Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №545/2228/25 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2228/25

Провадження № 2-др/545/8/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2026 Полтавський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря судового засідання Мамишевої А.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рака Артема Сергійовича про вирішення питання щодо судових витрат у цивільній справі за позовом Диканської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Опішнянської селищної ради, Державної екологічної інспекції Центрального округу про стягнення з ОСОБА_1 шкоди,

встановив:

рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 29.01.2026 у задоволенні позову Диканської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Опішнянської селищної ради, Державної екологічної інспекції Центрального округу про стягнення з ОСОБА_1 шкоди – відмовлено. Повний текст рішення виготовлено 06.02.2026.

Представник відповідача адвокат Рак А.С. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просить вирішити питання про стягнення з позивачів на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн. Зазначив, що рішенням суду від 29.01.2026 не вирішено питання щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу, а заявлені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, є реальними, розумними та співмірними зі складністю справи.

У судове засідання відповідач та його представник не з`явились, представник відповідача адвокат Рак А.С. надіслав заяву, в якій просив судове засідання провести без їх участі, позицію викладену в заяві про ухвалення додаткового рішення підтримали та просили задовольнити.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими належним чином, клопотань чи заяв до суду не надходило. Прокурор Диканської окружної прокурора тури Коваль Є.О. у відповіді на відзив від 27.06.2025 зазначав, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і не співмірність порівняно з ринковими цінами.

У відповідності до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, з аналізу статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката має стягуватись на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Судом встановлено, що правничу допомогу відповідачу в цій справі надавав адвокат Рак А.С., що підтверджується договором про надання правової допомоги та представництва від 06.06.2025 (т.3 а.с.46) та ордером на надання правничої (правової) допомоги (т.1 а.с.174).

Згідно додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги та представництва від 06.06.2025, сторони погодили суму гонорару адвоката за надання правової допомоги та представництва в суді першої інстанції по справі №545/2228/25 – 25000 гривень (а.с.47).

У Акті №1 про прийняття-передачу наданих послуг від 16.02.2026, адвокат зобов`язується надати послуги, визначені у п.1, вартість послуг яких становить 25000 грн. (зворот а.с.47-а.с.48).

На виконання вимог Договору, позивач на підставі договору від 06.06.2025, Акту №1 від 16.02.2026 сплатив кошти в розмірі 25000 грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордера №301(зворот а.с.48).

Отже, стороною позивача документально доведено понесені витрати на правову допомогу.

Водночас, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи та виконаною роботою.

Справа не має суспільного резонансу, ціна позову не є значною, обсяг доказів наданих представником відповідача не великий. Тож, оцінюючи складність справи, співмірність вартості правничої допомоги до складності справи, не великий обсяг доказів наданих стороною відповідача та часу затраченого на складення процесуальних документів, суд вважає, що надану правову допомогу слід зменшити до 12500 грн. та стягнути її з Полтавської обласної прокуратури.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21, відповідно до якої прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

З урахуванням наведеного, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку саме на прокурора мають бути покладені витрати відповідача на професійну правничу допомогу.

Оскільки Диканська окружна прокуратура не має статусу юридичної особи, діє без ідентифікаційного коду (який є обов`язковим реквізитом виконавчого документу) та підпорядкована Полтавській обласній прокуратурі (ідентифікаційний код 02910060), тому саме на Полтавську обласну прокуратуру як юридичну особу мають бути покладені витрати відповідача на професійну правничу допомогу.

Отже при ухвалені рішення судом не було вирішено питання про стягнення витрат на правову допомогу, а тому, наявні підстави для ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 137, 265, 270 ЦПК України,

ухвалив:

Заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Полтавської обласної прокуратури (адреса місцезнаходження: 36000, Полтавська область, місто Полтава, вулиця 1100-річчя Полтави, будинок 7, ЄДРПОУ 02910060) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Любчик