Вирок від 02 березня 2026 р. у справі №161/22183/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/22183/25

Провадження № 1-кп/161/354/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 03 березня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_5 ,

законного представника потерпілого - ОСОБА_6 ,

представників потерпілого – адвокатів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025035580000720 від 04.10.2025 року, про обвинувачення:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Луцька, Волинської області, зареєстрованого та жителя за адресою: АДРЕСА_1 , із професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 2010 та 2013 років народження, працюючого водієм автотранспортних засобів в ТзОВ «Акцент Плюс», раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_9 13.09.2025 року, близько 17.30 год., перебуваючи поблизу Комунального закладу «Центр культури Княгининок», що по вул. Соборній, 75 в с. Княгининок, Луцького району, Волинської області, діючи з прямим умислом, керуючись метою вчинення насильницьких дій, в ході раптово виниклого конфлікту з неповнолітнім потерпілим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно наніс два удари кулаком лівої руки в ділянку обличчя та нижньої щелепи, чим завдав неповнолітньому потерпілому ОСОБА_5 фізичного болю, при цьому не спричинивши тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_9 інкримінується умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину у інкримінованому йому кримінальному проступку, передбаченому ч.1 ст.126 КК України, визнав частково та показав, що 13.09.2025 в районі 17.00 год. він йдучи із роботи став свідком конфлікту його сина ОСОБА_10 із ОСОБА_5 , які між собою шарпалися через дівчину. ОСОБА_5 був в неадекватному стані та намагався вчинити бійку, як із сином, так і з ним. Тоді він вирішив завершити даний конфлікт та усіх присутніх прогнати з місця події, якраз даний момент був зафіксований на відео. Він наміру бити потерпілого не мав, на меті було завершити розпочатий конфлікт між неповнолітніми. Коли всі роз`їхалися, він взяв велосипед та пішов додому. Йдучи біля будинку культури, знову зустрів даних осіб, які дістали не бойовий пістолет та здійснили три постріли, тоді він із знайомим почали їх затримувати, при цьому попередньо пістолет забрав, який положив на скутер. Відразу викликали працівників поліції, яким надав пояснення щодо події. Щодо даної події він не збирав доказів, а через місяць на нього була написана заява.

В той день він не вживав спиртні напої. Він носив удари потерпілому з метою припинення конфлікту, а потерпілий йому не наносив ударів. Цивільний позов не визнав.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 в присутності законного представника ОСОБА_6 , психолога ОСОБА_11 та адвоката ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що до них в село приїхала дівчина-переселенка із Харківщин та в школі ОСОБА_12 із іншими однокласниками почав її булити та бити. Він подзвонив до ОСОБА_13 та попросив зустрітися біля будинку культури, щоб вирішити дане питання. 13.09.2025 року, близько 17.30 год. прийшовши туди із другом ОСОБА_14 , побачив ОСОБА_13 , його друзів та батька, який будучи п`яним сказав їм боротися. ОСОБА_9 побачивши, що його син програє, сказав щоб він бився із ним і наніс йому два удари кулаком руки в обличчя, він почав втікати. Догнавши його на вулиці Садовій автомобілем, обвинувачений не давав підійти до скутера, інший чоловік, який був із обвинуваченим пхав у плече, від чого впав на паркан та пошкодив спину. Після того приїхали працівники поліції.

Ініціатором бійки між ним та ОСОБА_15 , був його батько. Внаслідок протиправних дій обвинуваченого, йому були завдані матеріальні збитки, а саме була порвана сумка і пошкодився мобільний телефон марки «iPhone Xs» (задня кришка та камера). Також були завдані моральні збитки, що проявилися надмірній нервовості.

Постріли з пневматичного підстолету в сторону обвинуваченого були, після нанесення ударів.

При призначення покарання обвинуваченому підтримав думку свого законного представника, яка просила покарати обвинуваченого суворо.

Неповнолітній свідок ОСОБА_16 , допитаний присутності свого законного представника ОСОБА_17 та психолога повідомив суду, що мав конфлікт із потерпілим з приводу дівчини. Потерпілий запропонував йому зустрітись та з”ясувати стосунки. При зустрічі із потерпілим він зустрів свого батька, та повідомив про обставини. Розпочався спаринг його, свідка, та потерпілого в два раунди. Третій спаринг, він, свідок продовжувати не хотів, тому потерпілий запропонував, що він буде битись із його батьком. Батько почав їх відганяти, але потерпілий не відходив.

Згодом , потерпілий із другом сіли на скутер та поїхали у сторону с. Сирник, де витягнули пневматичний пістолет та стріляли в сторону батька. Згодом були викликані працівники поліції.

Крім цього, винність ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, об`єктивно підтверджується також і іншими доказами у кримінальному провадженні, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 03.10.2025 року, згідно якого гр. ОСОБА_6 повідомила, що 13.09.2025 року, близько 17.30 год., ОСОБА_9 перебуваючи поблизу Комунального закладу «Центр культури Княгининок», що по вул. Соборній, 75 в с. Княгининок, Луцького району, Волинської області, під час раптово виниклого конфлікту з неповнолітнім ОСОБА_5 , кулаком лівої руки наніс останньому два удари в ділянку обличчя та нижньої щелепи;

- протоколом огляду предмету (відеозапису) від 21.10.2025 року та оглянутим в судовому засіданні відеозаписом, який проводився на камеру мобільного телефону, згідно яких вбачається наявний конфлікт між ОСОБА_9 та неповнолітнім потерпілим ОСОБА_5 , в ході якого обвинувачений наносить потерпілому два удари в обличчя;

- консультативним висновком спеціаліста від 15.09.2025 року, згідно якого хворому ОСОБА_5 встановлено діагноз: Забій грудної клітки, Забій поперекового відділу хребта. Забій органів ОЧП. Забій нижньої щелепи;

- висновком судово-медичної експертизи №701 від 08.10.2025 року, згідно якого у гр. ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження: садно в проекції поперекового відділу хребта. Дане тілесне ушкодження виникло в результаті контакту (по типу удар-тертя) з тупим предметом більш детальна характеристика якого не відобразилася в морфології ушкоджень. Не виключається можливість виникнення виявленого тілесного ушкодження в час вказаний під експертним та в постанові, а саме 13.09.2025 року. За ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Також ОСОБА_5 в КП «ВОТМОЗМіД» був поставлений діагноз: «Забій грудної клітки, Забій поперекового відділу хребта. Забій органів ОЧП. Забій нижньої щелепи», проте при оцінці за ступенем тяжкості він враховується, так як не підтверджений будь якими об`єктивними даними, а саме наявністю тілесних ушкоджень у вигляді синців, саден, ран та інш. в даних анатомічних ділянках;

- протоколом огляду інформації від 16.10.2025 року, згідно якого, в присутності законного представника, представника та психолога опитано неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , який підтвердив обставини нанесення йому тілесних ушкоджень;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.10.2025 року, згідно якого в присутності законного представника, представника та психолога, неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 , детально відтворив обставини нанесення йому тілесних ушкоджень;

- протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_14 від 22.10.2025 із безпосередньо дослідженим відеозаписом до вказаного допиту, в ході якого свідок повідомив, що удари потерпілому наносив обвинувачений біля будинку культури, їх було близько трьох і голову та ребра, при цьому потерпілий ОСОБА_18 захищався.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.10.2025 року, згідно якого в присутності законного представника, представника та психолога, неповнолітній свідок ОСОБА_14 , детально відтворив обставини нанесення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

Разом з тим, суд критично відноситься до тверджень обвинуваченого з приводу того, що він хотів завершити конфлікт із потерпілим та не мав умислу на нанесення йому побоїв, оскільки вони суперечать дослідженим доказам у кримінальному провадженні, не відповідають обставинам, встановленим під час судового провадження, а тому відповідно розцінюються як намагання уникнути відповідальності за вчинене.

Докази, що наведені вище, узгоджуються між собою, узгоджуються з показаннями потерпілого, свідків, доповнюють один одного, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достатності та достовірності, а також виключають будь-які сумніви щодо вчинення обвинуваченим дій, що ставляться йому у провину.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що вказані вище докази є належними та допустимими, оскільки вони були отримані у порядку, визначеному чинним КПК України.

Інших доказів, які б за своїм змістом мали значення для вирішення кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Таким чином, судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що він не мав умислу на спричинення побоїв потерпілому, оскільки вони є суперечливими, не відповідають обставинам справи, встановленим під час судового провадження, такі показання обвинуваченого суд розцінює, як спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності за фактично вчинене ним кримінальний проступок.

Отже, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, враховуючи, що показання потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_14 , узгоджуються між собою, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить висновку про винуватість ОСОБА_9 в умисному завданні побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.126 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого судовим розглядом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого також судовим розглядом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину визнав частково, однак не розкаявся в вчиненому, раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації, проживання та роботи, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, має офіційне місце роботи, відтак, суд призначає покарання в межах санкції ч.1 ст.126 КК України, у виді штрафу у максимальному розмірі.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченою, так і іншими особами, нових кримінальний правопорушень.

Крім того, адвокат ОСОБА_19 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 та його законного представника ОСОБА_6 подав до суду цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, яку оцінюють у 20 000 гривень. Крім того просять стягнути із обвинуваченого майнову шкоди в сумі 8 300 грн. витрат на ремонт мобільного телефону марки «Іphone xs 64» та консультацію лікаря невролога.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, оглянувши та дослідивши подані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цивільного позову.

У відповідності до вимог ст. 128 КПК України особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов.

Відповідно до вимог п.3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно роз`яснень, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Беручи до уваги, вищевказані вимоги Закону, визначаючи розмір грошового відшкодування в рахунок моральної шкоди потерпілому ОСОБА_5 , , суд враховує матеріальний стан відповідача, вимоги розумності та справедливості, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань потерпілого, який є неповнолітнім, інші обставини справи, ступінь вини обвинуваченого, та оцінює їх в розмірі 10 000 грн., які слід стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого, а тому цивільний позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Що стосується витрат потерпілого на ремонт мобільного телефону марки «Іphone xs 64», а також консультацію у лікаря невролога, то в цій частині суд вважає їх обґрунтованими та підставними, оскільки в судовому засіданні доведено, що пошкодження мобільного телефону відбулося у зв`язку із причинно-наслідковими діями обвинуваченого ОСОБА_9 , так як даний мобільний телефон отримав пошкодження під час нанесення ударів останнім неповнолітньому потерпілому ОСОБА_5 , тобто мобільний телефон випав на дорожнє покриття та отримав механічні пошкодження. Відтак, з урахуванням положень ст. 1166 ЦК України, суд стягує такі майнові витрати, а саме в сумі 7350 гривень, оскільки саме такі витрати підтверджено документально, тобто актом діагностики пристрою №100034 від 16.10.2025, що підтверджує суму 6950 гривень та фіскальним чеком про оплату діагностики пошкоджень пристрою, що підтверджує суму 400 гривень.

Окрім того, фіскальним чеком підтверджується вартість консультації провідного спеціаліста — невролога від 23.10.2025 року на суму 950 гривень.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов адвоката ОСОБА_19 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 та його законного представника ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_9 про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_5 10 000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди та 8300 (вісім тисяч триста ) гривень матеріальної шкоди.

В решті вимог цивільного позову відмовити.

Речові докази:

- оптичний диск із відеозаписом – залишити при матеріалах кримінального провадження №12025035580000720.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1