816/222/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Петен Я. Л. , Черних О. М.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Жалковського Володимира Юрійовича

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2025 року, ухваленого у складі судді Галяна С. В., у м. Конотоп,

у с т а н о в и в:

У вересні 2024 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачки про виключення запису як батька з актового запису про народження дитини.

Свої вимоги мотивував тим, що він 24.12.2005 р. зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 , але сімейне життя не склалося та рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.02.2022 р. шлюб було розірвано. Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час відповідачка постійно чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми та повідомила, що він не має права забирати до себе дітей, оскільки не є їх біологічним батьком.

Тому просив виключити запис про нього, як батька, з актового запису № 43 від 16.10.2008 р. про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненого виконкомом Черкаської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області та актового запису № 1285 від 21.03.2018 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиненого Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Жалковського В. Ю. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у апелянта виникли сумніви щодо проведеної експертизи, проте судом першої інстанції за його клопотанням не була проведена повторна судова молекулярно-генетична експертиза.

На переконання позивача він не може бути батьком дітей, з врахуванням відсутності інтимних стосунків з відповідачкою на час ймовірного запліднення, оскільки, будучи професійним військовослужбовцем, перебував в цей час в місцях проведення антитерористичної операції.

Також звертає увагу на те, що відповідно до фотознімків дітей та позивача вбачається, що діти візуально зовсім не схожі на ОСОБА_1 , що додатково встановлює сумніви у правильності проведення експертизи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.

Клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Жалковського В.Ю. про призначення додаткової судової молекулярно-генетичної експертизи задоволенню не підлягає, оскільки обґрунтованих підстав, передбачених нормами процесуального закону клопотання не містить, крім того, вирішуючи дане клопотання, колегія суддів враховує і пояснення судового експерта ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Жалковського В.Ю., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24.12.2005р. сторони зареєстрували шлюб, який рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.02.2022 року було розірвано (а.с. 9,10).

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7,8).

Згідно висновку експерта за №103-229-2024 від 14.01.2025 р., ОСОБА_1 може бути біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ймовірність даної події складає не менше ніж 99,99%( а.с 36-39).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність кровного споріднення між батьком та дітьми підтверджується висновком експерта.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Як передбачено частиною першою статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Як визначено частинами другою - шостою вищевказаної статті, у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частина друга).

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (частина третя).

Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини (частина четверта).

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу (частина п`ята).

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується (частина шоста).

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права, згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зазначив, що у справах, в яких чоловік бажає ініціювати провадження про оспорювання батьківства щодо дитини, суть позову заявника полягає не у тому, що держава повинна була утриматися від дій, а радше у неспроможності національних судів вирішити питання його біологічних відносин з дитиною, тим самим забезпечивши «повагу» до «приватного життя» заявника. Хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов`язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов`язання можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя. Ці зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (див.: рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)»[ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 та № 60641/08, пункт 98, ЄСПЛ 2012). Межа між позитивними та негативними зобов`язаннями держави за статтею 8 Конвенції не підлягає чіткому визначенню, проте застосовні принципи є подібними. В обох контекстах слід враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між конкуруючими інтересами (там само, пункт 99) (YAKUSHEV v. UKRAINE, № 15978/09, § 16, 21, 22, ЄСПЛ, від 14 грудня 2018 року).

Тобто, чоловік, вважаючи, що він не є біологічним батьком дитини, відповідно до ч. 1 ст. 136 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини, а держава повинна забезпечити «повагу» до «приватного життя» позивача із дотриманням справедливого балансу інтересів.

Предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження, або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року)».

Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) також виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Таким чином, висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.

У справі, яка переглядається, з метою з`ясування обставин у справі судом першої інстанції за клопотанням позивача ОСОБА_1 було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання про те, чи є ОСОБА_1 біологічним батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 27)

Відповідно до висновку експерта Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» за №103-229-2024 від 14.01.2025 р., вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_6 складає величину не менш ніж 99,99% ( а.с.36-39)

Таким чином, колегія суддів, врахувавши висновок експертного дослідження, вважає його достатньою підставою для категоричного висновку щодо встановлення кровної спорідненості між особами.

Будь-які докази, які би свідчили про помилковість результатів експертизи у матеріалах справи відсутні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 - 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жалковського Володимира Юрійовича залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Я. Л. Петен

О. М. Черних