Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №754/5755/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4506/26

Справа №754/5755/25

РІШЕННЯ

Іменем України

28 січня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Буша Н.Д.,

секретаря с/з Поліщук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.02.2022 року позивач надала відповідачу грошові кошти в борг суму у розмірі 145 000 грн., що на день укладання договору позики становило 5 000 доларів США. Даний договір позики посвідчений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Н.В. Яворською та зареєстровано в реєстрі за №215. Факт укладання договору позики, а також отримання ОСОБА_2 грошових коштів у вказаній сумі підтверджується підписанням сторонами даного договору, про що зазначено у п. 3 договору. Станом на день подачі даної позовної заяви, відповідачем не повернуто грошові кошти в повному обсязі, тим самим порушив законні права та інтереси позивача. Спроби позивача вирішити питання у позасудовому порядку не дали позитивного результату, а тому позивач змушена звертатись до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 145 000 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 265 350,00 грн., а також судові витрати, понесені у справі.

Ухвалою суду від 17.04.2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року закрито підготовче засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Від позивача на адресу суду надійшла заява з проханням слухати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Горянська К.І. в судове засідання не з`явились, про час та місце проведення судового розгляду повідомлені належним чином. При цьому, представник відповідача неодноразово подавала до суду клопотання про перенесення розгляду справи. Враховуючи, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток за останньою відомою адресою реєстрації, сторона відповідача відзиву не подала, суд визнав за можливе розглядати справу без належно повідомлених сторін по справі.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

З матеріалів справи слідує, що 23.02.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, посвідчений Яворською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 215.

Згідно вказаного договору позики ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 у борг грошові кошти в розмірі 145 000 грн., що на день укладання договору позики становило 5 000 доларів США, з датою повернення до 23 травня 2022 року.

Відповідно до п. 3 договору позики, позикодавець ОСОБА_1 передає грошові кошти готівкою в сумі, зазначені у п. 1 цього договору позичальнику ОСОБА_2 в день підписання сторонами цього договору. Своїм підписом на договорі позичальник підтверджує факт отримання суми позики в розмірі 145 000 грн., що за обумовлений сторонами курсом (1 долар США = 29,00 грн.) на день укладання цього договору, що еквівалентно 5 000 доларів США.

Згідно з п. 7 договору позики у разі прострочення позичальником повернення позики, згідно з п.п. 1,2 цього договору до зазначеного строку, позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в порядку і в строки, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8 договору позики позичальник відшкодовує завдані збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством. При неповерненні чи не своєчасному поверненні сум позики, тобто, у строк, визначений цим договором, позичальник сплачує пеню у розмірі 0,5 відсотків від суми позики за кожен день прострочки сплати боргу.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).

Відтак, у справі встановлено, що відповідач договірні зобов`язання не виконав, а тому за вимогою позивача суд вважає необхідним стягнути на її користь суму неповернутих грошових коштів, переданих за договором позики в розмірі 145 000 грн., що відповідатиме вимогам ст. 1046 ЦК України і ст. 533 ЦК України.

Відповідачем не надано суду доказів того, що договір позики, який укладений між сторонами є нечинним, його дійсність не спростована. Позову про визнання правочину недійсним (удаваним) відповідач не подавав, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин суду не надано.

З огляду на положення цивільного законодавства даний правочин є укладеним, нікчемним законом не визнаний.

Що стосується нарахованої позивачем суми пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до п. 8 договору позики, укладеного 23.02.2022 року між ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 , останній взяв на себе зобов`язання відшкодувати завдані збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством. При неповерненні чи не своєчасному поверненні сум позики, тобто, у строк, визначений цим договором, позичальник зобов`язався сплатити пеню у розмірі 0,5 відсотків від суми позики за кожен день прострочки сплати боргу.

В даному випадку позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, яка нарахована за період з січня 31.03.2024 року по 31.03.2025 року у розмірі 265 350 грн.

У ч. 3 ст. 549 ЦК України зазначено, що пеня (неустойка) обчислюється від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати боргу у строки, передбачені договором, позивачем доведено, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором позики від 23.02.2022 року у загальному розмірі 410 350 грн.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 103,50 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 174, 247, 258, 259, 268 ЦПК України, ст. ст. 207, 512-514, 518, 526, 530, 533, 626-629, 631, 638, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) заборгованості за договором позики від 23.02.2022 року у загальному розмірі 410 350 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 103,50 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.02.2026 року.

Суддя Н.Д.Буша