Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №561/191/26 — Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/191/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:

судді – ОСОБА_1 ,

з участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4

його захисника – адвоката – ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Зарічне кримінальне провадження у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Зарічне кримінальне провадження № 1202618112000020 від 24 лютого 2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з повною середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28, ч. 2 ст. 240-1 КК України,

УСТАНОВИВ:

16 червня 2021 року приблизно о 07-ій годині ОСОБА_4 , прибув на ділянку місцевості, розташовану в лісовому масиві поблизу с. Річки Вараського району Рівненської області із кадастровим номером 5622285300:06:000:0002, яка відноситься до території Нобельського національного парку, з метою незаконного видобутку бурштину, шляхом гідрозмиву грунту на місцях, які вже були раніше пошкоджені внаслідок такого видобутку. В подальшому, діючи без попередньої змови групою осіб, разом з іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, порушуючи вимоги ст. 19 Кодексу України про надра, самовільно, без отримання спеціального дозволу на користування надрами, без акту, що засвідчує гірничий відвід, без оформлення в установленому порядку документів, що посвідчують право на земельну ділянку, за допомогою мотопомпи кустарного виробництва, обладнаної двигуном внутрішнього згорання і призначеної для подачі води під тиском та обладнання до неї, шляхом гідророзмиву ґрунту, здійснював видобуток каміння бурштину, який відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18.11.1997 року та Постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 року «Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення та являється дорогоцінним камінням органогенного утворення, однак його протиправні дії були припинені працівниками Служби безпеки України в Рівненській області.

У результаті вчинення вказаних протиправних дій ОСОБА_4 незаконно видобув 1 288,16 гр. каміння, яке відповідно до висновку гемологічної експертизи відноситься до бурштину у сировині, вартістю 16 654 грн. 90 коп..

На стадії судового розгляду 04 березня 2026 року між прокурором Зарічненського відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 разом з його захисником– адвокатом ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.

За умовами угоди про визнання винуватості її сторонами сформульовано підозру та його правову кваліфікацію за ч.1 ст. 28, ч. 2 ст. 240-1 КК України, підозрюваний ОСОБА_4 , під час досудового розслідування повністю визнав свою вину в зазначеному діянні і зобов`язується у судовому провадженні беззастережно визнати винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі повідомленої підозри.

Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 , за ч. 2 ст. 240-1 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки із застосуванням ст. 75, 76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 , його захисник – адвокат ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_3 кожен окремо, під час підготовчого судового засідання, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги закону, просили угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 , узгоджену в ній вид та міру покарання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з такого.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 , визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України. Укладення угоди про визнання винуватості між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального та Кримінального кодексів України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підставі для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_4 , погоджується на призначення йому узгодженого покарання.

Сторони угоди правомірно не застосували такий вид додаткового покарання як конфіскація майна, з огляду на ч. 1 ст. 77 КК України, згідно якої конфіскація майна не входить в перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.

Долю речових доказів по даному кримінальному провадженню вирішує на підставі п. 1 ч. 2 ст. 96-1, п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України, п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати пов`язаних із залученням експерта по справі немає.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373 ст.ст. 374-376, 474, 475 КПК України

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 04 березня 2026 року у кримінальному провадженні № 1202618112000020 від 24 лютого 2026 року, укладену між прокурором Зарічненського відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 разом з його захисником – адвокатом ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 28, ч. 2 ст. 240-1КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (Чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (Один) рік.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази, а саме, 1288,16 гр каміння бурштину, яке упаковане в сейф-пакет №3230759, на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України в порядку спеціальної конфіскації – конфіскувати в дохід держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1