Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №733/311/26 — Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження№ 1-кп/733/60/26

Єдиний унікальний №733/311/26

Вирок

Іменем України

04 березня 2026 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ічня кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026270440000025 від 14.02.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженої , офіційно не працевлаштованої, не є депутатом чи інвалідом, утриманців немає, РНОКПП- НОМЕР_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.4 ст.185 КК України

за участю прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченої – ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 06.02.2026 року, у вечірній час, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 розпивала спиртні напої спільно з ОСОБА_5 , котрий в ході розмови попросив залишити вдома у неї належну йому бензопилу марки «DEKER» червоно-чорного кольору з шиною для ланцюга «DEKER» чорного кольору. На це ОСОБА_3 погодилася та у подальшому залишивши у неї бензопилу, ОСОБА_5 пішов до свого помешкання в с.Пелюхівка.

В подальшому, з метою наживи, усвідомлюючи злочинність свого діяння, переслідуючи корисливі мотиви, передбачаючи та бажаючи настання суспільно- небезпечних наслідків у вигляді завдання майнової шкоди потерпілому ОСОБА_5 , умисно, таємно, в період дії на території воєнного стану, ОСОБА_3 , 07.02.2026 року , близько 13 год., знаходячись за місцем свого проживання , маючи безперешкодний доступ до бензопили «DEKER» DSC 58-18», де реалізуючи свій злочинний умисел, достовірно знаючи, що за її діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих з метою протиправного особистого збагачення, усвідомлюючи небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, викрала бензопилу «DEKER» DSC 58-18» червоно-чорного кольору, вартість якої згідно висновку експерта судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/125-26/1987-ТВ від 17.02.2026 становить 3864,33 грн.

У подальшому ОСОБА_3 розпорядилася викраденим майном на власний розсуд шляхом продажу даної бензопили ОСОБА_6 , чим завдала потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на суму 3864,33 грн.

Дотримуючись засад кримінального судочинства, а саме доступу до правосуддя і змагальності сторін та свободи в поданні ними доказів, відповідно до вимог ст. 351 КПК України, допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 , свою провину в інкримінованому йому злочині визнала повністю, пояснила суду, що скоїла злочин саме так, як вказано в обвинувальному акті. Фактичні обставини справи, кваліфікацію злочину, а також наслідки злочину не оспорює. Також обвинувачена зазначила , що щиро кається у вчиненому та зробила для себе відповідні висновки, запевнила суд, що подібне більше не повториться.

Покази обвинуваченої в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння нею змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, просила не досліджувати докази та не допитувати свідків у зв`язку з визнанням вини.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився. У наданій суду заяві просив розглядати кримінальне провадження без його участі. Претензій до обвинуваченої у нього немає.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України .Така юридична оцінка дій обвинуваченої відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченої.

Відповідно до частини 1статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Частиною 1статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини 2статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином , раніше не судима , одруженої, є особою працездатного віку , однак офіційно не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, інвалідності немає , утриманців також, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин , які обтяжують покарання обвинуваченої , відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Так, призначаючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує, що вчинене нею кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України належать до тяжких, позицію прокурора про відсутність необхідності реального відбуття покарання обвинуваченій , конкретні обставини справи, характер і ступінь небезпечності вчинених нею діянь, дані про особу обвинуваченої , яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

На суд покладається обов`язок відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників кримінального провадження.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступінь тяжкості скоєних злочинів, пом`якшуючі покарання обставини, особу ОСОБА_3 , її ставлення до скоєного злочину та вважає, що виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нею нових злочинів можливе без відбуття покарання в місцях позбавлення волі.

Суд вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та, з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченої, у період його дії на неї слід покласти передбачені ст. 76 КК України обов`язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для її виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

При цьому тривалість іспитового строку відповідно ч. 4 ст. 75 КК України визначає суд, та вважає, що такий строк має становити 1 рік.

Наведене відповідає вимогам ст. 50 КК України, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженою так і іншими особами.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню покласти на ОСОБА_3 .

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої у виді особистого зобов`язання залишити незмінним до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КК України.

Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Початок іспитового строку відраховувати з дня ухвалення вироку суду.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання до вступу вироку в законну силу засудженій ОСОБА_3 не змінювати.

Речові докази – бензопилу марки DEKER» DSC 58-18» червоно-чорного кольору, яка передана під розписку потерпілому – залишити останньому.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1