Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №521/461/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/461/26

Номер провадження 3/521/820/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року м. Одеса

Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Федоренко Т.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

10.12.2025 року близько 21 год. у м. Одесі поруч з будівлею АДРЕСА_1 під час здійснення заходів оповіщення військовозобов`язаних згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.12.2025 № 1962 солдатом ОСОБА_1 не було здійснено відеофіксацію на портативний нагрудний відеореєстратор зупинки та перевірки військово-облікових документів громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в результаті чого неможливо встановити всі обставини події, яка відбувалася на той час.

У своїх поясненнях солдат ОСОБА_1 зазначає, що він 10.12.2025 у м. Одесі здійснював заходи оповіщення військовозобов`язаних у складі групи оповіщення № 4 згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.12.2025 № 1962. Перед початком заходів оповіщення особисто отримав портативний нагрудний відеореєстратор (інвентарний № 444-5), про що зробив запис у Журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - Журнал). Після завершення заходів оповіщення відеореєстратор повернув.

Будь-які письмові примітки про несправність зазначеного відеореєстратора з 06 до 14 грудня 2025 року в Журналі відсутні, тобто він був справним та використовувався як до, так і після 10.12.2025.

Крім цього, солдат ОСОБА_1 стверджує, що під час заходів оповіщення перед перевіркою документів у громадянина ОСОБА_3 близько 21 год. у м.Одесі поруч з будівлею № 4 на вул. Космонавтів натиснув на кнопку включення портативного нагрудного відеореєстратора, але вона, імовірно, не спрацювала, тому відеозаписи процесу перевірки документів та спілкування групи оповіщення з громадянином ОСОБА_4 відсутні. При цьому, зі слів солдата ОСОБА_5 конфліктних ситуацій з громадянином ОСОБА_4 не було.

У своїх поясненнях лейтенант ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначає, що він 10.12.2025 у м.Одесі здійснював заходи оповіщення військовозобов`язаних у складі групи оповіщення № 4 згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.12.2025 № 1962 як старший групи. Підтверджує, що перед початком заходів оповіщення солдат ОСОБА_1 отримав портативний нагрудний відеореєстратор (інвентарний № 444-5), про що зробив запис у Журналі.

Лейтенанту ОСОБА_6 невідомо чому відеореєстратор солдата ОСОБА_1 був виключений під час перевірки документів у громадянина ОСОБА_2 близько 21 год. у м. Одесі поруч з будівлею АДРЕСА_1 . Зі слів лейтенанта ОСОБА_7 конфліктних ситуацій з громадянином ОСОБА_2 не було

У своїх поясненнях громадянин ОСОБА_2 зазначає, що близько 21 год. у м.Одесі поруч з будівлею АДРЕСА_1 його з метою перевірки документів зупинили працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 , які не мали при собі портативний нагрудний відеореєстратор та не попереджували про відеозйомку. Натомість, вони всупереч волі громадянина ОСОБА_2 заштовхали його до свого службового мікроавтобусу та відвезли до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення анкетних даних.

Крім цього, листом тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.12.2025 № 1275/10226 підтверджено, шо представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 під час спілкування з громадянином ОСОБА_2 портативний нагрудний відеореєстратор не використовувався.

Таким чином, це може свідчити про те, що відеозапис перевірки документів громадянина ОСОБА_2 не здійснювався у зв`язку з недбалим ставленням солдата ОСОБА_1 до покладених на нього службових обов`язків, а також приховуванням факту можливого перевищення ним службових повноважень.

Таким чином, за викладених обставин солдат ОСОБА_1 10.12.2025 близько 21 год. під час здійснення заходів оповіщення всупереч вимогам ч.6 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, невідкладного доручення Міністра оборони України від 29.08.2025 № 4351/уд/5, нехтуючи вимогами керівних документів, що регламентували його діяльність, діючи в умовах особливого періоду, маючи реальну можливість для належного виконання службових обов`язків, недбало поставився до військової служби в частині нездійснення фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, що передбачено законодавством, у зв`язку з чим такі дії призвели до неможливості відображення всіх обставин події, що відбулася у м.Одесі поруч з будівлею АДРЕСА_1 , а також в цілому унеможливлює належний та об`єктивний контроль за виконанням військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 своїх посадових обов`язків під час здійснення заходів оповіщення та перевірки військово- облікових документів військовозобов`язаних, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За даним фактом працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 складено протокол про адміністративне правопорушення від 13.01.2026 року серії ОД №63 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, викликався до суду, зокрема шляхом направлення смс-повістки на контактний номер телефону. Відповідно до довідки про доставлення смс-повідомлення, смс-повідомлення про явку в судове засідання доставлено 16.02.2026 року. Крім того, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначає, що вину визнає та просить обмежитись усним зауваженням.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.172-15 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Згідно вимог ст.277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-15 розглядаються протягом доби.

Беручи до уваги рішення Європейського Суду з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу на приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття1КУпАП).

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

За вказаних обставин, враховуючи строки розгляду справи та обізнаність ОСОБА_1 про розгляд його справи судом, суд вважає можливим розглянути справу, за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Указом Президента України "Про часткову мобілізацію” від 17.03.2014 №303/2014, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про часткову мобілізацію” від 17.03.2014 № 1126-VI1, відповідно до підпунктів 1, 17, 20 частини 1 статей 106, 112 Конституції України та статей 4, 11 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” № 3543-ХІІ від 21.10.1993 на території України оголошено про проведення часткової мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України” № 1932-ХІ1 від 06.12.1991 та статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” №3543-Х1І від 21.10.1993 особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб” № 1952-VIIІ від 16.03.2017 (набрав законної сили 16.04.2017) внесено зміни до глави 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вчинення військовослужбовцями військових адміністративних правопорушень в умовах особливого періоду. Отже, в Україні діє особливий період.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби відповідно до вимог п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець зобов`язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей.

Відповідно до вимог ст. 49 Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Згідно вимог ст.ст. 1, 2, 3, 4, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України. Відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 №560 «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

Так, невідкладним дорученням Міністра оборони України від 29.08.2025 №4351/уд/5 визначено з 01.09.2025 забезпечити здійснення оповіщення військовозобов`язаних представниками ТЦК та СП виключно з використанням засобів відеофіксації (нагрудних камер) та дотриманням вимог законодавства щодо їх застосування.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, а також п.п. 40, 52 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки під час вручення повістки та перевірки військово- облікового документа здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.

Включення портативного відеореєстратора уповноваженими представниками відбувається з моменту початку виконання ними службових обов`язків щодо здійснення заходів оповіщення громадян, перевірки їх військово-облікових документів, а відеозапис ведеться безперервно до завершення виконання заходів, крім випадків загрози попадання на відеореєстратор військових об`єктів або інформації з обмеженим доступом та випадків, пов`язаних з виникненням у уповноваженого представника особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). Уповноважений представник, який застосовує портативний відеореєстратор, інформує осіб, відносно яких проводиться фото- і відеофіксація відповідно до вимог п.п. 5, 6 розділу II Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.08.2024 № 532 (далі - Інструкція).

Застосування уповноваженими представниками технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- та відеофіксації, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а також фіксації дій уповноважених представників згідно з вимогами п.3 розділу І Інструкції.

Судом встановлено, що 10.12.2025 року близько 21 год. у м.Одесі поруч з будівлею №4 на вул.Космонавтів під час здійснення заходів оповіщення військовозобов`язаних згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.12.2025 № 1962 солдатом ОСОБА_1 не було здійснено відеофіксацію на портативний нагрудний відеореєстратор зупинки та перевірки військово-облікових документів громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, солдат ОСОБА_1 10.12.2025 близько 21 год. під час здійснення заходів оповіщення всупереч вимогам ч.6 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, невідкладного доручення Міністра оборони України від 29.08.2025 № 4351/уд/5, нехтуючи вимогами керівних документів, що регламентували його діяльність, діючи в умовах особливого періоду, маючи реальну можливість для належного виконання службових обов`язків, недбало поставився до військової служби в частині нездійснення фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, що передбачено законодавством.

Суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП - діяння, передбачене частиною першою (Недбале ставлення військової службової особи до військової служби) цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.

Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 13.01.2026 року серії ОД №63, заявою заступника голови Ради адвокатів Одеської області Соколецької К.М., щодо можливих неправомірних дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 від 12.12.2025 року, рапортом офіцера відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення правопорушень ОСОБА_8 , відповідно до якого останній підтверджує обставини викладені в протоколі, витягом з наказу №264 від 21.09.2025 року, функціональними обов`язками стрільця відділення охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , журналом обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті , відповідно до якого будь-які письмові примітки про несправність зазначеного відеореєстратора відсутні, листом тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.12.2025 № 1275/10226 відповідно до якого представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 під час спілкування з громадянином ОСОБА_2 портативний нагрудний відеореєстратор не використовувався, поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , відповідно до яких останні підтверджують обставини викладені в протоколі, заявою ОСОБА_1 про визнання вини.

Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, обставини справи, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що необхідним та достатнім є вид адміністративного стягнення у виді накладення штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.12 ч.1 ст. Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Керуючись ст. ст. 172-20,221,252,283,284 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Т.І. Федоренко