Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №752/2736/24 — Київський апеляційний суд

Справа № 752/2736/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1310/2026

Головуючий у суді першої інстанції: Плахотнюк К.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Шпирук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 червня 2024 року, ухвалене у м. Києві у складі судді Плахотнюк К.Г., повний текст якого складено 11 червня 2024 року, у справі №752/2736/24 за позовом ОСОБА_1 до Кредитна спілка "Либідь" про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки "Либідь" (далі - КС «Либідь») про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та відшкодування моральної шкоди. Зазначав, що 11 січня 2008 року між ним і КС «Либідь» укладено договір № 156/08 про внесення депозитного вкладу члена кредитної спілки на депозитний рахунок строком на 18 місяців з терміном його дії до 11 липня 2009 року згідно з яким на умовах зворотності та платності він вніс грошовий вклад в розмірі 1000 грн. під 21% річних. 12 березня 2008 року між ним і КС «Либідь» укладено договір про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок № 28/2008 ЛФ строком на 18 місяців з терміном його повернення до 12 вересня 2009 року за умовами якого він вніс 5000 грн під 23% річних. 18 червня 2008 року між ним і КС «Либідь» укладено договір про внесення депозитного кладу на депозитний рахунок № 71/2008 ЛФ строком на 18 місяців з терміном дії до 18 грудня 2009 року за умовами якого він вніс грошовий вклад в розмірі 4000 грн. під 23% річних. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2012 року у справі № 2-851/11 встановлено порушення відповідачем умов договорів та стягнуто з КС «Либідь» на його користь 12815,75 грн. по депозитних вкладах, 6193,85 грн. відсотків на суму вкладів депозитів, 2257,13 грн. відшкодування збитків у зв`язку з інфляцією, 2686,80 грн. - пені, а всього 23953,53 грн. На підставі вказаного рішення відкрито виконавче провадження, тривають виконавчі дії, але боржник ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до укладених договорів. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив стягнути з КС «Либідь» на його користь пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок за період з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року включно у розмірі 432 468,40 грн., а також моральну шкоду в розмірі 977 531,00 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 червня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі. Посилався на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. На думку ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закінчення строку дії договорів про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок від 11.01.2008 року №156/08, від 12.03.2008 року №28/2008ЛФ та від 18.06.2008 року №71/2008ЛФ 11 липня 2009 року, 12 вересня 2009 року та 18 грудня 2009 року, оскільки ними не було установлено строку їх дії. У рішення суду першої інстанції не зазначено правового обґрунтування, на підставі яких суд вважав припиненими договірні правовідносини між сторонами після ухвалення рішення Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2012 року у справі № 2-851/11, адже в рішенні не зазначено про розірвання договорів про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок. Також, суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам щодо порушення його прав з боку КС «Либідь» та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення його вимог про відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні сторони не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між Львівською філією кредитної спілки «Либідь» та позивачем ОСОБА_1 , як членом кредитної спілки, було укладено договори про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок (далі договори), а саме: №156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008ЛФ від 12.03.2008 року та №71/2008ЛФ від 18.06.2008 року

Відповідно до п. 2.7 договорів №156/08 від 11.01.2008, №28/2008ЛФ від 12.03.2008 та №71/2008ЛФ від 18.06.2008 про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок, у випадку несвоєчасного повернення депозиту та нарахованих на нього процентів, спілка виплачує члену КС пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення (а.с. 5, 6, 7).

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року у справі №2-851/11 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь» про стягнення суми депозитних вкладів. Стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» на користь ОСОБА_1 12815,75 грн. - заборгованості по депозитних вкладах, 6193,85 грн. - нарахованих відсотків, 2257,13 грн. - відшкодування збитків, у зв`язку з інфляцією, 2686,80 грн. - пені, а всього 23953,53 грн. (а.с. 9).

Вказане рішення суду набрало законної сили 13.04.2012 року.

04.06.2014 року державним виконавцем ВДВС Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві Бубелою А.М. відкрито виконавче провадження №43546093 про примусове виконання виконавчого листа № 2/1304/149/2012, виданого 17.04.2012 Галицьким районним судом м. Львова, про стягнення з КС «Либідь» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 23953,53 грн. (а.с. 11).

ОСОБА_1 порушив перед судом питання про стягнення з КС «Либідь» на його користь пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок за період з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року включно на підставі п. 2.7. договорів, яка за його розрахунком становить 432468,40 грн., а також моральної шкоди, яку він оцінив в розмірі 977 531,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

За правилами статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачою ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 549 та частини другої статті 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому виплата передбаченої договором та встановленої статтями 549, 551 ЦК України пені поширюється лише на період дії договору банківського вкладу та після припинення такого договору вказана пеня не нараховується. Після розірвання договору банківського вкладу за судовим рішенням пеня за договором не нараховується, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати пені, припиняються.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), зазначено, що відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, яке підтверджено судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.

Після ухвалення рішення про стягнення депозитного вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих (договірних) правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.

У постановах від 16 лютого 2022 року у справі № 757/38605/19, від 23 лютого 2022 року у справі № 756/14910/16, від 14 квітня 2022 року у справі № 643/3666/18, від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19, від 27 квітня 2022 року у справі № 757/21554/18, від 27 квітня 2022 року у справі № 757/8802/19, від 26 червня 2022 року у справі № 757/883/20, від 20 липня 2022 року у справі № 132/4437/18 Верховний Суд виклав позицію про те, що звернення заявника із заявою про повернення депозитного вкладу і процентів свідчить про розірвання договору і припинення договірних відносин сторін, що виключає застосування пені.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 1.2 договорів №156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008ЛФ від 12.03.2008 року, №71/2008ЛФ від 18.06.2008 року про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок було визначено термін дії договору 18 календарних місяців з дня внесення депозиту.

В 2011 році ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом до КС «Либідь» про повернення коштів за договорами вкладу.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року у справі №2-851/11 стягнуто з КС «Либідь» на користь ОСОБА_1 12815,75 грн. - заборгованості по депозитних вкладах, 6193,85 грн. - нарахованих відсотків, 2257,13 грн. - відшкодування збитків, у зв`язку з інфляцією, 2686,80 грн. - пені, а всього 23953,53 грн.

Таким чином, судом вже вирішено спір щодо стягнення з КС «Либідь» заборгованості за договорами №156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008ЛФ від 12.03.2008 року, №71/2008ЛФ від 18.06.2008 року та неустойки.

Після ухвалення рішення Галицьким районним судом м. Львова від 02 квітня 2012 року договірні відносин між сторонами є такими, що припинилися.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення із КС «Либідь» на користь позивача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за вказаними договорами за період з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року в сумі 432468,40 грн.

Вимог про стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України ОСОБА_1 не заявляв.

Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на відсутність підстав для припинення дії договорів, оскільки такі дії не відповідають нормам матеріального права.

Також, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення із КС «Либідь» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди, понесених моральних страждань, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням завдавання шкоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів не вбачає порушень судом норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 03 березня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді