Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №545/3215/25 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3215/25

Провадження № 2/545/882/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферти) №10.09.2024-100000702 в електронному вигляді, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 12000 грн строком на 140 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом 1% за один день користування кредитом. Відповідач умов кредитного договору не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 23054,48 грн, яку позивач просив стягнути із ОСОБА_1 та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

У відзиві представник відповідача адвокат Скользнєва В.В. проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі. Вказувала, що наданий розрахунок заборгованості позивачем не підтверджує його достовірність та достатність як доказ наявності заборгованості, також звертала увагу, що відповідач є військовослужбовцем і на час отримання кредиту користувався пільгами щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами та стягнення неустойки, які гарантовані Законом України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зазначала, що матеріали справи не містять доказів перерахування позивачем кредитних коштів на користь позивача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що свої вимоги підтримує повністю.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, попередньо надавши заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 15.09.2024 ОСОБА_1 прийняв від ТОВ «Споживчий центр» пропозиції (акцепт) на укладення кредитного договору №10.09.2024-100000702(кредитної лінії) на суму кредиту 12000 грн, на строк 140 днів з дати його надання, датою повернення (виплати) кредиту визначено 01.02.2025 , період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту. Процентна ставка фіксована незмінні у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту дорівнює 1800 грн. (а.с. 13-19).

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору А281 (а.с. 21).

Згідно з довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» 15.09.2024 клієнту було перераховано 12000 грн на картку НОМЕР_1 , з призначенням платежу: видача за договором кредиту №10.09.2024-100000702.

Згідно з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач за кредитним договором №10.09.2024-100000702має заборгованість, яка становить 23054,48 грн, з яких: основний борг 10 051,34 грн, заборгованість по процентам 8443,14 грн, неустойка - 4560 грн. (а.с.24).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Вбачається, що пунктом 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, встановлено позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг`електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг`юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 2ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка складає 23054,48 грн.

Разом з тим, слушними є доводи представника відповідача з приводу статусу військовослужбовця у відповідача та застосування особливостей та гарантій надання пільг згідно з Законом України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач проходить військову службу в лавах ЗСУ, що посвідчується: довідкою форми 5 №450 від 19.08.2025 року виданої командиром військової частини НОМЕР_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 03.03.2022 року, військовим квитком серії НОМЕР_3 та посвідченням УБД серії НОМЕР_4

Пунктом 15. ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження N 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей". У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року N 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року N 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Відтак, враховуючи вищенаведене, з відповідача ОСОБА_1 не можуть бути стягнуті проценти у сумі 8443,14 грн та неустойка у сумі 4560 грн.

На рахунок заперечення відповідачем отримання грошових коштів, а саме тіла кредиту то вказане спростовується матеріалами справи, зокрема вищенаведеними доказами про зарахування запитаної суми кредиту на рахунок ОСОБА_1 .

Щодо невірності розрахунку заборгованості позивачем та неналежності його, то слід зазначити, що відповідачем контр розрахунок не наданий та доказів які б спростовували б даний розрахунок також відсутні.

Відтак, позовні вимоги задоволенню підлягають частково, а саме в частині стягнення тіла кредиту у сумі 10051,34 грн.

Щодо стягнення судових витрат то суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, представником позивача заявлено до стягнення витрат на правничу допомогу 6000 грн, а представником відповідача – 8000 грн.

Обома сторонами заявлені клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу із застосуванням співмірності витрат. Відтак, суд приходить до висновку, що розумним і співмірним розміром витрат для позивача та відповідача буде 2000 грн кожному.

Оскільки позовні вимоги задоволені на 43,60 %, відтак, стягненню підлягають судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог:

-на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 1056,17 грн судового збору та 872 грн – витрат на правничу допомогу, що разом становить 1928,17 грн;

-на користь відповідача підлягає стягненню з позивача 1128 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відтак, слід стягнути різницю судових витрат з відповідача на користь позивача у розмірі 800,17 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України,

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код за ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором №10.09.2024-100000702 від 15.09.2024 у розмірі 10051,34 грн, судові витрати у розмірі 800,17 грн, що разом становить 10851,51 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк