Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №515/1563/22 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1563/22

Провадження № 3-в/515/806/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

секретар судового засідання Комерзан Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області подання начальника Білгород-Дністровського районного сектору №2 філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області Алли Мукієнко про звільнення від відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно-корисних робіт, у зв`язку з закінченням строку давності виконання судового рішення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

В С Т А Н О В И В :

25 лютого 2026 року до суду надійшло вказане подання, яке обґрунтоване таким.

22 лютого 2023 року на виконання до Білгород-Дністровського районного сектору №2 філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області надійшла постанова Татарбунарського районного суду Одеської області від 10 січня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.183-1 КУпАП у виді 120 годин суспільно-корисних робіт, яка набрала чинності 23 січня 2023 року.

Цього ж дня ОСОБА_1 направлено виклик про необхідність явки до органу пробації 01 березня 2023 року для ознайомлення з порядком відбування адміністративного стягнення та направлення до відбування суспільно корисних робіт.

У зв`язку з неявкою ОСОБА_1 до органу пробації, 27 березня 2023 року було здійснено вихід за місцем проживання останнього, за адресою, вказаною у постанові суду: АДРЕСА_1 та встановлено, що з 2016 року за вказаною адресою проживає ОСОБА_2 з родиною. Дійсно, ОСОБА_1 раніше значився зареєстрованим за вказаною адресою, але фактично не проживав. Згідно з заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 10 вересня 2019 року, ОСОБА_1 втратив право користування житлом.

ОСОБА_1 не був ознайомлений з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення у виді суспільно-корисних робіт та не отримував направлення для відбуття адміністративного стягнення, отже ознаки ухилення від відбування суспільно-корисних робіт відсутні.

Вимогами п. 15.1 Розділу ХV Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 474/5 від 19 березня 2013 року, визначено, що виконання адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт припиняється, зокрема, за постановою суду про наявність підстав, що унеможливлюють виконання постанови суду.

Про дані обставини було декілька разів повідомлено Татарбунарський відділ державної виконавчої служби, оскільки вони перешкоджають виконанню адміністративного стягнення.

Згідно з відповідями органу виконавчої служби від 15 лютого 2024 року та 31 жовтня 2024 року станом на 13 лютого 2024 року та 31 жовтня 2024 року, відповідно, проводиться підготовка документів на подання про оголошення у розшук боржника та в подальшому направлення подання у суд.

24 грудня 2025 року отримано відповідь з Татарбунарського районного ВДВС про те, що у зв`язку з відсутністю відомостей про фактичне місце проживання ОСОБА_1 та неможливістю проведення перевірки його майнового стану державним виконавцем двічі були подані до суду про оголошення у розшук боржника, які були незадоволені.

За такого, орган пробації усіма можливим засобами намагався отримати інформацію про місцезнаходження ОСОБА_1 , але така відсутня.

Враховуючи, що на сьогоднішній день строки накладення адміністративного стягнення пройшли, посилаючись на норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі, представник органу пробації просить вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно-корисних робіт, у зв`язку з закінченням строку давності виконання судового рішення.

Учасники у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялись про розгляд справи.

Від представника органу пробації А.Мукієнко надійшла заява про розгляд подання у її відсутності, подання просила задовільнити.

ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, представника не направив.

Дослідивши подання, матеріали особової справи № 06/2023, суд дійшов такого висновку.

Згідно з постановою судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 10 січня 2023 року у справі № 515/1563/23, ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт.

Постанова суду набрала законної сили 23 січня 2023 року та звернута до виконання.

22 лютого 2023 року вказана постанова прийнята до виконання Білгород-Дністровським районним сектором №2 філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області та цього ж дня ОСОБА_1 направлено виклик про необхідність явки до органу пробації на 01 березня 2023 року на 10 годину 00 хвилин.

У зв`язку з неявкою ОСОБА_1 до органу пробації на визначені дату та час, представником 27 березня 2023 року було здійснено вихід за місцем проживання останнього, за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що з 2016 року за вказаною адресою проживає гр. ОСОБА_2 з родиною. Згідно з його поясненнями від 27 березня 2023 року, сім`я придбала будинок ще у 2016 році. Після укладення договору купівлі-продажу ними було виявлено, що за вказаною адресою зареєстровані двоє осіб, серед яких ОСОБА_1 . За позовом дружини до суду останній був знятий з місця реєстрації.

Згідно з заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 10 вересня 2019 року у справі № 515/313/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщення, ОСОБА_1 втратив право користування житловий будинком АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією, наданою Татарбунарським відділом державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 14 лютого 2024 року та 31 жовтня 2024 року станом на 13 лютого 2024 року та 31 жовтня 2024 року, відповідно, проводиться підготовка документів на подання про оголошення у розшук боржника ОСОБА_1 з подальшим направлення подання до суду.

Відповідно до листа Татарбунарського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24 грудня 2025 року у зв`язку з відсутністю відомостей про фактичне місце проживання ОСОБА_1 та неможливістю проведення перевірки його майнового стану державним виконавцем двічі були подані до суду про оголошення у розшук боржника, які були незадоволені.

За даними ІЦ ОСОБА_1 не притягувався до кримінальної відповідальності.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Аналогічні приписи містить і ст. 298 КУпАП, якою встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є завершальною стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення, зміст якої полягає в практичній реалізації обмежень особистого, морального і матеріального характеру, передбачених призначеним правопорушнику стягненням.

Стадія виконання постанови про накладення адміністративного стягнення включає в себе такі етапи: звернення постанови до виконання; безпосереднє виконання постанови; закінчення провадження по виконанню постанови.

Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Статтею 303 КУпАП встановлена давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Так, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Постанова Татарбунарського районного суду Одеської області від 10 січня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 183-1 КУпАП у виді суспільно-корисних робіт звернута до виконання у визначений законом термін, а тому давність виконання постанови про накладення адміністративного стягнення не порушено.

Пунктом 15.1 Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 березня 2013 року № 474/5 визначено, що виконання стягнення у вигляді суспільно-корисних робіт припиняється, а порушник знімається з обліку у зв`язку з: відбуттям призначеної судом (суддею) кількості годин громадських робіт - за наявності табеля про відпрацьований час, завіреного підписом та печаткою власника підприємства; скасуванням постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення - за наявності постанови суду; наявністю підстав, що унеможливлюють виконання постанови суду, після отримання відповідного судового рішення; смертю порушника - за наявності довідки органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Кодексом про адміністративні правопорушення України не встановлений строк, протягом якого постанова суду має бути виконана, як і не передбачено можливості звільнення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, від відбування адміністративного стягнення у зв`язку з закінченням строку давності виконання судового рішення за жодним з видів адміністративних стягнень, у тому числі стягнення у виді суспільно-корисних робіт.

Із змісту подання вбачається, що представник просить застосувати аналогію закону і поширити норми ст.80 КК України, які регулюють порядок звільнення особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку на даний правовий випадок та відповідно звільнити ОСОБА_1 на цій підставі від відбування стягнення.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі. Однак, відповідно до ч.3 зазначеної статті, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

Таким чином, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України.

Дані про ухилення правопорушника від відбування накладеного стягнення в матеріалах справи відсутні. Інформація щодо ОСОБА_1 , яка б підтвердила його фактичне місцезнаходження/перебування/смерть відсутня, зв`язок з останнім відсутній, вжитими заходами місцезнаходження ОСОБА_1 не встановлено.

Крім цього, з часу набрання законної сили постановою суду про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт минуло більше трьох років.

На підставі викладеного, виходячи із неможливості виконання постанови про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 відповідно до ст. 303, 304 КУПАП, його слід звільнити від відбування покарання у виді суспільно-корисних робіт у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

За такого, подання підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 284, 304 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Подання начальника Білгород-Дністровського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області Алли Мукієнко про звільнення від відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно-корисних робіт, у зв`язку з закінченням строку давності виконання судового рішення, ОСОБА_1 – задовільнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт за ч.1 ст.183-1 КУпАП, призначеного згідно з постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 10 січня 2023 року, у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду.

Суддя В.О. Луцюк