Вирок від 02 березня 2026 р. у справі №766/10348/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/10348/24

н/п 1-кп/766/2240/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під №42023232240000010 від 10.05.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Старокостянтинів Хмельницької області, громадянки України, українки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_5 , достовірно знаючи про розпочате широкомасштабне вторгнення держави-агресора на територію України, нанесення ракетно-бомбових ударів по військових та цивільних об?єктах України, а також введення на територію суверенної країни військ держави-агресора, достеменно знаючи про факт захоплення території Херсонської області збройними силами російської федерації, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною, будучи обізнаною про те, що Херсонська область є невід`ємною частиною України, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно, підтримуючи агресію Російської Федерації проти України, добровільна погодилась та зайняла посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному державою-агресором на тимчасово окупованій території Херсонської області, а саме: «заместителя начальника управления труда и социальной политики Белозерского муниципального округа».

Так, ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше кінця липня 2022 року призначена окупаційною владою на посаду «заместителя начальника управления труда и социальной политики Белозерского муниципального округа», на якій виконувала наступні організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції: організація та контроль роботи «управления труда и социальной политики Белозерского муниципального округа», у разі відсутності, «начальника управления труда и социальной политики Белозерского муниципального округа», а також надання вказівок та наказів підпорядкованим їй особам із числа, «специалистов отдела начислений управления труда и социальной политики Белозерского муниципального округа» та контроль за їх виконанням, підбір кадрів для роботи «управления», прийняття звітності про проведену роботу, що стосуються діяльноєті «управления», забезпечувала контроль ведення документації підпорядкованих їй осіб, «специалистов отела начисления» та здійснювала службове листування відповідно до вимог нормативних документів рф та інше; виконання доручень і розпоряджень «министерства труда и социальной политики. Херсонской области» та інших незаконних органів, створених окупаційною владою на тимчасово окупованій території Херсонської області.

II.Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченої, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 02 липня 2024 року було призначено підготовче судове засідання.

Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої, було проведено судові засідання: 23.09.2024 року, 15.10.2024 року та 07.11.2024 року.

Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачена повідомлялась про судовий розгляд кримінального провадження стосовно неї.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 2 ст.297-1КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111-1 КК України, за якою, висунуто обвинувачення ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 до призначених судових засідань опублікуванні у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр та на сайті Офісу Генерального прокурора.

Також, повідомлення про виклик до суду ОСОБА_5 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 на цей час перебуває на тимчасово окупованій території Херсонської області.

Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 протягом тривалого часу на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останньої за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченої.

Щодо забезпечення права на захист.

Відповідно до ч.2 ст.47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст.52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченої.

З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42023232240000010 від 10.05.2023 року висунуте щодо злочину, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Ухвалою суду від 07.11.2024 року був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.

Разом з цим, за період часу з 02.07.2024 року (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 03.03.2026 року, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.

Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.

III. Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину. Просив визнати обвинувачену ОСОБА_5 винною та призначити покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління чи місцевого самоврядування строком на 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього належного їй майна.

Захисник в судових дебатах зазначила про недоведеність стороною обвинувачення зайняття ОСОБА_5 посади в незаконно створеному органі, просила ухвалити виправдувальний вирок.

IV. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21.06.2024 року (справа 766/9336/24, н/п № 1-кс/766/4542/24), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні поставленого їй у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:

- Протокол огляду від 03.11.2023 приміщення кабінету заступника начальника Управління соціальної політики Херсонської військової адміністрації в смт.Білозерка по вул.Свободи, 89, а також документів, знайдених в ньому, в тому числі: копія документа «Уведомление Военно-гражданской администрации Херсонской области Министерство труда и социальной политики. Приказ № 29 от 08.09.2022 г.Херсон» зверху у лівому кутку зазначено « ОСОБА_5 . До исполнения. Предложения о членах комиссии. Подпись 13.09.2022» з додатком «Приложение 1 Порядок деятельности комиссии по делам вынужденых переселенцев»; копія документа «Уведомление военно-гражданской администрации Херсонской области Министерства труда и социальной политики Управления труда и социальной политики Белозерского муниципального округа « Об обращении ОСОБА_6 от 17.10.2022 № 261» підписана ОСОБА_7 , виконано ОСОБА_5 ; копія документа «Уведомление военно-гражданской администрации Херсонской области Министерства труда и социальной политики Управления труда и социальной политики Белозерского муниципального округа « Об обращении ОСОБА_8 от 14.10.2022 № 243» підписана ОСОБА_7 , виконано ОСОБА_5 ; оригінал документа «Уведомление военно-гражданской администрации Херсонской области Министерства труда и социальной политики Управления труда и социальной политики Белозерского муниципального округа» № 111 від 07.10.2022 «О предоставлении пакетов гуманитарной помощи» за підписом начальника управления ОСОБА_7 , в якому зазначено «получение гуманитарных пакетов и их дальнейшее предосталвение, выше указанным категориям, обеспечит управление труда и социальной политки Белозерского муниципального окргуа в лице – ОСОБА_5 , заместителя начальника»; оригінал документа «О предоставлении информации по гуманитарной помощи» № 37 від 12.09.2022 за підписом начальника управления ОСОБА_7 , исполнитель ОСОБА_5 ; оригінал документа від 12.09.2022 № 38 «Об выплатах для ОСОБА_9 » за підписом начальника управління ОСОБА_7 , виконавець ОСОБА_5 ; копія документа «О закреплении ответственных лиц за горячую линию» від 10.10.2022 № 112 за підписом начальника управління ОСОБА_7 з додатком в якому зазначено у списку під номером 2 « ОСОБА_5 , час приема пон.-пят. 14.00 – 18.00 заместитель начальника управления;

- Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2024 за участі свідка ОСОБА_10 , відповідно до якого остання за зовнішніми ознаками впізнала на фото № 3 ОСОБА_5 , яка здійснювала організаційно-розпорядчі функції, перебуваючи на посаді заступника начальника «Управления труда и социальной политики ВГА Белозерской поселковой территориальной громады»;

- Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2024 за участі свідка ОСОБА_11 , відповідно до якого остання за зовнішніми ознаками впізнала на фото № 2 ОСОБА_5 , яка перебувала на посаді заступника начальника «Управления труда и социальной политики военно-гражданской администрации Белозерской поселковой территориальной громады» при окупаційній владі;

- Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2024 за участі свідка ОСОБА_12 , відповідно до якого остання за зовнішніми ознаками впізнала на фото № 4 ОСОБА_5 , яка перебувала на посаді заступника начальника «Управления труда и социальной политики военно-гражданской администрации Белозерской поселковой территориальной громады»;

- Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.05.2024 за участі свідка ОСОБА_13 , відповідно до якого остання за зовнішніми ознаками впізнала на фото № 1 ОСОБА_5 , яка перебувала на посаді заступника начальника «Управления труда и социальной политики военно-гражданской администрации Белозерской поселковой территориальной громады».

Також вина обвинуваченої ОСОБА_5 підтверджуюся наступними показами свідків, допитаних в ході судового засідання.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , пояснив, що станом на лютий 2022 року він займав посаду начальника управління соціальної політики Херсонської РДА в смт.Білозерка, яке працювало до моменту окупації їх населеного пункту. Свідок розповів, що ОСОБА_5 працювала в управлінні до початку війни на посаді заступника начальника відділу державної допомоги. Свідок також зазначив, що на протязі двох тижнів після повномасштабного вторгення на територію України їх управління займалось знищенням документів із базою пільговиків, до яких зокрема відносились такі категорії осіб, як учасники АТО. Для виконання цих дій в роботі були задіяні він, як начальник, а також працівники ОСОБА_15 і ОСОБА_5 . В травні 2022 року до управління почали приходити представники окупаційної влади, зазначати про необхідність співпраці із ними, після чого свідок виїхав з смт.Білозерка. Також ОСОБА_14 дав покази про те, що згодом ОСОБА_5 написала заяву про звільнення, зателефонувала йому і повідомила, що працюватиме з окупаційною владою. Крім того в серпні йому зателефонувала інша працівниця на прізвище ОСОБА_16 іі розповіла, що ОСОБА_5 пропонувала їй роботу в Управлінні. Сама ОСОБА_5 на той час займала заступника начальника якогось відділу в Управлінні, створеному окупаційною адміністрацією. Також свідок зауважив, що після деокупації смт.Білозерка, в листопаді 2022 року, в приміщенні Управління ним було виявлено ряд документів щодо роботи управління окупаційної адміністрації.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , пояснила, що разом із ОСОБА_5 працювала вв УПСЗН, вона – заступником начальника Управлінні, начальником відділу з питань призначення та виплати державних допомог Херсонської РДА, а ОСОБА_5 – заступником начальника відділу з питань призначення та виплати державних допомог. Також свідок зазначила, що до 20.004.2022 року перебувала в смт.Білозерка, потім перевелась на дистанційну роботу з Вінницької області. Зв`язок із ОСОБА_5 після того не підтримувала, а в липні 2022 року від Начальника Управління дізналась, що ОСОБА_5 пішла на співпрацю із окупаційною владою. Також свідок розповілда, що в січні 2023 року повернулась до смт.Білозерка, стала в.о. начальника Управління, це була та ж будівля, в якій розташовувалась окупаційна адміністрація. В кабінетах управління нею було виявлено ящик із документами окупаційного управління праці, серед яких були наявні відомості щодо роботи в ньому ОСОБА_5 . Всі ці документи були нею передані працівникам поліції.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що після окупації Херсонської області її запросили на роботу до Управління праці й соціального захисту населення. В вересні в цю ж установу на роботу прийшла ОСОБА_5 . Також свідок розповіла, що працювала вона бухгалтером-касиром і в роботі брала відомості на видачу допомог, як надавали їй з відділу по призначенню соціальних допомог, яким керувала ОСОБА_5 . ОСОБА_5 була на роботі щодня до моменту евакуації всіх працівників, яка відбувалась перед деокупацією смт.Білозерка. Тоді обвинувачена приїхала і забрала документи з управління.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що до початку війни працювала в соціальній сфері, знала ОСОБА_5 , оскільки стикалась із нею по соціальних питаннях. В серпні 2022 свідок погодилась працювати в управлінні соціального захисту окупаційної влади в смт.Білозерка. ДО її обов`язків входило узагальнення даних по особах в табличку, ведення журналу телефонних звернень. Свідок також розповіла, що ОСОБА_5 бачила в будівлі управління, на її думку, остання виконувала обов`язки начальника одного із відділів, оскільки працівниці із відділу нарахувань заносили їй справи на перевірку і підписання рішень по нарахуванню.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що до початку війни вона проживала в с.Дніпровське і працювала начальником фінансово-господарського відділу на посаді головного бухгалтера в Управлінні соціальної політики Херсонської районної державної адміністрації Херсонської області. Після початку війни Управління працювало якийсь час, а потім перейшло на дистанційну роботу. В липні 2022 року представники окупаційної адміністрації звернулись із закликом до співпраці, але колектив відмовився. Після цього всім було повідомлено про припинення роботи, мотивуючи тим, що тепер в будівлі працюватиме «Управление социальной защиты населения РФ». Також свідок розповіла, що під час дистанційної роботи ОСОБА_5 звільнилась і пішла працювати в окупаційне «Управление социальной защиты населения РФ» де, на думку свідка, працювала начальником відділу з прийому і опрацювання документів. Свідок зауважила, що спілкувалась із ОСОБА_5 телефоном перед її звільненням, намагалась відмовити від такої співпраці, але та була впевнена, що російська влада залишиться на території Херсонської області назавжди.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснила, що до війни вона працювала в Управлінні соціальної політики в смт.Білозерка і знаходилась в підпорядкуванні ОСОБА_5 . Після окупації смт.Білозерка на початкку березня 2022 і до початку липня 2022 року весь колектив продовжував роботу в будівлі установи по вул.Свободи, 89. На початку липня до Управління прийшла жінка на ім`я ОСОБА_20 , повідомила, що вона буде новим керівником та запросила відвідати збори в окупаційній адміністрації. Ніхто з працівників на збору не пішов, тому через кілька днів до них в Управління разом із військовими прийшла очільниця окупаційної військової адміністрації на прізвище ОСОБА_21 , сказала, що охочі можуть залишитись працювати, у разі відмови всі мають піти. Також свідок сказала, що з того часу вона перевелась на дистанційну форму роботи, як і інші працівники, а ОСОБА_5 з тих пір більше не бачила і не чула. Лише зі слів співробітників знає, що остання погодилась на співпрацю в окупаційному управлінні соціальної політики.

V.Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Проаналізувавши досліджені докази у справі в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими встановлені судом обставини та винність ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення. Суд сприймає як належні та достатні докази показання свідків, допитаних в судовому засіданні, оскільки їх покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, а саме щодо часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка їх вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Судом також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовив чи міг обмовити обвинувачену. Крім того, свідки були у встановленому КПК України порядку приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинувачену винною у пред`явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.

Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.

Таким чином, дослідивши в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 в інкримінованому їй злочині, кваліфікація її дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 :

- ч. 5 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, а саме добровільне зайняття громадянином України: посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в окупаційній адміністрації держави-агресора.

VI. Призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, яка раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлені.

Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченій покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на вище наведене, суд вважає за можливе застосовувати щодо обвинуваченої покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченою злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винної, відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обставин що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченої, дають підстави для призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі із забороною обіймати посади в органах державної влади, державного управління чи місцевого самоврядування й водночас указує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування більш м`якого покарання, є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи винної.

Суд приходить до висновку, що ізоляція ОСОБА_5 шляхом позбавлення волі, відповідає вимогам справедливості щодо застосування покарання та відображає співмірність злочину та кари і буде відповідати меті покарання, закріпленій ст. ст. 50, 65 КК України, а також забезпечить мету покарання у виді виправлення засудженої та запобігання вчинення нею нових злочинів. Підстави для застосування положень ст.ст. 69, 75КК України, відсутні.

Щодо додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, суд зазначає наступне.

В своїй постанові від 07.10.2025 року № 953/694/23 Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності у винного корисливого мотиву для вчинення злочину застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна є неправильним, навіть за умови, що воно передбачено санкцією статті як обов`язкове. Така позиція, як вказує Суд, узгоджується із викладеною Верховним Судом України у постанові від 04 квітня 2011 року у справі № 5-1кс11, де Суд зазначив, що при призначенні покарання слід виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й із тих норм Загальної частини КК, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов`язані з призначенням покарання, здатні вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і міри, в тому числі й тих положень, що передбачені частиною 2 статті 59 КК.

В кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 корисливий мотив не встановлено, а отже підстави для призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією частини 5 статті 111-1 КК України у виді конфіскації майна обвинуваченої, відсутні.

VІI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Процесуальні витрати та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 174 КПК України - суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

В даному кримінальному провадженні арешт на майно було накладено ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області № 766/9336/24 від 17.06.2024 року з метою майбутньої конфіскації майна, яка судом не застосовується, а тому суд вважає за необхідне скасувати раніше обраний захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 372-374, 376, 615 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років без конфіскації майна з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління чи місцевого самоврядування на строк 15 (п`ятнадцять) років.

Строк відбування призначеного ОСОБА_5 покарання рахувати з моменту її фактичного затримання в порядку виконання вироку суду.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління чи місцевого самоврядування рахувати з моменту відбуття ОСОБА_5 основного покарання.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17.06.2024, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва № 490/6852/24 (номер провадження 1-кс/490/3011/2024) від 14.08.2024 року – скасувати.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку після його проголошення вручити прокурору, захиснику та направити на адресу обвинуваченої.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

СуддяОСОБА_1