Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №949/314/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/314/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року м. Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого молодшим інспектором прикордоної служби 1 категорії - номер обслуги другої групи інспкторів прикордонної служби першого ВІПС, у званні старший солдат, проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за частиною 2 статті 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Права та обов`язки, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 роз`яснені.

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №338079 від 16 січня 2026 року вбачається, 16 січня 2026 року о 14 год. 00 хв. під час перевірки відеозаписів з відеокамер та нагрудних відеореєстраторів було виявлено, що старший солдат за призовом ОСОБА_1 , який ніс службу в прикордонному наряді "Контрольний пост" з 08 год.30 хв. 07 січня 2026 року по 08 год. 30 хв. 08 січня 2026 року, порушив правила несення прикордонної служби, а саме: 08 січня 2026 року з 06 год. 00 хв. по 08 год. 00 хв. не вів відеофіксацію перевірки транспортного засобу, а також не належним чином здійснив огляд транспортного засобу, що призвело до безперешкодного проїзду порушника в бік державного кордону, який в подальшому був затриманий поблизу н.п.Городище. Таким чином, своїми діями старший солдат за призовом ОСОБА_1 , порушив наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №241- ОД від 22 листопада 2024 року та вимоги пункту 12 глави 5 розділу II "Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ", затвердженої наказом МВС №1261 від 19 жовтня 2015 року, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, підтвердив вказані у протоколі про адміністративне правопорушення обставини. Додатково пояснив, що він в період

з 08 год.30 хв. 07 січня 2026 року по 08 год. 30 хв. 08 січня 2026 року ніс службу в прикордонному наряді "Контрольний пост" на околиці н.п. Берестя, на чолі з головним сержантом ОСОБА_2 , спільно з майстер-сержантом ОСОБА_3 , молодшим сержантом ОСОБА_4 та старшим солдатом ОСОБА_5 . За час несення служби, зокрема при перевірці транспортних засобів, ним порушень прикордонного режиму виявлено не було. Всі транспортні засоби і особи, що в них прямували, перевірялись в повному обсязі. Громадянина ОСОБА_6 в зазначених транспортних засобах не було і не пам`ятає. Крім того, в період з 06:00 год. по 08:00 год. 08 січня 2026 року вести відеофіксацію перевірки транспортних засобів він не міг у зв`язку з погіршенням погодних умов та відключенням світла, а тому бодікамери не встигали заряджатись. На той момент використовувалось 3 заряджені із 5 наявних бодікамер. В той проміжок часу бодікамера, яку йому видали, знаходилась на зарядці, через це в нього не було можливо вести відефіксацію несення служби. Про даний випадок він доповідав головному сержанту ОСОБА_7 , однак даний факт не був належним чином зафіксований. Окрім того, ОСОБА_1 суду повідомив, що після даного інциденту, організація несення служби прикордонного наряду налагодилася, зокрема склад повністю забезпечений бодікамерами та як основними, так і додатковими зарядними пристроями. У вчиненому

ОСОБА_1 щиро розкаявся, запевнивши суд, що в подальшому буде більш пильним та уважним.

Свідки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 , суду ствердили той факт, що в період

з 08 год.30 хв. 07 січня 2026 року по 08 год. 30 хв. 08 січня 2026 року вони несли службу в прикордонному наряді "Контрольний пост" на околиці н.п. Берестя, спільно з майстер-сержантом ОСОБА_3 , молодшим сержантом ОСОБА_4 , старшим солдатом ОСОБА_5 та молодшим сержантом

ОСОБА_1 . За час несення служби, зокрема при перевірці транспортних засобів, всі транспортні засоби і особи, що в них прямували, перевірялись в повному обсязі. Крім того, в період з 06:00 год. по 08:00 год. 08 січня 2026 року вести відеофіксацію перевірки транспортних засобів вони не мали змоги у зв`язку з погіршенням погодних умов та відключенням світла, а тому бодікамери, які були в їх розпорядженні, не встигали заряджатись. На той момент використовувалось 3 заряджені із 5 наявних бодікамер. В той проміжок часу бодікамера, яку видали

ОСОБА_1 , знаходилась на зарядці, через це в нього не було можливості вести відефіксацію несення служби. Про даний випадок ОСОБА_1 доповідав ОСОБА_10 , однак даний факт не був належним чином зафіксований. Окрім того, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду повідомили, що після даного інциденту, організація несення служби прикордонного наряду налагодилася, зокрема особовий склад повністю забезпечений бодікамерами та як основними, так і додатковими зарядними пристроями, які в повній мірі забезпечуватимуть відеофіксацію перевірки транспортних засобів незалежно від погодних умов та вимкнення світла.

Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з`ясувавши повно, всебічно, об`єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.

Згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частина 2 статті 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, які тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, крім визнання вини, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №338079 від 16 січня 2026 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Аналізуючи об`єктивну сторону даного правопорушення слід зазначити, що воно передбачає дію або бездіяльність у вигляді порушень правил несення прикордонної служби: а) вчинення дій, що прямо забороняються військовослужбовцю, який перебуває в прикордонному наряді (відхилення від маршруту чи залишення місця несення служби, якщо це не пов`язано з надзвичайними обставинами, вживання алкогольних напоїв, сон на посту, розкладання багаття чи демаскування себе іншим способом, безпідставне застосування зброї, самостійне відключення сигналізаційних комплексів чи окремих їх ділянок, а також інформаційних табло або радіолокаційних станцій, відволікання від несення служби, давання згоди на перетинання державного кордону сторонніми особами тощо); б) невиконання або неналежне виконання дій, що забезпечують охорону державного кордону (неуважний огляд місцевості, невжиття заходів до затримання порушників державного кордону або залишення без належної охорони затриманих осіб, недотримання правил застосування зброї або правил маскування, неналежна перевірка документів, вчинення дій всупереч службовим обов`язкам тощо).

Згідно частини 2 статті 7 та статті 245, статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду, згідно статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.

Враховуючи наведене, вважаю, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а його вина у вчиненому правопорушенні, доведена повністю.

Вирішуючи питання щодо накладення стягнення на ОСОБА_1 , за вчинення даного адміністративного правопорушення, суд приймає до уваги положення статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які вказують, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За правилами статті 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

При цьому, у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

Будь-яких застережень щодо неможливості застосування до даного складу адміністративного правопорушення положень статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закон не містить.

Вирішуючи питання про звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу порушника:, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, його майновий стан, визнання вини у вчиненому.

Так, обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 суд визнає визнання вини, щире каяття, вчинення адміністративного правопорушення вперше. Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

У контексті забезпечення дотримання принципів Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля утвердження верховенства права та європейських підходів до розуміння прав людини, 23 лютого 2006 року Верховною Радою України було прийнято Закон України №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Основними цілями даного Закону є застосування практики Європейського суду з прав людини з метою забезпечення виконання рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України та впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства, яка закріплена в усіх статтях Конвенції.

Питання чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогам захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу пропорційності. Суд повинен проаналізувати чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стануть вжиті заходи особистим і надмірним тягарем для правопорушника.

При розгляді даної справи про адміністративне правопорушення суддя також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Так, приймаючи рішення по справі, враховуються правові позиції висловлені ЄСПЛ у справі "Бакланов проти Росії" (09 червня 2005 року) та у справі "Фрізен проти Росії" (24 березня 2005 року), а саме те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним. Крім того, приймаються до уваги правові позиції висловлені у справі "Ісмайлов проти Росії" (пункт 38 Рішення від 16 жовтня 2008 року), згідно яких для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити надмірний тягар для особи.

Отже, враховуючи характер вчиненого правопорушення, обставини, при яких було вчинене адміністративне правопорушення, враховуючи свідоме усвідомлення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності своєї протиправної поведінки, дані про особу винного, в їх сукупності, обставини, що пом`якшують відповідальність, відсутність обтяжуючих обставин вчиненого правопорушення, ступінь вини останнього у вчиненому правопорушенні, його відношення до вчиненого, те що він визнає вину, щиро розкаюється у вчиненому, що в сукупності на переконання суду, свідчить про малозначність вчиненого ним правопорушення, тому суддя дійшов висновку, що можливо, відповідно до статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звільнити його від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оголосивши усне зауваження.

Відповідно до статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при оголошенні усного зауваження, органом (посадовою особою), який уповноважений розглядати справу, виноситься постанова про закриття справи.

Керуючись статтями 22, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 за частиною 2 статті 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення звільнити від адміністративної відповідальності та оголосити йому усне зауваження, а справу провадженням закрити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор