Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №358/2143/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 358/2143/25

номер провадження: 33/824/983/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Богуславського районного суду Київської області від 17 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Богуславського районного суду Київської області від 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 грн 00 коп.

Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесені постанови суддя місцевого суду посилався на покази свідка ОСОБА_2 , хоча даний свідок надав покази, які не відповідають реальності. Зазначає, що він чув від ОСОБА_3 неодноразову нецензурну лексику і його дії призвели до того, що ОСОБА_1 було завдано тілесних ушкоджень, про що зареєстрована заява у відділі поліції та внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). Вказує, що з приводу даного конфлікту є постанова Богуславського районного суду Київської області від 01 жовтня 2025 року у справі №358/1873/25 відносно ОСОБА_3 , де останній визнав свою вину. Разом з цим ОСОБА_3 уже притягувався до адміністративної відповідальності раніше.

Зазначає, що посилаючись на показання окремих осіб, суддя першої інстанції не надав належної оцінки очевидним суперечностям: свідок ОСОБА_2 зазначила, що нецензурною лайкою висловлювалися і ОСОБА_1 , і потерпілий ОСОБА_3 . Натомість свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказали, що поруч із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перебували і не чули від них нецензурної лайки. Попри це, суддя першої інстанції дійшов висновку про його вину без пояснення, чому показання свідків, які не підтвердили лайку, не створюють обґрунтованого сумніву щодо події правопорушення, та чому перевага надана іншим поясненням. Такий підхід є однобічним і не відповідає вимогам ст.245 та ст.280 КУпАП щодо повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи та встановлення, чи було вчинено правопорушення і чи винна особа.

Також зазначає, що у судовому засіданні він заперечував наявність у його діях складу правопорушення та повідомив про перешкоджання та агресивну поведінку потерпілого. Однак постанова не містить належних мотивів відхилення цих доводів, що вплинуло на правильність вирішення справи.

В судове засідання потерпілий ОСОБА_3 не з`явився про час та місце судового засідання повідомлений апеляційним судом завчасно, в установленому законом порядку.

Так, ОСОБА_3 повідомлявся апеляційним судом про час та місце судового засідання шляхом направлення судової повістки на його поштову адресу: АДРЕСА_3 . Вказану судову повістку було отримано ОСОБА_3 особисто 12 лютого 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.47).

Ураховуючи наведе, зважаючи на відсутність клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд визнав за можливе проводити розгляд апеляційної скарги справи за відсутності потерпілого ОСОБА_3 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справи суддя першої інстанції дотримався вказаних положень закону.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП суддя першої інстанції виходив з доведеності його вини.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком судді з огляду на таке.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №858421 від 07 жовтня 2025 року слідує, що 23 вересня 2025 року близько 12 год 50 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в громадському місці, на території навчального закладу - Хохітвянська гімназія по вул. Шевченка, село Хохітва, вчинив словесний конфлікт з ОСОБА_3 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП (а.с.1).

У відповідності до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку, законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.173 КУпАП дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Диспозиція ст.173 КУпАП передбачає, що об`єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, передбачає наявність діяння: нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та вчинення інших подібних дій, що як наслідок порушують громадський порядок та спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.

Також з диспозиції статті вбачається, що одним з елементів об`єктивної сторони є місце вчинення правопорушення - громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів тощо.

«Інші подібні дії» у розумінні ст.173 КУпАП є надзвичайно різноманітними. Вони можуть включати в себе (але не обмежуються): вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів`я по телефону; співання непристойних пісень; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільна без потреби зупинка комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не призвело до тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображенням громадян та проявленням неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах тощо.

ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснивши, що не вчиняв нічого протиправного та нецензурно не висловлювався. Вказав, що у вівторок він привів свою маму до навчального закладу для того, щоб вона могла поспілкуватися з онуком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На території навчального закладу вони зустрілися із потерпілим ОСОБА_3 , який є дідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який штовхнув його, ОСОБА_1 , від чого він упав. Також пояснив, що він не лаявся, не виражався нецензурною лайкою, ні з ким не сварився, а ініціатором конфлікту був ОСОБА_3 , який вступив у словесний конфлікт з мамою ОСОБА_1 , а не з ним.

Разом з тим, як правильно встановив суддя першої інстанції, винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні підтверджується даними які містять: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 858421 від 07 жовтня 2025 року, протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23 вересня 2025 року, письмові пояснення ОСОБА_5 від 23 вересня 2025 року, ОСОБА_3 від 30 вересня 2025 року, ОСОБА_2 від 26 вересня 2025 року, ОСОБА_4 від 25 вересня 2025 року та усні пояснення свідків, надані в суді першої інстанції.

Так, з наявної у матеріалах справи копії ухвали судді Богуславського районного суду Київської області від 30 вересня 2024 року у справі №358/1519/24 вбачається, що даною ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_1 щомісячно: кожної суботи з 10 год 00 хв. до 20 год 00 хв., кожної середи з 15 год 00 хв. до 19 год 00 хв., без присутності матері ОСОБА_6 з урахуванням режиму дня, бажання та стану здоров`я дитини, зобов`язавши матір дитини - ОСОБА_6 передавати малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батькові за місцем проживання дитини: АДРЕСА_3 , відповідно до визначеного судом часу спілкування, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили. В іншій частині заяви відмовлено.

Будучи допитаним у судовому засіданні першої інстанції потерпілий ОСОБА_3 підтвердив факт сварки із ОСОБА_1 з приводу спілкування з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який являється його онуком. Вказав, що це відбувалося 23 вересня 2025 року біля Хохітвянської гімназії. В цей день ОСОБА_1 не мав права забирати свого сина із навчального закладу, оскільки це був вівторок. Під час конфлікту ОСОБА_1 висловлювався на його адресу нецензурною лайкою.

Свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що 23 вересня 2025 року вона перебувала на своєму робочому місці в Хохітвянській гімназії. Вона є класним керівником учня 2-го класу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьки якого розлучені, у батька ОСОБА_1 визначені дні для спілкування із сином, а саме: середа та субота. 23 вересня 2025 року о 12 год 30 хв. закінчились уроки в гімназії і в цей час прийшов батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підійшовши до сина сказав, щоб той збирався та йшов з ним. На що вона зробила ОСОБА_1 зауваження і повідомила, що був вівторок, на що він повідомив, що син просто поговорить з бабою. Вона пішла на подвір`я гімназії за ОСОБА_1 та його сином, які підійшли до невідомої їй жінки. Як вона дізналась згодом, ця жінка є матір`ю ОСОБА_1 . В цей час до них підійшов дід малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , який чекав щоб забрати онука зі школи додому та запитав ОСОБА_1 , що він тут робить, так як сьогодні не його день. Після цього між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і його матір`ю виник словесний конфлікт на підвищених тонах, в ході якого вона чула як ОСОБА_1 та ОСОБА_3 висловлювалися нецензурною лайкою, при цьому був присутній син останнього і це відбувалося біля Хохітвянської гімназії.

Свідок ОСОБА_4 , яка є в.о. директора Хохітвянської гімназії, та свідок ОСОБА_5 , який є вчителем цієї гімназії, в судовому засіданні підтвердили, що вони були очевидцями конфлікту між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , який мав місце 23 вересня 2025 року на території Хохітвянської гімназії. Коли конфлікт почав розростатися, вони запропонували останнім вийти за територію гімназії. На протязі всього конфлікту вони поряд із ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не перебували та не чули від них нецензурної лайки.

Крім того, з наявних письмових пояснень свідка ОСОБА_5 від 23 вересня 2025 року слідує, що 23 вересня 2025 року близько 12 год 50 хв. він перебував на роботі перед головним входом до школи. Біля нього стояв ОСОБА_3 , який прийшов забрати свого онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цей момент ОСОБА_1 почав вибігати зі школи з рюкзаком та курткою своєї дитини, вибігаючи він зіштовхнувся з ОСОБА_3 та впав на землю, внаслідок чого у них виникла словесна перепалка, оскільки ОСОБА_1 згідно ухвали суду в цей день не мав права забирати дитину (а.с.4).

У письмових поясненнях від 25 вересня 2025 року свідок ОСОБА_4 вказала, що 23 вересня 2025 року вона перебувала на своєму робочому місці. Близько 10 год 00 хв. вона знаходилася на вулиці біля входу у гімназію та розмовляла з колегою. В цей час вона почула зі сторони сходів до подвір`я школи шум, повернувшись побачила батька учня їх школи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та невідому їй жінку, яка виявилася його бабою та діда, які між собою сперечалися про те, що сьогодні не їхній день для відвідування дитини. При цьому розмова велась на підвищених тонах. Вказала, що продовживши розмову з колегою, вона згодом знову почула з тієї сторони шум, повернувшись побачила ОСОБА_1 , який сидів у клумбі, впавши в неї. Як саме він упав, обставини падіння вона не бачила. Після цього вона підійшла до них, зробила зауваження з приводу їх поведінки та сказала, що викличе охорону. Відразу, як вона сказала своїй колезі ОСОБА_2 щоб вона натиснула дзвінок у школі для термінового закінчення перерви, оскільки на подвір`ї школи в той час перебували інші учні гімназії щоб вони не бачили вказаної ситуації. Увесь період вказаної ситуації біля вказаних громадян перебував малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого ОСОБА_2 забрала в приміщення школи після того, як його батько упав, при цьому дитина перебувала у схвильованому стані. Зазначила, що після її попередження батько дитини викликав поліцію та прийшов зі своєю мамою за територію школи, а дитина залишилася у закладі освіти (а.с.8).

Таким чином словесний конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який порушив громадський порядок і спокій громадян, всупереч доводам скаржника, також підтверджується показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що словесний конфлікт між ОСОБА_1 з ОСОБА_3 спонукав ОСОБА_4 сказати своїй колезі ОСОБА_2 щоб вона натиснула дзвінок у школі для термінового закінчення перерви, оскільки на подвір`ї школи в той час перебували інші учні гімназії, щоб вони не бачили вказаної ситуації.

Вказані вище докази апеляційний суд вважає належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність вказаних доказів та викладених у них обставин, апеляційний суд не вбачає.

Доказів на їх спростування ОСОБА_1 не надано.

За таких обставин посилання ОСОБА_1 на те, що він не мав умислу та не вчиняв будь-яких дій, які б посягали на громадський порядок, і що його обвинувачення ґрунтується лише на поясненнях одного свідка ОСОБА_2 , є необгрунтованими.

Таким чином заперечення ОСОБА_1 факту вчинення адміністративного правопорушення судом оцінюється критично, як позицію захисту особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з метою уникнення від відповідальності, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на їх підтвердження суду не надано.

Судом апеляційної інстанції не ставиться під сумнів пояснення ОСОБА_1 про те, що він не виражався нецензурною лайкою, однак його словесний конфлікт із ОСОБА_3 відбувався в громадському місці на території навчального закладу Хохітвянської гімназії і в присутності інших громадян, а тому ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати, що даним словесним конфліктом порушує громадський порядок і спокій громадян.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що відносно ОСОБА_3 також було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП, то вказана обставина не впливає на висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Враховуючи викладене, суддею першої інстанції відповідно до ст.280 КУпАП належним чином встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та досліджено докази, наявні в матеріалах справи. На підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження цих доказів, суддя першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, при цьому доведеність його вини встановлена поза розумним сумнівом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді першої інстанції та не впливають на їх правильність, оскільки не надають жодних підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів у винуватості ОСОБА_1 .

Підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено, оскільки зібрані докази є достатніми для остаточного підтвердження його вини.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Богуславського районного суду Київської області від 17 грудня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Богуславського районного суду Київської області від 17 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов