Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №734/3776/25 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/102/26 Справа № 734/3776/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 березня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Бузунко О.А.,

секретаря судового засідання Шапки О. О.,

за участі представника позивача - адвоката Задорожньої О. І.,

представника відповідача - адвоката Хуторненка І.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. В обґрунтування позову зазначила, що 15 грудня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , укладено шлюб. Під час шлюбу в подружжя народився син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З січня 2025 року шлюбні відносини були припинені, сторони проживають окремо, спільного побуту не ведуть, з огляду на що позивач просить розірвати укладений між сторонами шлюб.

Крім того, з нею проживає неповнолітня дитина сторін, тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частки усіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ним повноліття, а також на її утримання в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною трирічного віку.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дитини. Відповідач має на утриманні хвору матір, за якою доглядає, а також сплачує аліменти на дитину від першого шлюбу, тому аліменти у розмірі 1/4 частини доходів на дитину та 1/4 на утримання матері дитини є завеликі і просить зменшити їх розмір до 1/6 на утримання дитини, а також до 1/8 на утримання матері. Проти розірвання шлюбу не заперечує.

Представник позивача в судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позов.

Відповідач в судовому засіданні повідомив, що проти розірвання шлюбу не заперечує, щодо розміру аліментів - погоджується сплачувати такі в розмірі 1/6 частина доходів - на дитину та 1/8 частина доходів - на дружину. Будучи допитаним як свідок (за його згодою) відповідач повідомив, що він проходить військову службу в смт Десна Чернігівського району Чернігівської області та наразі проживає з матір`ю в м. Остер Чернігівського району Чернігівської області. Мама хворіє, потребує сторонньої допомоги, яку він надає. На утриманні відповідача перебуває дитина, народжена в першому шлюбі, якій він щомісячно надає допомогу (сплачує аліменти) приблизно в розмірі 5 000,00 грн,тому помірною для утримання дитини ОСОБА_5 для нього буде сума в розмірі 1/6 частина від його доходів. Його щомісячний дохід приблизно становить 22 000,00 грн і він має щомісячні витрати на утримання дитини від першого шлюбу, несе витрати на сплату комунальних послуг, оплату проїзду до місця несення служби та назад, а також витрати, пов`язані з перебуванням у нього ОСОБА_5 , що періодично має місце.

Суд, заслухавши позицію представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 15 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб у Козелецькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис №208. Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».

Судом встановлено, що сторони припинили шлюбні відносини, разом не проживають та не змогли зберегти родину, а тому суд вважає встановленим, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та постановляє рішення про задоволення позовних вимог.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 від 20 квітня 2023 року.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Як встановлено судом, малолітня дитина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір`ю. Дані обставини сторонами не оспорюються та доказуванню не підлягають.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За приписами ч. 2 ст. 182 вказаного кодексу розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 182 Сімейного кодексу України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатня для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи матеріальне становище сторін та те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як батька, так і матері, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, потреби дитини у розвитку, навчанні, суд дійшов висновку, що позов в цій частині слід задовольнити та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 26 серпня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 84 Сімейного кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Згідно зі ст. 80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 26 серпня 2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років. Судом встановлено, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу в такому розмірі і цей розмір не порушуватиме його обов`язків щодо утримання інших осіб і не порушуватиме його права на власне утримання.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

З ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України відповідач також звільнений від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір» за вимогами про стягнення аліментів.

Разом з тим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн за вимогами про розірвання шлюбу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 89, 141, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 15 грудня 2022 року у Козелецькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 208, розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвища сторін залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26 серпня 2025 року та до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 серпня 2025 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах сплати платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відомості про сторін:

ОСОБА_2 / АДРЕСА_1 /.

ОСОБА_1 / АДРЕСА_2 /.

Суддя Олена БУЗУНКО