Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №472/553/25 — Миколаївський апеляційний суд

04.03.26

22-ц/812/512/26

Справа № 472/553/25 Головуюча у 1-й інстанції Орленко Л. О.

Провадження № 22ц/812/512/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

4 березня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Коломієць В. В., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Колосовою О. М.,

за участі: представника позивача – Муравського В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

поданою від її імені адвокатом Венделем Олегом Михайловичем,

на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Орленко Л. О. у селищі Веселинове Миколаївської області о 14 год 30 хв зі складанням повного рішення, у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Коллект Центр»

до ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 145 601 грн 99 коп. кредитної заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 22 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Служба миттєвого кредитування» та відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою використання нею одноразового ідентифікатора укладено договір про надання фінансових послуг №2105351706198 на суму 2 800 грн орієнтовним строком на 16 днів. В подальшому, 25 лютого 2021 року, між цими же сторонами укладено договір № 2105617070593 на суму 4 200 грн на той же строк використання кредитних коштів та 27 лютого 2021 року договір № 2105818533310 на суму 5 400 грн також на 16 днів.

За умовами договорів товариством надано позичальниці кошти зі сплатою 2% за кожен день користування кредитами, які збільшуються, починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, тобто після 16 днів користування на 1,64 %, а починаючи з 15 дня, наступного за відліком цього ж строку, на 1,38%, та в подальшому з 30 дня, наступного за орієнтовним днем повернення кредиту, на 2,65%. Граничні строки кредитування за кожним договором становлять один рік.

Внаслідок невиконання позичальницею своїх зобов`язань за договорами у неї виникли заборгованості, зокрема: за договором №2105351706198 від 22 лютого 2021 року на суму 27 773 грн 76 коп., яка складається із боргу за тілом кредиту в розмірі 2053 грн 76 коп. та процентами за користування кредитом в сумі 25719 грн 85 коп.; за договором №2105617070593 від 25 лютого 2021 року на суму 51 325 грн 22 коп., в тому числі за тілом кредиту в розмірі 4 116 грн та процентами за користування кредитом в сумі 54 785 грн 95 коп., які зменшені кредитором до 47 209 грн 22 коп.; за договором №2105818533310 від 27 лютого 2021 року на суму 66 503 грн 16 коп., яка складається із боргу тілом кредиту в розмірі 5 400 грн та процентами за користування кредитом в сумі 71 871 грн 84 коп., з яких пред`явлено до стягнення на суму 61 103 грн 16 коп..

За вказаними договорами ТОВ «Служба миттєвого кредитування» передало право вимоги спочатку на підставі договору факторингу Товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Вердикт Капітал», яке в подальшому його переуступило на підставі договорів про відступлення прав вимоги, у зв`язку з невиконанням відповідачкою своїх обов`язків, позивачу, який звернувся до суду із позовом про стягнення загальної суми боргу за трьома договорами в розмірі 145 601 грн 99 коп.

У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , вважала її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на ті обставини, що вказаних кредитних договорів не укладала, не підписувала, не отримувала ніякого електронного ідентифікатора, як і кредитних коштів, і тому надані позивачем кредитні договори не утворюють ніяких юридичних наслідків. Вважала відсутніми правові підстави для задоволення позову. Додатково вказала, що на припинення права кредитодавця на нарахування процентів за користування кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування, за наведеного вважала можливим нараховувати проценти за користування кредитними коштами лише протягом 16 днів, на які видавався кредит.

Посилалась на відповідну судову практику.

У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відповідачки, зазначивши про ідентифікацію відповідачки під час укладення кредитних договорів за її паспортними даними, телефоном та реквізитами банківської картки, а також про передбачений за умовами договорів граничний строк кредитування 365 днів та передбачену зміну процентів за користування кредитом в залежності від терміну фактичного користування коштами.

Посилався на відповідну судову практику, наполягав на задоволенні пред`явленого позову.

Одночасно звернувся з клопотанням про витребування у АТ КБ «Приватбанк» відомостей чи отримувала ОСОБА_1 платіжну картку із номером зазначеним у заявах-анкетах, докази зарахування на платіжну картку кредитних коштів, ідентифікаційні дані власника картки зазначеної в анкетах заявах та інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій.

У червні 2025 року відповідачка, діючи через свого представника ОСОБА_2 , направила додаткові заперечення на позовні вимоги з викладенням аргументів, переважно аналогічним викладеним у відзиві на позовну заяву.

У липні 2025 року позивачем направлені до суду додаткові пояснення по суті пред`явленого позову.

У відповідь на зазначені пояснення відповідачка, діючи через свого представника ОСОБА_2 , також направила додаткові пояснення з приводу строків нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 1 серпня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду, задоволено клопотання позивача та витребувано з АТ КБ «Приватбанк» відомості щодо отримання ОСОБА_1 платіжної картки із номером зазначеним у заявах-анкетах, докази зарахування на платіжну картку кредитних коштів, ідентифікаційні дані власника картки зазначеної в анкетах заявах та інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій.

У серпні 2025 року АТ КБ «Приватбанк» направлено відповідь на виконання вищевказаної ухвали суду.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2025 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено, ухвалено про стягнення з відповідачки на користь позивача загальної суми боргу в розмірі 145 601 грн 99 коп., з яких: борг за договором про надання фінансових послуг № 21053517066198 від 22 лютого 2021 року в розмірі 27 773 грн 61 коп.; борг за договором про надання фінансових послуг №2105617070593 від 25 лютого 2021 року в розмірі 51 325 грн 22 коп.; борг за договором про надання фінансових послуг № 2105818533310 від 27 лютого 2021 року в розмірі 66 503грн 16 коп. Розподілено судові витрати.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , діючи через свого представника Венделя О. М., посилалась на незаконність рішення суду та відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі, та просила про його скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та зменшення сум нарахованих процентів.

На думку відповідачки суд не звернув увагу на те, що розмір процентів, про стягнення яких просить позивач, не відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, оскільки у договорі, анкеті-заяві та графіку платежів зазначено, що якими орієнтовний строк повернення кредиту складає 16 днів з моменту його отримання, внаслідок чого проценти підлягають сплаті на 16тий день з моменту отримання позичальницею кредиту у відповідному розмірі.

Тому суду з позичальниці на користь кредитора слід було стягнути за кредитним договором №2105351706198 від 22 лютого 2021 року загальну суму боргу в розмірі 2 949 грн 76 коп., з яких, крім 2 053 грн 76 коп., яка є заборгованістю за основним зобов`язанням, 896 грн є сумою процентів, які підлягали нарахуванню та стягненню з відповідачки. За іншим договором №2105617070593 від 25 лютого 2021 року підлягало стягненню 1 344 грн заборгованості за процентами, за рахунок якої загальна сума боргу складає 5 460 грн, а за кредитним договором №2105818533310 від 27 лютого 2021 року борг за процентами повинен бути нарахований лише в сумі 1 728 грн, внаслідок чого загальна сума боргу за цим договором складає розмір в 7 128 грн.

В той же час здійснене нарахування суми процентів за кожним із договорів, після 16го дня, суми яких стягнуті з позичальниці за судовим рішенням не відповідають положенням, викладеним у пунктах 2.1.1.6 договорів, оскільки доказів подальшої пролонгації договорів матеріали справи не містять.

Крім того посилалася на вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», які передбачають тлумачення нечітких або двозначних положень договорів на користь споживача, та просила їх застосувати до спірних правовідносин, оскільки умови укладених нею договорів не містять чітких та зрозумілих для неї як споживачки умов про право нарахування процентів за фактичне правомірне користування коштами після закінчення їх строку. За такого відповідальність за їх нечітке викладення має нести позивач. Посилалась на судову практику.

Крім того, вважала стягнутий судом розмір витрат на правничу допомогу надмірним, оскільки їх розмір не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності через виготовлення однотипної позовної заяви, що не потребує від надавача правничої допомоги великих затрат часу на вивчення документів та надання усної консультації з вивчення документів протягом двох годин.

Позивачем на апеляційну скаргу подано відзив, у якому він вважав її доводи необґрунтованими, а рішення суду таким, що відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, переважно з аргументів аналогічних, викладених ним раніше у позовній заяві та відповіді на відзив. Звернув увагу суду, що у розрахунку заборгованості чітко зазначено з чого складається заборгованість та відповідно до яких умов договору її нараховано, натомість відповідачка власного рахунку не надала.

У запереченнях на відзив відповідачка, діючи через свого представника, заперечила доводи відзиву, виклавши раніше наведені нею аргументи щодо строку повернення кредиту протягом 16 днів, та неможливості нараховувати проценти поза межами цього строку.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 1046, 1049 ЦК України визначається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

При вирішенні справи судом встановлено, що 22 лютого 2021 року шляхом заповнення заявки на сайті товариства і отримання інформації про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» укладено договір про надання фінансових послуг № 2105351706198 на суму 2 800 грн, 25 лютого 2021 року договір №2105617070593 на суму 4 200 грн та 27 лютого 2021 року договір №2105818533310 на суму 5 400 грн з орієнтовним строком повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту, із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами: протягом 16ти днів - в розмірі 2 % річних за кожен день користування кредитом у разі повернення коштів протягом орієнтовного строку повернення кредиту; починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, тобто після 16ти днів, процентна ставка збільшується на 1,64 %; починаючи з 15 дня, наступного за відліком цього ж строку, збільшується на 1,38%; та з 30 дня наступного за орієнтовним днем повернення кредиту, остаточно збільшується на 2,65%. За такого, відповідно до положень пункту 1.9 договорів граничний строк кредитування (строк дії кредитних договорів) становить один рік (т. 1 а.с.21-41).

Також за умовами пункту 4.3 договорів сторонами погоджено, що реальна річна процентна ставка становить 730% (732% у високосний рік) річних при нарахуванні 2% у день; 1302,36 % (1306% у високосний рік) річних при збільшенні процентної ставки на 1,64% у день; 1711,7 % (1769,68% у високосний рік) річних при збільшенні процентної ставки на 1,38% у день; 2 735, 45 (2 743,05% у високосний рік) річних при збільшенні процентної ставки на 2,65% у день.

Як вбачається з повідомлень Товариства з обмеженою відповідальністю «Вей Фор Пей», ним підтверджено здійснення грошових переказів на платіжну картку НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанк», а саме: 22 лютого 2021 року о 16год 22хв 30сек грошового переказу в розмірі 2 800грн на підставі кредитного договору №2105351706198; 25 лютого 2021 року о 13год 04хв 44сек грошового переказу на суму 4 200 грн згідно кредитного договору №2105617070593; та відповідно 27 лютого 2021 року о 7год 10хв 01сек переказу на суму 5 400грн згідно до кредитного договору №2105818533310 (т.1 а.с.48, 45, 51).

У подальшому АТ КБ «ПриватБанк» суду повідомлено, що зазначену платіжну картку емітовано на ім`я ОСОБА_1 та згідно виписки про рух коштів на цю картку здійснені безготівкові зарахування: 22 лютого 2021 року - 2 800 грн; 25 лютого 2021 року - 4 200 грн; і 27 лютого 2021 року - 5 400 грн (т. 1 а.с.208-221).

За наведеного та після отримання повідомлення АТ КБ «ПриватБанк», обставини та факти укладення договорів відповідачкою ОСОБА_1 не заперечуються.

1 грудня 2021 року первісним кредитором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» за договором факторингу №1-12 відступлено право вимоги іншій особі - ТОВ «Вердикт Капітал» усіма укладеними з ОСОБА_1 договорами (т. 1 а.с.60-66).

За змістом договору факторингу клієнтом, яким є первісний кредитор, передано факторові право грошової вимоги до боржника щодо погашення заборгованості, строк платежу за якою настав (наявна вимога). Вимога на майбутнє за цим договором факторингу не передавалася.

До договору факторингу додана та передана фінансова документація, в тому числі, з розрахунком вимог, строк платежу яких настав за укладеними між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 договорами, а саме: за договором №2105351706198 від 22 лютого 2021 року загальним розміром в 14 699 грн 17 коп., що складається з: 2 053 грн 76 коп. тіла кредиту та 12 645 грн 41 коп. процентів, які розраховані на підставі умов, викладених у пункті 1.4 договору, за період з 22 лютого по 30 листопада 2021 року; за договором №2105617070593 від 25 лютого 2021 року в загальному розмірі 31 752 грн, що складається з: 4 116 грн тіла кредиту та 26 636 грн процентів, які розраховані на підставі умов, викладених у пункті 1.4 договору, за період з 25 лютого по 30 листопада 2021 року; за договором №2105818533310 від 27 лютого 2021 року загальним розміром в 40 824 грн, що складається з: 5 400 грн тіла кредиту та 35 424 грн процентів, які розраховані на підставі умов, викладених у пункті 1.4 договору, за період з 27 лютого по 30 листопада 2021 року (т.1 а.с.48зв-53).

Пунктом 2.5 договору факторингу передбачено право фактора здійснити наступне відступлення права вимоги будь-якій третій особі та здійснити нарахування та стягнення процентів з дати відступлення прав вимоги за договорами фінансових послуг (пункт 2.3), тобто здійснити нарахування за умовами договору з моменту переходу права, в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом, без підтвердження передачі фактору права майбутньої вимоги.

У подальшому, за договорами від 10 січня 2023 року та 10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило отримане право вимоги позивачу ТОВ «Коллект Центр» (т. 1 а.с.67-80).

До укладених між ними договорів приєднано додатки у вигляді акту прийому-передачі реєстру боржників та витягу з самого реєстру стосовно договору укладеного з відповідачкою за яким відступлене право вимоги на користь позивача, а також розрахунки заборгованості. Зокрема за правом вимоги до ОСОБА_1 , із розрахунком заборгованості: станом на 10 січня 2023 року: за договором від 22 лютого 2021 року на загальну суму в розмірі 27 773 грн 61 коп., яка складається з: 2 053 грн 76 коп. тіла кредиту та нарахованих процентів за період з 22 лютого 2021 року по 21 лютого 2022 року, в тому числі з дня отримання права вимоги в період з 1 грудня 2021 року по 22 лютого 2022 року в сумі 13 074 грн 44 коп.; та за договором від 25 лютого 2021 року на загальну суму в розмірі 58 901 грн 95 коп., яка складається з: 4 116 грн тіла кредиту та нарахованих процентів за період з 25 лютого 2021 року по 24 лютого 2022 року, в тому числі з дня отримання права вимоги з 1 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року в сумі 27 149 грн 9561 коп.; а також станом на 10 березня 2023 року за договором від 27 лютого 2021 року на загальну суму в розмірі 77 271 грн 84 коп., яка складається з: 5 400 грн тіла кредиту та нарахованих процентів за період з 27 лютого 2021 року по 26 лютого 2022 року, в тому числі з дня отримання права вимоги за період з 1 грудня 2021 року по 26 лютого 2022 року в сумі 36 447 грн 84 коп. (т. 1 а.с.54-56).

Тому позивачем, як правонаступником кредитора, заявлено не про стягнення сум боргу, платіж за якими настав станом на 1 грудня 2021 року, тобто на момент укладення договору факторингу, за яким первісним кредитором передано виключно право наявної вимоги, а не майбутньої вимоги, а ще і додатково нарахованих фактором процентів за період з 1 грудня 2021 року, як дня передачі грошової вимоги, платіж за якою настав, та відповідно до кожного окремого договору до 21 лютого, 24 лютого або 26 лютого 2022 року у відповідності до пункту 2.3 договору факторингу, що прямо суперечить предмету договору факторингу, визначеного у пункті 1 договору (т.1 а.с.60).

За положеннями статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, в тому числі в частині права позикодавця на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, за розрахунками первісного кредитора та позивача, як правонаступника, відповідачкою досі та належним чином умови договорів не виконані та отримані кредитні кошти не повернуті.

Тому, враховуючи наведене та вимоги статті 526 ЦК України, за якими зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача з відповідачки ОСОБА_1 суми основного боргу та процентів за користування кредитними коштами у відповідності до умов договору.

Згідно до змісту дослідженого місцевим та апеляційним судом договору та анкети-заяви, що підписані відповідачкою, ними чітко визначено, як орієнтований строк повернення кредиту не пізніше 16 днів з відповідним розміром процентів, так і подальший граничний строк дії договору з відповідним нарахуванням за кожний окремий період користування кредитними коштами збільшеного фіксованого розміру процентів.

Розрахунок заборгованості, що додано до справи, свідчить про дотримання первісним кредитором, як періоду нарахування процентів, так і використання розміру процентної ставки за визначеними умовами договору.

За такого доводи відповідачки про нечіткість та двозначність умов укладеного договору є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, що здійснений первісним кредитором ТОВ «Служба миттєвого кредитування», на момент передачі права вимоги, строк платежу, який настав, у відповідачки за умовами договорів про надання фінансових послуг утворилася заборгованість: за договором від 22 лютого 2021 року у загальному розмірі в 14 699 грн 17 коп., що складається відповідно з: 2 053 грн 76 коп. тіла кредиту та 12 645 грн 41 коп. процентів; за договором від 25 лютого 2021 року у загальному розмірі 31 752 грн, що складається з: 4 116 грн тіла кредиту та 26 636 грн процентів; і за договором від 27 лютого 2021 року розміром в 40 824 грн, що складається з 5 400 грн тіла кредиту та 35 424 грн процентів (т.1 а.с.63зв).

Цей розрахунок, що здійснено первісним кредитором, відповідає, як умовам укладених договорів, так і умовам укладеного в наступному договору факторингу, положення якого залишилися поза увагою місцевого суду, а саме в частині передачі вимоги про погашення боргу, строк платежу за якою настав (наявної, а не майбутньої вимоги), внаслідок чого судом помилково враховані до стягнення з відповідачки суми процентів, що перевищує суму наявної грошової вимоги, що була передана фактору за боргом, а саме: за договором від 22 лютого 2021 року на суму 13 074 грн 44 коп., за договором від 25 лютого 2021 року на суму 34 751 грн 16 коп., та відповідно за договором від 27 лютого 2021 року на суму 10 501 грн 22 коп.

Тому, враховуючи доводи відповідачки та зміст предмету договору факторингу, колегія суддів вважає, що у позичальниці мали місце законні очікування того, що з передачею первісним кредитором фактору грошової вимоги, строк виконання якої настав, підстав для додаткового нарахування процентів після цієї дати не відбуватиметься, оскільки наведені обставини надавали право новому кредитору лише на нарахування процентів виключно в порядку, передбаченому положеннями статті 625 ЦК України.

За таких обставин пред`явлені вимоги про стягнення кредитної заборгованості підлягали частковому задоволенню, а саме у розмірі, визначеному первісним кредитором станом на 30 листопада 2021 року, та у загальному розмірі 87 275 грн 17 коп., яка складається з 2 053 грн 76 коп. заборгованості за тілом кредиту та 12 645 грн 41 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом за договором від 22 лютого 2021 року (загальна сума за договором 14 699 грн 17 коп.); 4 116 грн заборгованості за тілом кредиту та 27 636 грн заборгованості за процентами за користування кредитом за договором від 25 лютого 2021 року (загальна сума за договором 31 752 грн); 5 400 грн заборгованості за тілом кредиту та 35 424 грн заборгованості за процентами за користування кредитом за договором від 27 лютого 2021 року (загальна сума за договором 40 824 грн).

Між тим, суд першої інстанції помилився в оцінці зазначених обставин при вирішенні позовних вимог та при застосуванні відповідних ним норм матеріального права, внаслідок чого рішення суду в цій частині підлягає зміні з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України.

При зміні рішення суду в частині вирішення позову, колегія суддів вважає за необхідне змінити також рішення суду в частині розподілених судом першої інстанції витрат відповідно до статей 133, 138 та 141 ЦПК України, і тому враховує, що судом витрати на правничу допомогу було визначено в розмірі 10 000 грн, а не 25 000 грн, внаслідок чого доводи апеляційної скарги, що подана відповідачкою, стосовно врахування витрат, як 15 000 грн, є неприйнятними.

За такого слід визначити розмірі витрат на правничу допомогу пропорційно до обсягу частково задоволених позовних вимог, визначивши суму таких витрат, що підлягають стягненню з відповідачки у розмірі 8 900 грн.

Також у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, у зв`язку із зміною рішення суду першої інстанції та частковим задоволенням позовних вимог ТОВ «Коллект Центр», з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1 451 грн 68 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції.

Крім того з позивача ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2 721 грн 89 коп. за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2025 року змінити, зазначивши про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» загальну суму боргу в розмірі 87 275 грн 17 коп., яка складається з: заборгованості за договором від 22 лютого 2021 року №2105351706198 в розмірі 14 699 грн 17коп. та утворилася з: 2 053 грн 76коп. заборгованості за тілом кредиту та 12 645 грн 41коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; заборгованості за договором від 25 лютого 2021 року №2105617070593 на суму 31 752грн, що утворилася з: 4 116 грн заборгованості за тілом кредиту та 27 636 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; і заборгованості за договором від 27 лютого 2021 року №2105818533310 на загальну суму 40 824 грн, що утворилася з: 5 400 грн заборгованості за тілом кредиту та 35 424 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 8 900 грн витрат на правничу допомогу та 1 451грн 68коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 2 721 грн 89 коп. за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді В. В. Коломієць

О. В. Локтіонова