Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №274/7331/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/7331/25

Провадження № 2-др/274/6/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б. за участю секретаря судового засідання Гориніної Ю. О.,

розглянувши заяву представника позивача - адвоката Істоміної Вікторії Леонідівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29.01.2026 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задоволено.

Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.02.2020 у справі № 274/5942/19.

Стянуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

З дня набрання рішенням законної сили, припиняється стягнення аліментів на підставі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.02.2020 у справі № 274/5942/19.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 1211,40 грн судового збору.

Ухвалою суду від 16.02.2026 виправлено описку, допущену у заочному рішенні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29.01.2026 у справі № 274/7331/25. Викладено п`ятий абзац резолютивної частини у такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211,40 грн судового збору».

24.02.2026 на адресу суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, у якій остання просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу та правову допомогу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за відсутності позивача та її представника.

Ураховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення за відсутності учасників провадження, які належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду заяви.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 259 ЦПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Так в позовній заяві представником позивача зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести, становлять 8000 грн. Докази, що підтверджують розмір витрат, будуть надані суду в строк, передбачений ч.8 ст.141 ЦПК України.

Частина 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Так, представником позивача - адвокатом Істоміною В. Л. для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду: ордер на надання правничої допомоги від 13.10.2025, договір про надання правничої допомоги від 13.10.2025, додаткову угоду від 30.10.2025 (додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 13.10.2025), акт приймання - передачі № 1 до договору про надання правничої допомоги від 13.10.2025 на загальну суму 8000,00 грн (вид правової допомоги: підготовка та подання до суду всіх процесуальних документів з усіма необхідними діями для збору доказів, участь у судових засіданнях, вчинення інших процесуальних, необхідних для захисту прав та інтересів клієнта у судах першої інстанції).

Разом з тим, Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 742/2585/19.

Таким чином ураховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в акті приймання - передачі № 1 до договору про надання правничої допомоги від 13.10.2025, малозначність справи, тих обставин, що предстаник позивача участі у судових засіданнях не приймала, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача: з 8000,00 грн до 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача - адвоката Істоміної Вікторії Леонідівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі № 274/7331/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА