Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №521/22523/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/22523/25

Номер провадження № 2/521/2596/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

04 березня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» – не з`явився;

від ОСОБА_1 – не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №95615137000 від 12.09.2019 року у загальному розмірі 34108 грн. 74 коп. та судових витрат у справі, а саме: судового збору у розмірі 3028 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 13000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.09.2019 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір №95615137000.

Позивач вказав, що відповідно до умов договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 30000 грн. на строк до 10.10.2021 року включно, а Позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, відповідно до умов кредитного договору., процентна ставка за кредитним договором становить 55 % річних.

Як вказав позивач, 25.01.2021 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» було укладено договір №198, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» відступило на користь ТОВ «ФК ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №95615137000.

В подальшому, 26.01.2021 року між ТОВ «ФК ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір №04/26/01/2021/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №95615137000.

В подальшому, 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №95615137000.

Представник позивача зауважив, що відповідно до договору 10-01/2023 від 10.01.2023 року, позивач згідно реєстру боржників отримав право вимоги за кредитним договором №95615137000 від 12.09.2019 року у загальному розмірі 34108 грн. 74 коп.

Також представник позивача зазначив, що станом на подачу позовної заяви, відповідач має загальну заборгованість у розмірі 34108 грн. 74 коп.

У зв`язку із неповерненням відповідачем кредиту ані первісному позикодавцю, ані фактору, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 12.01.2026 року у справі №521/22523/25 було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні з викликом сторін та витребувано від АТ "УКРСИББАНК" інформацію, що містить банківську таємницю.

02.02.2026 року (вх.№6867) на адресу суду від АТ «УКРСИББАНК» надійшла витребувана інформація.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства не є перешкодою для розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, за доводами позовної заяви представник позивача підтримав позовні вимоги, просив розглядати справу за його відсутності, крім того зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі, що судом розглянуте та задоволене.

Відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин. Про час та місце розгляду справи відповідач був сповіщений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями наявними у матеріалах справи (відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК), які направлялися на адресу відповідача, з огляду на що, суд приходить до переконання про можливість розглянути справу за відсутності відповідача, згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалити заочне рішення.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Також суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Отже, суд, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, суд ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, враховуючи таке.

Фактичні обставини, встановлені судом

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 12.09.2019 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №95615137000, відповідно до умов якого відповідачу було надано ліміт кредитування у розмірі 30000 грн., строк дії ліміту кредитування - з дати укладання договору по 10.10.2021 року.

Відповідно до договору-анкети передбачена процентна ставка 55% річних.

Відповідно до пункту 1.2. договору банк встановлює ліміт овердрафту на картковому рахунку клієнта, а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим Договором-анкетою та Правилами.

Додатками до договору є Анкета-заявка та Паспорт споживчого кредиту, яким визначено інформацію щодо умов кредитування.

25.01.2021 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» було укладено договір №198, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» відступило на користь ТОВ «ФК ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №95615137000.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу №198 від 25.01.2021 року до ТОВ «ФК ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» перейшло право вимоги за договором №95615137000 відносно ОСОБА_1 у загальному розмірі 31355 грн. 63 коп.

26.01.2021 року між ТОВ «ФК ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір №04/26/01/2021/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №95615137000.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу №04/26/01/2021/1 від 26.01.2021 року до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за договором №95615137000 відносно ОСОБА_1 у загальному розмірі 31355 грн. 63 коп.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» станом на 10.01.2023 року, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за договором №95615137000 у загальному розмірі 34108 грн. 74 коп.

10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №95615137000.

Згідно зміни в реєстрі боржників до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги за договором №95615137000 відносно ОСОБА_1 у загальному розмірі 34108 грн. 74 коп.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» станом на 12.12.2025 року, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за договором №95615137000 у загальному розмірі 34108 грн. 74 коп.

02.02.2026 року (вх.№ 6867) на адресу суду на виконання ухвали суду від 12.01.2026 року від АТ «УКРСИББАНК» надійшли документально підтверджені копії Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №95615137000 від 12.09.2019 року, витяг з виписки по позичковому картковому рахунку зі встановленим кредитним лімітом, відкритому 23.09.2019 року, з якого вбачається факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Також на підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем суду надано договір 01-07/2024 від 01.07.2024 року, заявка на надання юридичної допомоги №2275 від 03.11.2025 року, витяг з акту №16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року на суму 13000 грн.

Інших письмових доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, зокрема, доказів погашення кредитної заборгованості відповідача, матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми заборгованості за договором.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як убачається зі змісту ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 512,514,516,518 ЦК України – кредитор у зобов`язанні дійсно може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою… тощо; кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, що між первісним кредитодавцем та позичальником у даній справі фактично виникли кредитні правовідносини, оскільки 12.09.2019 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір №95615137000, відповідно до умов якого відповідачу було надано ліміт кредитування у розмірі 30000 грн. на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що на підставі укладеного договору відповідач зобов`язався повернути кредит та відсотки за користування ним, однак свого зобов`язання вчасно не виконав, кошти не повернув, нараховані відсотки не сплатив.

Суд зазначає, що ст. 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Надалі, як встановлено судом, на підставі укладених між первісним кредитором та фактором договору відступлення прав вимоги, право вимоги про повернення коштів, отриманих в кредит, перейшло до позивача.

Судом встановлено, що за остаточним розрахунком заборгованості за договором №95615137000 від 12.09.2019 року, що підлягає стягненню, загальна заборгованість відповідача становить 34108 грн. 74 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 24305 грн. 01; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги – 9803 грн. 73 коп.

Таким чином, у даній справі встановлено, що кредитодавцем виконано належним чином умови договору кредитування, водночас, відповідач не виконав свого зобов`язання, у зв`язку з чим має заборгованість у зазначеному вище розмірі. Зворотнього останнім суду не доведено належними та допустимими доказами, тобто не надано суду доказів повернення кредитних коштів позивачу або первісному кредитору або доказів відсутності заборгованості за укладеним кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог с. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором потребують задоволення.

Щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» здійснювало АО «Лігал Ассістанс» на підставі договору про надання правничої допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року та відповідно до витягу з акту №16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року, адвокат надав Клієнту правові та юридичні послуги на суму 13000 грн.

Як передбачено ч. 4,5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Відтак, враховуючи вищенаведені правові позиції Європейського Суду, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, приймаючи до уваги те, що представник позивача особистої участі у судовому засіданні не приймав, а ціна позову складає 34108 грн. 74 коп., беручи до уваги принцип пропорційності та співмірності витрат на правничу допомогу до розміру задоволених позовних вимог, суд виснує, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у даному разі у розмірі 13000 грн. є надмірними, з огляду на що, обґрунтованим розміром витрат на правничу допомогу суд вважає 6500 грн., у зв`язку із чим в іншій частині клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Відтак, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування йому витрат на правничу допомогу адвоката потребують часткового задоволення, до стягнення з відповідача належить 6500 грн., з відмовою в іншій частині.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено, то судовий збір у розмірі 3028 грн. сплачений позивачем потребує стягнення з відповідача.

Керуючись ст. 512, 514, 516, 525, 610, 615, 625, 1046, 1050 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258-260, 263-265, 273, 274-279, 280 – 282, 352, 354, 355 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором №3512557 від 15.10.2021 року у загальному розмірі 34108 грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 3028 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926) витрати на правничу допомогу у розмірі 6500 грн.

В іншій частині вимог клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6500 грн. – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 04.03.2026 року.

Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Н.О. Шевчук