Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №752/24993/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 752/24993/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5227/2026Головуючий у суді першої інстанції - Кордюкова Ж.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці Бая С.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Бай Сергієм Едуардовичем, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві, про встановлення факту належності свідоцтва про шлюб, свідоцтв про народження дітей, витягу про реєстрацію місця проживання та даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила: встановити факт належності трудової книжки, свідоцтва про шлюб, свідоцтв про народження дітей, витягу про реєстрацію місця проживання та даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.08.2025 їй відмовлено у призначенні пенсії, оскільки до уваги не взято трудову книжку НОМЕР_1 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 07.05.1980, свідоцтва про народження дітей серії НОМЕР_3 від 29.04.1983 та серії НОМЕР_4 від 20.07.1990, витяг про реєстрацію місця проживання та дані Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування, оскільки у зазначених документа по батькові " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_2 ".

У зв'язку з зазначеним, заявниця звернулася до суду з даною заявою, оскільки встановлення факту належності документів необхідно для призначення пенсії та для впорядкування документів.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.10.2025 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві, про встановлення факту належності трудової книжки, свідоцтва про шлюб, свідоцтв про народження дітей, витягу про реєстрацію місця проживання, даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування в частині вимог про встановлення факту належності свідоцтва про шлюб, свідоцтв про народження дітей, витягу про реєстрацію місця проживання та даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування (а.с. 34, 35).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.10.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності трудової книжки залишено без руху та строк для усунення недоліків.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності трудової книжки повернуто заявниці.

В апеляційній скарзі, заявниця, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, продовження розгляду та вирішення справи по суті.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів породжує юридичні наслідки для неї, так як на даний час це впливає на реалізацію її права на призначення пенсії, проте розбіжності в написанні по-батькові в свідоцтвах про народження та шлюбі є перешкодою для зарахування страхового стажу за трудовою книжкою серії НОМЕР_5 , а виправити записи в позасудовому порядку неможливо.

У даному випадку, встановлення такого факту не пов'язується з вирішенням спору про право, оскільки суд не встановлює факт наявності трудового стажу для призначення пенсії, а встановлює факт належності їй документів (а.с. 43-46).

Заявниця та її представник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити.

Заінтересована особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності заінтересованої особи, оскільки її неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення заявниці та її представника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Як передбачено ч. 7 ст. 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч.3 ст. 294 ЦПК України).

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 ЦПК України, справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди можуть встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану.

Відповідно до п. 3 вищевказаної постанови, якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено закриває провадження в ній.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.09.2021 у справі № 591/5199/20 (провадження № 61-19527св20) зроблено висновок, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства України, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що вимоги заявниці щодо встановлення фату належності свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтв про народження дітей судовому розгляду в порядку окремого провадження не підлягають.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витяг про реєстрацію місця проживання та дані з Реєстру застрахованих осіб не є правовстановлюючими документами, які самі по собі створюють право, а є інформацією з відповідних державних реєстрів, доступ до якої та її підтвердження здійснюється в порядку, визначеному законодавством про реєстри, а не шляхом встановлення факту належності в судовому порядку окремого провадження.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 539/4118/19.

При цьому, слід наголосити, що у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заявниця та її представник підтвердили той факт, що заявниця не зверталася до відповідних компетентних органів щодо внесення змін до актових записів.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності ухвали не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість постановленої судом ухвали.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Бай Сергієм Едуардовичем, - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві, про встановлення факту належності свідоцтва про шлюб, свідоцтв про народження дітей, витягу про реєстрацію місця проживання та даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 04 березня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова