Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №752/27147/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/27147/25 Головуючий у І інстанції Бойко О.В.

Провадження № 33/824/931/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Скотара Олександра Миколайовича на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що складає - 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави, судовий збір, в розмірі 605,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 20 жовтня 2025 року о 23 год. 47 хв. в м. Києві по Наддніпрянське шосе (Набережно-Печерська, 10Г), ОСОБА_1 керував автомобілем «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив дії передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Скотар О.М. через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння не перебував, оскільки жодних доказів, на підтвердження перебування останнього в стані будь-якого сп`яніння матеріали справи на містять.

Таким чином, жодних підстав для направлення працівниками поліції ОСОБА_1 на огляд для встановлення стану сп`яніння не було.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Скотар О.М. наголошує на тому, що поліцейський не вчинив достатніх дій для підтвердження факту наявності у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, зокрема не опитано під відеозапис свідків (хоча така можливість була).

Крім того, на відеозаписі відсутні взагалі дії працівника поліції, який би перевіряв та фіксував наявність у ОСОБА_1 зазначених у протоколі ознак сп`яніння.

Скаржник також звертає увагу на те, що дії працівника поліції можна розцінити як схиляння ОСОБА_1 погодитись на відмову від проходження огляду, враховуючи ту обставину, що останній повідомив працівнику поліції про те, що він обмежений у часі та як найскоріше бажає їхати по своїм справам до місця проживання, адже повинна була початися комендантська година.

При цьому ОСОБА_1 не давав чіткої та зрозумілої відповіді, що він відмовляється від огляду, яку поза розумним сумнівом можна вважати саме відмовою від огляду в розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також захисник вказує на те, що працівники поліції не роз`яснили права та обов`язки ОСОБА_1 та порядок проходження огляду.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Скотар О.М. вважає, що працівники поліції, порушуючи вимоги Інструкції № 1452/735, по суті спонукали його підзахисного до висловлювання відмови від проходження огляду, ввівши тим самим в оману щодо наслідків таких дій.

Крім того, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Також, в апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучений відеозапис, який не є безперервним, тому не є належним доказом відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, крім того у протоколі не зазначено джерело походження вказаного відеозапису.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Скотар О.М. також порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, як такого, що пропущений з поважних причин.

Зокрема зазначає, що він вже звертався з апеляційною скаргою на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження, визначеного нормами КУпАП.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 січня 2026 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Скотара О.М. у було повернуто собі, яка її подала, оскільки останній не подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Таким чином, захисник ОСОБА_1 - адвокат Скотар О.М., з метою усунення вказаних в постанові апеляційного суду недоліків, повторно звернувся з апеляційною скаргою на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року та заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтував тим, що вперше апеляційну скаргу було подано 13 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» о 22 год. 24 хв., яка було доставлена до суду 14 грудня 2025 року, що підтверджується карткою з електронного суду про рух документу, а враховуючи, що 13 грудня 2025 року є вихідним днем, тому адвокат вважає, що апеляційна скарга на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року була подана вчасно.

З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Скотару О.М. строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року, як такий, що пропущений з поважних причин.

В судове засідання належним чином повідомлений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Скотар О.М. не з`явились, причин неявки суду апеляційної інстанції не повідомили.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, абз. 2 п. 27 роз`яснено, що якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Крім того, П.2.9А ПДР України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, вимоги вказаного пункту 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.

Згідно з положеннями ч. ч. 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Разом із цим, згідно з п. 12 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного чи наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Згідно Інструкції огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП (далі - заклад охорони здоров`я).

Водночас у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.

В рішенні по справі "ОТаллоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 489340 від 21 жовтня 2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 20 жовтня 2025 року о 23 год. 47 хв. в м. Києві по Наддніпрянське шосе (Набережно-Печерська, 10Г) керував автомобілем «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я водій відмовився;

- на відеозаписі із нагрудної відеокамери працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, 21 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 , де зафіксована відмова останнього від поїздки до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 21 жовтня 2025 року.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, почервоніння очей виявлені працівниками поліції 21 жовтня 2025 року у ОСОБА_1 в розумінні розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився.

З відеозапису вбачається, що інспектор поліції, пропонує водієві пройти огляд для встановлення стану наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відповідає, що йому треба подумати 20 хв., однак працівник поліції звертає увагу останнього на те, що він вже 10 хв. думав, зазначає, що 20 хв. забагато та вказує, що 5 хв. буде достатньо для роздумів (00 год. 16 хв. відеозапису).

В подальшому працівник поліції ще декілька разів пропонував проїхати в медичний заклад для проходження огляд на стан наркотичного сп`яніння, однак ОСОБА_1 , уникаючи конкретної відповіді зазначає «не бачу сенсу їхати» (00 год. 22 хв. відеозапису).

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у даній справі не підтверджено факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки ухилення від надання працівникам патрульної поліції відповіді на однозначно поставлене питання щодо надання згоди на проходження огляду на стан сп`яніння, правильно оцінено як відмова від проходження такого огляду.

Вищевикладене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не давав чіткої та зрозумілої відповіді, що він відмовляється від огляду, а також те, що працівник поліції схиляв ОСОБА_1 погодитись на відмову від проходження огляду.

Крім того, на наявному в матеріалах відеозаписі зафіксована розмова ОСОБА_1 , працівника поліції та особи, яка представилась адвокатом в телефонному режимі на гучномовці.

З даного відеозапису вбачається, що працівник поліції називає виявленні у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема: тремтіння пальців рук, а на запитання особи, яка представилась адвокатом в телефонному режимі на гучномовці, «як ви побачили тремтіння рук в автомобілі?» працівник поліції пояснив, що « ОСОБА_1 виходив з автомобіля і саме тоді були виявленні ознаки наркотичного сп`яніння» (00 год. 15 хв. відеозапису).

Також, поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 та особі, яка представилась адвокатом в телефонному режимі на гучномовці, «що водій зобов`язаний пройти огляд на встановлення стану будь-якого сп`яніння на вимогу працівників поліції».

Вищевикладені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції, не встановивши ознак сп`яніння, безпідставно направили ОСОБА_1 на огляд для встановлення стану сп`яніння.

Таким чином, твердження захисника ОСОБА_1 - адвоката Скотара О.М. про те, що працівники поліції, порушуючи вимоги Інструкції № 1452/735, по суті спонукали його підзахисного до висловлювання відмови від проходження огляду, саме на початку фактично притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, ввівши тим самим в оману щодо наслідків таких дій, є необґрунтованими, надуманими та спростовуються вищевикладеним.

Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Відеозапис є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Доводи сторони захисту про порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу І Інструкції № 1452/735, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи відеозаписами.

Так, з відеозапису вбачається, що з моменту зупинки транспортного засобу, поліцейські після виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, неодноразово пропонували йому пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , будучи учасником дорожнього руху, відповідно до п. 1.3 ПДР України зобов`язаний знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, зокрема п. 2.5 ПДР України, яким передбачено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Неухильне виконання вимог ПДР України водієм, зокрема, вимог п. 2.5 ПДР України полягає у тому, що водій на вимогу поліцейського зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відмова від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння, визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У даному випадку ОСОБА_1 не зважаючи на пропозиції поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, після роз`яснення наслідків відмови від проходження такого огляду у виді складання протоколу про адміністративне правопорушення, не виконав вимог п. 2.5 ПДР України, які згідно з п. 1.3 ПДР України зобов`язаний був виконати на першу вимогу поліцейського.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду апеляційний суд розцінює як намагання уникнути від відповідальності за адміністративне правопорушення.

Посилання захисника на те, що працівники поліції порушили вимоги Інструкції не заслуговують на увагу, оскільки з відповідними скаргами на незаконні дії працівників поліції ОСОБА_1 та його захисник не звертались.

Посилання сторони захисту на те, що працівники поліції не роз`яснили права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, повністю спростовуються власноручним підписом останнього в протоколі про адміністративне правопорушення про роз`яснення йому прав та обов`язків.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять об`єктивних доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, оскільки переглядаючи наявний в матеріалах справи відеозапис, судом апеляційної інстанції встановлено, що жодних заперечень щодо керування автомобілем ОСОБА_1 не висловлював.

Доводи сторони захисту про те, що на відеозаписі у ОСОБА_1 відсутні будь-які ознаки сп`яніння, апеляційний суд критично оцінює, оскільки останній висловив свою відмову від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння, а відмова від проходження огляду на стан будь-якого сп`яніння, визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання сторони захисту в частині того, що долучений відеозапис до протоколу без зазначення джерела походження не є належним доказом відповідно до вимог ст. 251КУпАП апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються, зокрема на підставі показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені п. 1 і 2 цієї ч., поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Аналіз ст. ст. 251, 252 КУпАП дозволяє зробити висновок, що цими нормами встановлено дві головні процесуальні вимоги до всіх доказів, невідповідність яким забороняє використання відеозапису як доказу. Ці вимоги - належність (наявність інформації, що має значення для правильного вирішення справи) і допустимість (законне отримання цієї інформації з дозволеного джерела).

В матеріалах справи наявний оптичний диск з відеофайлом, який має в собі інформацію, необхідну для правильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відео файл, що міститься в матеріалах справи є належним та допустимим доказом.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відеозапис не є безперервним, апеляційний суд зазначає, що при дослідження наявного в матеріалах справи відеозапису переривань під час спілкування з ОСОБА_1 не встановлено.

Крім того, апеляційний суд вважає хибним твердження адвоката про переривання відеозапису, оскільки на оптичному диску записаний відео файл з різних боді-камер поліцейських, як одне ціле.

Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, останнім не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачитияк такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст. 279,280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Скотара Олександра Миколайовича - залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Скотару Олександру Миколайовичу строк на оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Скотара Олександра Миколайовича залишити без задоволення, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній