Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №755/13936/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13936/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гончарука В.П.,

при секретарях Печуркіній Я.А., Оніщук Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну № 755/13936/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору дарування 5/100 часток квартири від 24.01.2020, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Іващенко Т.С., відповідач ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняла у дар 5/100 часток у праві власності квартири АДРЕСА_1 .

Зазначає, що відповідач після укладення договору дарування, як колишній власник, зобов`язувався знятися з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , але до теперішнього часу не знявся з реєстрації.

Позивач зазначає, що комунальні витрати нараховуються з урахуванням реєстрації відповідача, останній витрат на утримання квартири не несе, особистих речей в квартирі не має, нею не користується та не сплачує комунальні платежі.

Реєстрація відповідача у квартирі порушує її право на вільне розпорядження належним їй майном.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

11 листопада 2025 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомлено.

Позивачем до суду подано заяву в якій просить провести розгляд справи у її відсутності, вказала, що позовні вимоги підтримує та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомлено.

Правом на подачу до суду відзиву на позов відповідач не скористався.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ч. 1 ст. 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

24 січня 2020 року між ОСОБА_2 , як дарувальником, та ОСОБА_1 , як обдаровуваною, укладено договір дарування 5/100 часток квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Іващенко Т.С., зареєстрований в реєстрі за № 92 (далі - Договір) (а.с. 14-14 зв.).

Відповідно до п. 1 Договору, ОСОБА_2 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_1 , прийняла безоплатно у власність як дарунок 5/100 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Вказане також підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 197482329 від 24.01.2020 (а.с. 15).

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що відповідач після укладення договору дарування, як колишній власник, зобов`язувався знятися з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , але до теперішнього часу не знявся з реєстрації.

За повідомленням позивача, комунальні витрати нараховуються з урахуванням реєстрації відповідача, останній витрат на утримання квартири не несе, особистих речей в квартирі не має, нею не користується та не сплачує комунальні платежі. Реєстрація відповідача у квартирі порушує її право на вільне розпорядження належним їй майном.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 03.07.2025 з 17.11.2009 зареєстрована особа 13.08.1984 року народження (а.с. 16).

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов від 21.07.2025 складеного ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_3 , проживаючої у кімнаті АДРЕСА_3 та ОСОБА_4 , проживаючої у кімнаті АДРЕСА_4 , обстеженням встановлено, що з 17.11.2009 у квартирі зареєстрований колишній власник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У квартирі наявні речі особистої гігієни, одяг як літній так і зимовий, а також взуття, що належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 24.01.2020 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вказаній квартирі не проживає, жодного разу не з`являвся за вказаною адресою та належні йому речі у квартирі відсутні (а.с. 17).

Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Згідно ст. 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, за вищевикладених обставин судом встановлено, що відповідач являється колишнім власником спірного житлового приміщення, будь які домовленості між сторонами з приводу користування житловим приміщенням відсутні, оплату житлово-комунальних послуг відповідач не здійснює, у зв`язку з чим позивачу, яка є власником 5/100 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , відповідач чинить перешкоди у користуванні житловим приміщенням, позивач не може належним чином користуватися та розпоряджатися належний їй майном, несе за відповідача майнові витрати по утриманню житла, а тому позов про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням підлягає задоволенню, так як знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Будь яких доказів у спростування наведених у позовній заяві обставин відповідачем суду не надано.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений останньою судовий збір в дохід держави у розмірі 1 211,20 грн. (а.с. 18).

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316-319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 76, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 284, 354, 355 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 03 березня 2026 року.

Суддя