Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №755/1898/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1898/26

Провадження №: 3/755/1024/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2026 р.м. Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління стратегічних розслідувань у м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу № 154 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 04.02.2026 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу спеціального зв`язку, технічного та криптографічного захисту інформації Режимно-секретного управління Бюро економічної безпеки України, будучи державним службовцем категорії «в», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог частини 27 Розділу XIII «Прикінцеві положення» та абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», припинивши 13.01.2023 року діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 06.12.2024 року о 19:28 несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) (далі - Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу № 155 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 04.02.2026 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу спеціального зв`язку, технічного та криптографічного захисту інформації Режимно-секретного управління Бюро економічної безпеки України, будучи державним службовцем категорії «в», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог частини 27 Розділу XIII «Прикінцеві положення» та абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», припинивши 13.01.2023 року діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 09.12.2024 року о 19:05 несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік (після звільнення) (далі - Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.. 16.02.2026 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі у зв`язку з малозначністю правопорушень. Клопотання вмотивоване тим, що на час його звільнення з посади діяв мораторій на подання декларацій державними службовцями до закінчення воєнного стану в Україні. Причиною несвоєчасності подання декларацій було те, що вдома відсутній комп`ютер, а в період 2023-2024 років посилились масовані ракетні удари по критичній інфраструктурі України, збільшилась кількість повітряних тривог, пов`язаних з ними, позапланових відключень електроенергії та похідних від цих обставин факторів стало врази більше. Знайти технічні засоби та можливість доступу до мережі Інтернет, а також період коли доступ до всіх державних реєстрів був обмежений або функціонував не неналежним чином в період дії воєнного стану було проблематичним. Стан здоров`я, після перенесеного інсульту, вік та всі ці фактори стали причиною несвоєчасності подання декларації. Зазначив, що несвоєчасне подання таких декларацій не тягне за собою негативних наслідків від вчиненого правопорушення, відсутня будь-яка шкода для інших осіб чи держави, крім того він раніше не притягувався до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав, що подав декларації не своєчасно, однак умислу на вчинення адміністративних правопорушень він не мав. Крім того, заявив та подав клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що на момент розгляду справи про адміністративні правопорушення строки накладення адміністративного стягнення закінчились.

Прокурор в судовому засіданні підтримав протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , просив притягнути останнього до адміністративної відповідальності у виді штрафу з огляду на системність вчинених правопорушень. Крім того, зазначив, що строки накладення адміністративного стягнення не закінчились та надав суду практику Київського апеляційного суду.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проаналізувавши, у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані суддя установив таке.

Наказом БЕБУ № 288-к від 11.07.2022 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу спеціального зв`язку, технічного та криптографічного захисту інформації Режимно-секретного управління зі збереженням 4 рангу державного службовця.

Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста відділу спеціального зв`язку, технічного та криптографічного захисту інформації Режимно-секретного управління, зазначена посада належить до категорії посад державної служби «в».

Згідно з підпунктом «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Статтею першою вказаного Закону визначено, що суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Отже, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу спеціального зв`язку, технічного та криптографічного захисту інформації Режимно-секретного управління, яка належить до категорії посади державної служби «в» являється суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Наказом БЕБУ № 91-к від 10.01.2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу спеціального зв`язку, технічного та криптографічного захисту інформації Режимно-секретного управління 13.01.2023 року.

Абзацом 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Абзацом 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Частиною 1 статті 45 даного Закону визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб- сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) від 23.07.2021 року № 448/21 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 року за № 986/36608, затверджено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до розділу II вказаного порядку суб`єкти декларування подають до Реєстру декларації, у тому числі виправлені декларації, що подаються відповідно до Закону шляхом заповнення електронних форм відповідних документів. Суб`єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі. Після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб`єкт декларування підписує документ шляхом накладання на нього особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пункту 2 частини 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 23.07.2021 року № 449/21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 року за № 987/36609, який набрав чинності 01.12.2021, декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності.

Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Відповідно до пункту 1 частини 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 23.07.2021 № 449/21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 року за № 987/36609, який набрав чинності 01.12.2021 року, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на і на даний час.

Законом України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або війни» від 03.03.2022 року № 2115-ІХ установлено, що фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи. Також у період воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюється.

Абзацом 4 частини 27 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12.10.2023 року.

Абзацом 1 частини 27 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Таким чином, з 12.10.2023 року здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону України «Про запобігання корупції» (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону). Строк подання декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) становить не пізніше 31 січня 2024 року. А подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

ОСОБА_1 , припинивши 13.01.2023 року діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та будучи особою, яка у 2022 році не подав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону України «Про запобігання корупції», і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», був зобов`язаний подати таку декларації не пізніше 31.01.2024 року.

Крім того, ОСОБА_1 , припинивши 13.01.2023 року діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та будучи особою, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону України «Про запобігання корупції», був зобов`язаний подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями не пізніше 31.01.2024 року та декларацію за минулий 2023 рік не пізніше 01.04.2024 року.

Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подав Декларації, лише 06.12.2024 року, а отже не своєчасно.

За частиною першою статті 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчиняв ОСОБА_1 за період з 12.10.2023 року по 31.01.2024 року, останній вхід та роботу в Реєстрі не здійснював.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 на час його звільнення діяв мораторій на подачу декларацій державними службовцями до закінчення воєнного стану в Україні, введеного 24.02.2022 року. Його звільнення було спровоковане шляхом скорочення займаної мною посади, майже до останнього дня (до 10.01.2023 року) його звільнення, яке відбулося з 13.01.2023 року, йому не було запропонована рівнозначна посада за його фаховим призначення, а також не була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік. З цього приводу він писав скаргу на ім`я директора БЕБ України (отримав негативну відповідь за підписом Керівника фінансового управління БЕБ України). Він невчасно отримав відомості про заробітну платню за останні квартал 2022 року та початок 2023 року при звільненні, що потрібні були мені для подачі декларації. Все вищезазначене наклало негативний відбиток на його відношення до БЕБ України, бо не був врахований його статус інваліда 2 групи внаслідок війни. Подавати до суду відмовився бо після інсульту, який він переніс 2016 році, дав собі установу не нервуватися аби не отримати повтор щодо хвороби, яка на час його звільнення у 2023 році була у стадії ремісії. Тому після звільнення за зміною законодавчих актів щодо державної служби не слідкував, що призвело до несвоєчасного надання відомостей. Водночас повідомив, що вдома не має комп`ютера. Обстріли, відключення світла, ліфтів, тепла, води, загострення хронічних хвороб опорно-рухомого апарату (мешкає на 23 поверсі), виїзди за межі Києва, в більш спокійніші місця, погіршення пам`яті після інсульту все це послужило підставою для того, що він забув куди поклав фінансові документи для написання декларації та відповідно не вчасно подав декларації. Тільки після отримання листа з НАЗК про не подачу декларацій, він виправився, знайшов та зібрав необхідні відомості з фінансових питань та подав декларації у грудні 2024 року. Декларації подавав з ноутбука, який привозив його син, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов`язана неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Будь-яких інших доказів, у розумінні ст. 251 КУпАП, сторонами не надано.

У той час, як склад указаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків як обов`язкового елементу об`єктивної сторони, в той час як обов`язковим елементом об`єктивної сторони формального складу завжди є діяння.

Протокол складено компетентними на те особами, адже згідно із статтею 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтями 1724 - 1729 КУпАП, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи, зокрема, органів внутрішніх справ (Національної поліції).

Тим самим, надавши оцінку усім тим доказам, які суд сприйняв, як належні, допустимі та дійсні (реальні), які перебувають в балансі з іншими обставинами справи, уважає що вони в своїй сукупності, указують, що є доведеним (установленим), що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності, на якого поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог частини 1 статті 45 даного закону, несвоєчасно без поважних причин, 06.12.2024 року подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції декларації, чим вчинив адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Отже, поважних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 вчасно подати Декларації шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті, судом не встановлено.

При вирішенні питання про накладення стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, за указане порушення суддя враховує таке.

Статтею 1 КУпАП регламентовано, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до абз. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Так, згідно ст.ст. 34, 35 КУпАП суддя не убачає, обставин, що пом`якшують або ж обтяжують відповідальність винного. Тим самим, при накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. ст. 33-35 КУпАП, обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність останнього і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 172-6 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

Так, як є дійсним факт того, що корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства (абзац 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998). Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абзац 5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікована Законом України № 252-V від 18.10.2006). Корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права (абзаци 2 та 4 преамбули до Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, ратифікована Законом України № 251-V від 18.10.2006).

Випадки корупції ставлять під загрозу довіру до інституції в цілому. Так, сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес, як до корупційних злочинів, так і адміністративних правопорушень пов`язаних з корупцією, та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави.

Та, що указує на неможливість застосування у справі норм ст. 22 КУпАП. Так як визначена у цій справі міра покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою порушника, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Крім того, суд враховує кількість вчинених правопорушень.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вказане діяння є малозначним та строк притягнення до відповідальності минув, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, передумов для закриття провадження у справі у порядку п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, немає.

Згідно ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від сплати судового збору, а відтак з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 172-6, 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Накласти на ОСОБА_1 адміністративні стягнення:

за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;

за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Згідно ст. 36 КУпАП остаточно призначити стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. на користь держави. Роз`яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва. Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Суддя І.М. Омельян