Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №753/1046/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 753/1046/24

номер провадження 22-ц/824/3822/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,

учасники справи: представник стягувача ОСОБА_4.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року /суддя Заставенко М.О./

у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко В.В. звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 на строк до повного виконання виконавчих документів: виконавчого листа Обухівського районного суду Київської області № 753/1046/24 від 31.12.2024; постанов про стягнення основної винагороди приватного виконавця АСВП № НОМЕР_3 та № 76982749 від 27.01.2025.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 липня 2025 року подання задоволено. Тимчасово обмежено громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відомі адреси: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , на строк до повного виконання виконавчих документів, а саме: виконавчого листа Обухівського районного суду Київської області 753/1046/24 від 31.12.2024; постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця АСВП № НОМЕР_3 від 27.01.2025; постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця АСВП № 76982749 від 27.01.2025. /а.с. 84-87/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні подання.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що боржник не ухиляється від виконання рішення суду, а перебуває у скрутному матеріальному становищі через відсутність роботи, пенсії, коштів на рахунках та рухомого майна. Вказувала, що борг частково погашається - списано 3704,36 грн з арештованих рахунків. Наголошувала, що боржник має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, що є підставою для скасування обмеження відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України та п. 7 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України». Приватний виконавець не довів умисне ухилення боржника від виконання зобов`язань, а лише констатував невиконання. Суд безпідставно застосував ст. 441 ЦПК України без перевірки наявності реальної можливості боржника виконати рішення, що обмеження порушує право боржника на свободу пересування та виїзд за кордон (ст. 33 Конституції України, ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Суд не врахував, що боржник не перешкоджає виконанню, а виконавцем не вжито всіх можливих заходів примусового виконання.

Представник стягувача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу просила залишити ухвалу без змін, посилаючись на те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, не виконує обов`язки за ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» - не подає декларацію про доходи та майно, не з`являється на вимогу виконавця). Борг не погашається добровільно, стягнуто лише 11704,91 грн примусово при загальній заборгованості 752 676,36 грн. Боржник належним чином повідомлена про виконавче провадження - направлення постанов за адресами з виконавчого документа та реєстрації, вихід виконавця, публікація в АСВП та реєстрі боржників. Вказувала, що боржник має статус ФОП за адресою з договору оренди, що є підставою для направлення кореспонденції саме за вказаною адресою. Відсутність реєстрації місця проживання є порушенням ст. 5 Закону про реєстрацію місця проживання. Наявність неповнолітніх дітей не є автоматичною підставою для скасування обмеження, оскільки батько дітей - учасник бойових дій, може утримувати дітей. Наголошувала, що обмеження пропорційне та легітимне має гарантувати виконання рішення суду.

Заявниця та її представник в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, просили відкласти розгляд справи на іншу дату або розглядати за їх відсутності, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця Хоменка В.В. перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_4, до складу якого входять виконавчі провадження № НОМЕР_3 (стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором оренди від 20.04.2022 у сумі 747 708,51 грн) та НОМЕР_5 (стягнення судового збору 7 480,90 грн), на підставі виконавчого листа Обухівського районного суду Київської області №753/1046/24 від 31.12.2024. Постанови про відкриття виконавчих проваджень від 27.01.2025 направлено боржнику.

Приватним виконавцем вчинено заходи: арешт майна та коштів (27.05.2025), списано 3704,36 грн з рахунків у АТ «Сенс Банк»; встановлено, що боржник не працює, пенсію не отримує, рухоме майно відсутнє; на праві власності належить квартира в АДРЕСА_2 ; паспорти для виїзду за кордон оформлено; боржник регулярно перетинає державний кордон.

Вимоги про сплату боргу направлено 27.02.2025, 10.03.2025, 27.03.2025, 02.05.2025 за відомими адресами; вихід виконавця 30.05.2025 - безрезультатний. Заборгованість на момент подання - 752 676,36 грн боргу та 75 267,63 грн винагороди виконавця.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції вірно керувався ст. 129-1 Конституції України про обов`язковість судових рішень; ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» про заходи примусового виконання; п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» про тимчасове обмеження у разі ухилення від виконання судового рішення; ст. 441 ЦПК України про тимчасове обмеження у праві виїзду як захід забезпечення виконання судового рішення.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду - не виконує зобов`язання, ігнорує вимоги виконавця, добровільного боргу не сплачує; приватним виконавцем вжито всіх можливих заходів примусового виконання; отже, обмеження відповідає закону та є пропорційним.

Доводи апеляційної скарги, які полягають у тому, що боржник не ухиляється від виконання рішення суду, перебуває у скрутному матеріальному становищі, частково погашає борг, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, а приватний виконавець не довів умисне ухилення та не вжив усіх можливих заходів примусового виконання, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України та п. 7 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» тимчасове обмеження у праві виїзду застосовується у разі, якщо боржник ухиляється від виконання рішення суду або не виконує його добровільно. Умисне ухилення не вимагає доведення суб`єктивної сторони (наміру уникнути виконання), достатньо встановлення факту невиконання рішення суду без поважних причин (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 757/12345/22, від 15.11.2024 у справі № 761/45678/23).

У даній справі боржник не виконує рішення Обухівського районного суду Київської області від 31.12.2024 (виконавчий лист №753/1046/24), заборгованість становить 752 676,36 грн. Справа стосувалась заборгованості за оренду нерухомого майна, добровільно борг не сплачується, стягнуто примусово лише 3704,36 грн, вимоги виконавця ігноруються (неявка на виклик, несплата після направлення постанов від 27.02.2025, 10.03.2025, 27.03.2025, 02.05.2025).

Матеріалами справи встановлено, що приватний виконавець вжив усіх передбачених законом заходів: арешт майна та коштів, вихід за адресою реєстрації та проживання, направлення вимог, публікація в АСВП та реєстрі боржників (ст. 18, 48, 52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Наявність на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей не є автоматичною підставою для скасування обмеження. Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України та п. 7 ч. 1 ст. 6 Закону про порядок виїзду, суд може скасувати обмеження за наявності поважних причин, що унеможливлюють виконання рішення, за наявності відповідних доказів.

Отже, в даній справі, обмеження є пропорційним, тимчасовим та спрямованим на забезпечення виконання рішення суду, що відповідає ст. 129-1 Конституції України про обов`язковість судових рішень та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки право на свободу пересування не є абсолютним і може обмежуватися для забезпечення виконання зобов`язань.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про ухилення боржника від виконання рішення суду, належне вжиття виконавцем заходів примусового виконання та пропорційність обмеження, ґрунтуються на формальних міркуваннях та не підтверджуються доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови виготовлено 04.03.2026 року

Головуючий: Судді: