Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №750/11927/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11927/25

Провадження № 2/750/1353/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді – Маринченко О.А.,

секретар судового засідання – Шилова Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

27 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором № 200514387 від 25 квітня 2016 року в сумі 21123 грн. 91 коп., інфляційних втрат в сумі 4619 грн. 05 коп. та трьох відсотків річних у сумі 1899 грн. 42 коп.

Обґрунтовано позов тим, що 25 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та відповідачем було укладено угоду № 200514387, відповідно до умов якої відповідач отримала кредит у розмірі 7967 грн. 90 коп. із строком користування ним до 25 квітня 2017 року. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. На даний час право вимоги до відповідача за договором № 200514387 від 25 квітня 2016 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач відзив на позов не подала.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 листопада 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 200514387 від 25 квітня 2016 року в сумі 21123 грн. 91 коп., три проценти річних в сумі 1899 грн. 42 коп.; та інфляційні втрати в сумі 4619 грн. 05 коп., а всього 27642 грн. 38 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2422 грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2026 року скасовано вказане заочне рішення. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, її представник подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача, просив у задоволенні позову відмовити.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

25 квітня 2016 року ОСОБА_2 , яка змінила прізвище на ОСОБА_3 , звернулася до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» з метою отримання банківських послуг та підписала заяву № 200514387, в якій, зокрема, запропонувала банку укласти з нею кредитний договір на таких умовах: сума кредиту – 7967 грн. 90 коп.; строк кредиту – 365 днів (до 25.04.2017); розмір процентної ставки за кредитом – 0,0001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2,25%, починаючи з 7 місяця дії договору; щомісячний платіж – 774 грн., останній платіж – 769 грн. 58 коп. (а.с. 46).

Також, у вказаній заяві зазначено, що відповідач просить на умовах, викладених у цій заяві, в умовах надання та обслуговування платіжних карток банку, зазначених у розділі 3 заяви та в тарифах по картах банку, укласти з нею договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого випустити на ім`я відповідача платіжну картку, активація та використання якої буде здійснюватися відповідно до умов договору, які будуть діяти в банку на момент її активації, та відкрити поточний рахунок, що буде використовуватися в рамках договору; для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки встановити кредитний ліміт в межах п`ятидесяти тисяч гривень та здійснювати відповідно до статті 1069 Цивільного кодексу України кредитування рахунку картки, строк дії якого буде відповідати строку дії договору про картку, якщо інше не передбачено умовами по картках.

Таким чином, між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та відповідачем виникли договірні зобов`язання.

Повідомленням від 20.05.2016 Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» поінформувало відповідача, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» був укладений договір факторингу № 1905 від 19.05.2016, згідно з яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 200514387 від 25.04.2016, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та позичальником – ОСОБА_2 разом з усіма додатками та додатковими угодами/договорами про внесення змін. На виконання умов зазначеного кредитного договору необхідно всі платежі перераховувати в рахунок виконання зобов?язань за реквізитами, наданими фактором (а.с. 89).

Згідно із копією повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» від 20.05.2016, адресованого відповідачу, між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» було укладено договір факторингу № 1905 від 19.05.2016, згідно з яким відбулося відступлення на користь останнього прав вимоги за кредитним договором № 200514387 від 25.04.2016, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та позичальником – ОСОБА_2 разом з усіма додатками та додатковими угодами/договорами про внесення змін. У подальшому отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» права вимоги за кредитним договором було відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» відповідно до договору факторингу № 1 від 20.05.2016. На виконання умов кредитного договору з моменту отримання цього повідомлення необхідно перераховувати кошти в рахунок виконання зобов?язань за кредитним договором згідно графіку платежів та в розмірі, що відповідає розміру поточних зобов?язань за кредитним договором, в тому числі зі сплати основної суми заборгованості (суми кредиту), процентів, штрафів (пені) та інших платежів за вказаними реквізитами: Отримувач платежу: ТОВ «ФК «Фагор», Код ЄДРПОУ отримувача платежу: 40202955. Банківський рахунок Фактора: 26508302281601 в ПАТ «Платінум Банк» у м. Києві, код банку 380388 (а.с. 90).

23.05.2016 згідно з рішенням Правління Національного банку України № 14/БТ Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

На виконання своїх обов`язків, передбачених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноваженою особою згідно з наказом від 24.05.2016 № 27/1 створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський».

30.05.2016 згідно з наказом Тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» № 37 затверджено результати проведеної перевірки, викладені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 № 1, за якими встановлено нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності.

09.06.2016 Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» повідомлення про нікчемність правочинів від 01.06.2016 № 05-53, в якому зазначило про нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та вимагало негайно повернути всі отримані на підставі нікчемного договору документи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» у листі від 08.07.2016 № 1-08-07/16 повідомило Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» про те, що не погоджується із визнанням договорів нікчемними, вважає їх належно укладеними та виконаними відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки законних підстав для визнання договорів нікчемними немає.

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; Національного банку України, в якому просило застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905.

Копією довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» від 04 січня 2017 року підтверджується, що станом на 04 січня 2017 року заборгованість за договором № 200514387 від 25.04.2016, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та позичальником – ОСОБА_2 , погашена в повному обсязі та договір закритий (а.с. 91).

20 липня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (новий кредитор) укладено договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до боржників (а.с. 24-25).

З реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами до договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги, зокрема, до відповідача за договором № 200514387 від 25 квітня 2016 року в сумі 21123 грн. 91 коп. (а.с. 14-15).

Повідомленням № 22894 від 28.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» поінформувало відповідача, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 200514387 від 25 квітня 2016 року та надало реквізити для погашення заборгованості в сумі 21123 грн. 91 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (а.с. 92).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 в справі № 910/11298/16 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03 грудня 2019 року рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі № 910/11298/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16 січня 2020 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2019 у справі № 910/11298/16 скасовано. Справу № 910/11298/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор». Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього (а.с. 27-42).

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 21123 грн. 91 коп., до якої входить: 6987 грн. 90 коп. – заборгованість по тілу кредиту, 14136 грн. 01 коп. – заборгованість за процентами.

Також, позивачем нараховано три проценти річних від простроченої суми, яка за період з 25 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року складає 1899 грн. 42 коп.; розмір інфляційних втрат за цей час складає 4619 грн. 05 коп. (а.с. 11-12).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із статтею 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Частинами першою, третьою статті 1082 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З матеріалів справи слідує, що після отримання повідомлень клієнта та фактора від 20.05.2016 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 200514387 від 25.04.2016 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» відповідач повністю виконала зобов`язання за вказаним кредитним договором, про що свідчить копія довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» від 04 січня 2017 року та квитанції.

Суд враховує, що постанова Північного апеляційного господарського суду, якою, зокрема, було визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», була винесена 01 липня 2021 року, тобто вже після виконання відповідачем своїх зобов`язань на користь кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор».

Також, недійсність відповідного договору факторингу/відступлення прав вимоги обумовлює правові наслідки, що виникають між його сторонами, зокрема, у спосіб повернення безпідставно отриманого майна, та не спричиняє виникнення прав чи обов`язків у інших суб`єктів, які сторонами зазначеного правочину не являються.

Визнання позивача єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», не може нівелювати факт виконання відповідачем свого обов`язку як позичальника та слугувати підставою для повторного стягнення з неї кредитної заборгованості.

Враховуючи, що зобов`язання відповідача по кредитному договору № 200514387 від 25.04.2016 є припиненими з 04 січня 2017 року, погашення заборгованості відповідачем було проведено в повному обсязі, а тому підстав для задоволення позову суд не знаходить.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідачу правничу допомогу надавав адвокат Карнаух Владислав Андрійович на підставі договору про надання правничої допомоги від 04 грудня 2025 року (а.с. 103-104).

Згідно із копією акту здачі-прийняття послуг № 1 від 17 грудня 2025 року вартість послуг, наданих адвокатом Карнаухом Владиславом Андрійовичем відповідачу, становить 8000 грн. (а.с. 105).

Копією прибуткового касового ордера від 17 грудня 2025 року підтверджується сплата відповідачем адвокату Карнауху Владиславу Андрійовичу грошових коштів у сумі 8000 грн. на підставі договору про надання правничої допомоги від 04 грудня 2025 року (а.с. 106).

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом відповідачу послуг, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі в сумі 5000 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача належить стягнути витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з переглядом заочного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ; ідентифікаційний код – 42649746) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя